Технологія виконання макіяжу

 

 

Для того щоб знайти джерело творчості до теми «Київська Русь», потрібно було уважно дослідити історію, чим характерний цей період, чим цікавилися люди, як жили в той час. Дізнавшись багато цікавого, можна сказати, що засвоєння здобутків найвищої тогочасної культури ґрунтувалося на розвитку власного суспільства, яке вбирало в себе різноманітні культурні імпульси з усіх сторін тогочасного світу – Сходу, Скандинавії, Центральної та Західної Європи. Мистецтво Київської Русі розвивалося в загальному руслі середньовічної європейської культури і було нерозривно пов'язане з церквою і християнською вірою. У той же час слов'янські майстри мали свої стійкі, вікові традиції язичницького мистецтва. Тому, сприйнявши багато чого з Візантії, вони виробили самобутній, неповторний стиль і створили справжні шедеври архітектури, живопису, прикладного мистецтва.

Джерелом творчості часів Київської Русі, є інтер’єр однієї з тогочасних споруд. (Додаток Б, Рис. Б. 1.).

Архітектура Давньої Русі бере свій початок ще з часів грецьких колоній у Північному Причорномор'ї. З кінця IV століття тут починають створюватися християнські храми за формою нагадують рівносторонні грецькі хрести (т. зв. хрестові церкви 7-4 ст.), у формі базиліка, ротонди. Варто відзначити, що в цей період основним будівельним матеріалом є дерево. Саме тому одними з характерних рис дерев'яного будівництва стали: техніка кладки стін зрубом та перекриття у формі піраміди. Перекриття у формі піраміди збереглися і використовувалися при будівництві дзвіниць, найдавніші з яких відносяться до XVI-XVII століття.

Колір завжди був одним з головних засобів художнього вираження для східно-християнського мистецтва. У колірному ладі з найбільшою силою відкривається його складна і глибока художня діалектика. Основу візантійського колірного канону в VI ст. складають пурпурний, білий, жовтий і зелений. Червоний – колір полум'яності, вогню, а у вогні в «почуттєвих образах» виявляються «божественні енергії». І насамперед він є «життєдайним теплом», символом життя. Велике значення в придворному житті здобуває пурпурний колір – це імператорський колір. Така підкреслена увага до пурпуру в сфері вищої світської і духовної влади випливає, видимо, з його особливих психофізичних характеристик. З'єднуючи в собі по природі непоєднувані частини спектру (синю і червону), він замикає собою колірне коло. Як відзначав Ґете, дія і природа цього кольору єдині у своєму роді. На рівні візантійської колірної символіки пурпур поєднує вічне, небесне, трансцендентне (синє, блакитне) із земним (червоне). За межі придворних привілей пурпур у візантійському мистецтві практично не вийшов. Його замінили більш прості кольори – червоний і синій. Білий колір – це колір вічної безмовності. Темно-синій колір, що символізує незбагненні таємниці, починає свій асоціативний ряд від сприйняття кольору неба. Жовте сприймається як «златовидне», а золото – як «світловидне». Блиск золота з найдавніших часів приймається як світлоносність, як застигле сонячне світло. Сонце – Цар і Бог у древньої людини, тому золоту і надається настільки висока символічна значущість[9].

Культура доби Київської Русі – це другий значний період формування культури України. Давньоруські майстри творили з глибоким відчуттям реальної краси навколишнього світу. У всіх їхніх творах можна простежити риси, які йшли з народної творчості. Інформація через колір виявляється багатогранною і змістовною. Крізь цю іпостась розкривалися душевне багатство, естетичні критерії, емоційна глибина, масштаб охоплення образно-житейських явищ. Через колір повніше сприймається людина часу Київської Русі ХІ-ХІІІ ст., Саме кольором буде підкреслений макіяж і високе розуміння гармонії як органічне прагнення в суспільному і природному співжитті[2].

 

 

Ескі́з (англ.  sketch, draft outline; рос.  эскиз; нім.  Skizze f) – попередній начерк креслення, картини тощо[6]. Ескіз – це графічне зображення предмета, виконане від руки з умовними позначеннями та дотриманням пропорцій. Розрізняють художній та робочий ескізи. На художньому ескізі передається загальна форма предмета, колір, художні особливості. Такий ескіз можна виконувати олівцями, фарбами, тушшю, фломастерами. На робочому ескізі передають не тільки художні особливості виробу, а й технічні. Так, його виконують чіткими лініями, показують окремі дрібні деталі.

Форескіз – початок проекту. Всі, хто має відношення до ландшафтного дизайну, не раз чули про термін «форескіз». Але найчастіше, паралельно з ним використовують і термін «ескіз». Форескіз є буквально – «подескізом», чернеткою для створення ескізу. Виконується до ескізу, частіше – ще при першій зустрічі із замовником, з його слів. Можна його також назвати графічним завданням на проект. Це швидка замальовка головної концепції ділянки, без опрацювання деталей. Обидва ці документи можуть виконуватися вручну, а для ескізу, що здійснюється на основі форескіза, є сенс використання комп'ютера, оскільки, як правило, одним варіантом не обходиться жодна ділянка. Форескіз є основоположним документом у ландшафтному дизайні. Саме з нього починається велика і кропітка архітектора, дизайнера[7].

Ескіз – попередній нарис, що фіксує задум художнього твору або окремої його частини. У ескізах намічається композиційна побудова, просторів, плани, основні колірні співвідношення майбутнього твору. Ескіз використовують у різних галузях мистецтва, у музиці, живописі, архітектурі. Вони бувають графічні – надають замовнику повну уяву про стиль інтер'єру, елементи декору, меблі та архітектурні форми; запропоновані для перегляду роботи використані