Готовність дітей до шкільного навчання

Предмет:

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

формування рухової активності. Н. Потєхіна вважає необхідним правильно визначити завдання навчання дітей основних рухів у процесі їх вдосконалення, щоб сформувати у дошкільників вміння застосовувати вивчені рухи в різних умовах, в тому числі і в школі. Е. Степанкова необхідним компонентом рухової діяльності визначає свідому орієнтацію дітей у просторі, без якої неможливі цілеспрямовані, впевнені і точні рухи, що є важливим у процесі підготовки руки дитини до письма. На погляд Л. Карманової, в період найбільш інтенсивної підготовки до навчання у школі (6-7 років) особливого значення набувають регулярні фізкультурні заняття і процеси загартування.

Отже, достатня фізична підготовка дитини до шкільного навчання припускає високий рівень загартованості і загального фізичного розвитку, бадьорий і активний стан організму. Сформовані відповідно вікові різноманітні рухи, рухові якості і трудові навички повинні супроводжуватися відповідною тренованістю різних функціональних систем, високою працездатністю нервової системи й ін. Загартованість дитячого організму допомагає не тільки протистояти різним несприятливим факторам, що виникають у нових шкільних умовах, але і без особливих труднощів, з інтересом працювати на уроках, вчасно і міцно опановувати знаннями, уміннями і навичками.

До кінця шостого року життя показники фізичного розвитку дитини в середньому досягають: довжина тіла – 116 см, маса тіла – 22 кг, окружність грудної клітки – 57-58 см. Основні рухи стають більш складними: збільшується швидкість бігу, довжина і висота кроку; у стрибках уже можна звертати увагу дитини на правильність розбігу, групування і приземлення; шестирічки уже ведуть, підкидають і ловлять м'яч однією рукою. Діти знайомляться з технічними елементами різних видів спорту – ходьби на лижах, катання на ковзанах, плавання, опановують навичками їзди на велосипеді, освоюють деякі спортивні ігри (бадмінтон, городки й ін.). Серйозні вимоги пред'являються до розвитку фізичних якостей старших дошкільників (витривалість, спритність, швидкість, сила). До моменту вступу в школу в дитини повинна бути розвинена здатність витримувати статичні навантаження, сформоване уміння самостійно і творчо використовувати накопичений арсенал рухових засобів. Рухова діяльність повинна стати природною потребою практично кожної дитини незалежно від рівня її індивідуальної рухової активності. Орієнтиром у цьому плані може служити добова норма кроків – 12000-15000. Незважаючи на те що діти сильно різняться за типами рухливості й особливостями характеру, у кожного з них необхідно формувати інтерес до уроків фізичної культури, бажання брати участь в іграх, виявляти активність на заняттях. Дитина, що йде в школу, повинна володіти гігієнічними навиками, які допомагають зберегти здоров'я і сприяють правильному розвитку. Її треба навчити дотримуватись правил особистої гігієни і виробити звичку до самообслуговування.

У зв'язку з інтенсифікацією розумового виховання за новими програмами початкової школи, діти, йдучи в школу, не повинні мати жодних відхилень у фізичному розвитку, оскільки від цього багато в чому залежить ефективність розумової праці учня. Як зазначає Н. Терехова, одним з показників фізичної підготовленості до школи є висока працездатність. Розумова працездатність дошкільників на заняттях виявляється насамперед у бажанні самостійно працювати, умінні зберігати увагу і не відволікатися протягом двадцяти п'яти хвилин заняття, у високій активності і гарному засвоєнні програмного матеріалу, у відсутності вираженого стомлення після заняття.

Дослідники підкреслюють, що усі завдання з фізичної підготовки випускника дитячого садка можуть бути успішно розв'язані, якщо робота ведеться систематично і поетапно в кожнім віковому періоді. Саме тому сучасні програмні вимоги щодо розвитку рухової сфери націлюють на забезпечення високої рухової активності з урахуванням якісного формування основних і прикладних рухів, виховання моральних, вольових і інших особистісних якостей дитини починаючи вже з раннього віку.

Отже, фізична підготовка до школи сприяє розвитку опорно-рухового апарату, координації рухів, дрібної моторики рук і пальців, загартуванню дитячого організму, що в комплексі готує дитину до прийняття нового статусу – статусу школяра.

Готовність до навчання у школі – інтегративна характеристика психічного розвитку дитини, яка складається на завершення дошкільного дитинства і включає компоненти, що зумовлюють успішну адаптацію дитини до умов і вимог школи. Це питання розглядається у двох взаємопов’язаних аспектах:

загальна готовність;
спеціальна готовність до навчання у школі.

Психологічна готовність до школи – цілісний стан психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог, які висовуються школою в цілому і вчителем, а також успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими спеціальними ролями (Я. Коломинський, Є. Панько).

Головними складовими психологічної готовності до школи (за Т. І. Поніманською) є:

мотиваційна;
емоційно-вольова;
розумова готовність;
соціальна (готовність до взаємодії і спілкування з учителем та однокласниками).

Мотиваційна готовність – виявляється у прагненні дитини до навчання, бажанні бути школярем, достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій, оволодінні дитиною елементами навчальної діяльності, певному рівні спеціального розвитку.

Показниками мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися та сформованість позиції майбутнього школяра.

Емоційно-вольова (морально-вольова) готовність – вміння регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності. Виявляється це у самостійності, вмінні зосередитися, бути організовано. і дисциплінованою, здатності до вольового зусилля, вміти адекватно оцінювати свою роботу.

Розумова або інтелектуальна