Готовність дітей до шкільного навчання

Предмет:

Дошкільна педагогіка

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

готовність дитини до школи характеризується:

засвоєнням системи знань про навколишнє;
формуванням мислительних та перцептивних дій у дітей;
формуванням довільності процесів пам’яті;
оволодінням елементами навчальної діяльності;
формуванням у дітей деяких спеціальних умінь та навичок, необхідних для вивчення в школі математики та грамоти.

Проблема розумової підготовки дітей до школи висвітлена в багатьох дослідженнях. Так, О. Усова вперше в дошкільній педагогіці ввела в науковий обіг термін «навчання». На думку автора, навчання не може замінити ні гра, ні трудове виховання, хоча воно органічно пов'язано з ними. Саме шляхом розвитку цих видів діяльності з'являється можливість вирішувати освітньо-виховні завдання, спрямовувати відповідним чином дитячий розвиток і підготовку дитини до школи. Виховний вплив навчання виявляється в тому, що воно прямо і безпосередньо пов'язане з тими вимогами, які ставляться до дитини у школі.

В. Логінова підкреслювала, що найбільшої уваги в теорії дошкільної педагогіки у зв'язку з підготовкою дітей до навчання у школі потребує проблема формування систем знань. Саме система знань, за її словами, їх засвоєння забезпечує високий розвиток пізнавальної діяльності, що особливо важливо для успішного засвоєння шкільних програм. Особливу увагу автор звертає на засвоєння дітьми суспільнознавчих знань, які виступають не тільки як засіб розвитку пізнання, мислення й мови, але й як засіб розкриття структури трудової діяльності дорослих, що дозволяє виховувати у дітей самостійність організації власної трудової та інших видів діяльності. Суттєвим є те, що система суспільнознавчих знань, побудована за ієрархічним принципом, орієнтована на засвоєння дітьми вже з 3-х років і продовжує розвиватися за межами дошкільного віку. Аналогічної думки дотримується і Є. Радіна. яка підкреслює значення відомостей про навколишнє для підготовки дітей до навчання у школі. Як відзначає автор, у процесі ознайомлення з довкіллям дітей вчать спостерігати і правильно розуміти різноманітні явища, на основі конкретних уявлень збагачується словник дітей, формується вміння зв'язно висловлювати свої думки, водночас набуті знання впливають на моральне і естетичне виховання дітей. Все це забезпечує ефективну підготовку дітей до школи.

Ряд авторів 80-х років XX ст. (Л. Артемова, Н. Кондратьєва, З. Лебедєва, О. Савченко, П. Саморукова та ін.) у своїх дослідженнях довели, що засвоєння дошкільниками системи знань, яка включає як підсистему знання з різних галузей дійсності, сприяє закладанню основи розумового розвитку дитини, необхідного для подальшого засвоєння системи знань у школі. Так, З. Лебедєва досліджувала наступність у засвоєнні дітьми математичних знань. На її думку, готовність до навчання у школі визначається тими вимогами, які школа ставить до рівня розвитку знань і вмінь дітей, що приходять до першого класу. Г. Петроченко надає важливого значення наступності в роботі дошкільного закладу і школи за всіма напрямами, навчання, на її думку, повинно бути підпорядковане ідеї всебічного розвитку і підготовки дітей до школи, що можливо при застосуванні методів і прийомів, які активізують пізнавальну діяльність дітей у процесі навчання. Автор окреслила і прийоми активізації розумової діяльності дітей: прийом порівняння, використання проблемних ситуацій і проблемних запитань, використання протиріч у процесі засвоєння знань, проведення досліджень, обговорення ситуацій. Однією з основних ознак готовності дитини до навчання є її позитивне ставлення до навчальної діяльності, яке залежить від ступеня сформованості у дитини мотивів навчання. Важливою умовою успішного навчання дітей у школі є їхня активність, самостійність і самоконтроль у процесі виконання завдань та здатність оцінювати свої навчальні успіхи. Також, відзначає автор, необхідною умовою є увага дитини до змісту навчання, до вказівок вихователя і способів дій.

Л. Парамонова досліджувала проблему розумової підготовки дитини до школи у такому виді навчальної діяльності дошкільників, як конструювання. Як зауважує автор, поряд з конструктивно-технічними вміннями у дітей формується вміння цілеспрямовано розглядати і аналізувати предмети, порівнювати їх між собою, виокремлювати у них загальне і відмінне, робити умовисновки й узагальнення, творчо мислити. Аналіз умов завдань, поставлених дорослими, пошук способів їх розв'язання підводять дітей до виділення навчальних цілей, вчать планувати і контролювати, тобто організовувати свою діяльність.

Головну роль у забезпеченні розумової готовності відіграє робота на заняттях, хоча, звичайно, одними заняттями не можна обмежуватись. зрозуміло, що досягнення дитиною необхідного рівня інтелектуальної готовності до школи не може бути результатом роботи лише одного року, вона має здійснюватися, розпочинаючи з молодшого дошкільного віку.

На думку Р. Буре, підготовка дітей до школи передбачає розв'язання двох основних завдань: всебічне виховання дитини (фізичне, розумове, моральне, естетичне) та спеціальну підготовку до засвоєння тих предметів, які вона буде вивчати у школі. Завдання розумового виховання, як відзначає автор, повинні вирішуватися в тісному поєднанні із завданнями виховання морально-вольових якостей, таких, як наполегливість, старанність, відповідальність, бажання досягати якісних результатів, доброзичливе і поважне ставлення до однолітків. Виховання дошкільників у колективній праці, усвідомлення дитиною своєї позиції як позицій учасника спільної діяльності і значимості своїх дій позитивно впливає, як зауважує автор, на розвиток інтересу до навчання; в дитини розвивається практичний досвід діяльності, що поєднується з подоланням труднощів і радістю від власних та спільних досягнень, що призводять до формування наполегливості, старанності, доброзичливості, витримки. Психологічні передумови входження дитини в колектив класу і школи складаються у старших дошкільників у результаті їхньої участі в спільній діяльності