Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Тексти для переказу як засіб навчання на уроках української мови

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
42
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи методики викладання основ комунікації на уроках української мови
1.1 Мовленнєвий розвиток як методична проблема у методиці викладання української мови
1.2 Мовленнєва діяльність учнів у навчальній програмі з української мови
Розділ 2. Методика проведення уроків зв’язного мовлення в методиці викладання української мови
2.1 Методичні рекомендації щодо проведення переказів різних видів
2.2 Тексти для переказу як засіб навчання на уроках української мови
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
 
Вступ
 
Останнім часом зріс запит суспільства на пізнавально-творчу особистість з високим рівнем комунікативної компетентності, здатної до сприйняття й передачі різноманітної інформації. Сьогодні триває активний пошук нових комунікативних стратегій, орієнтованих на взаємопорозуміння людей, створення позитивної атмосфери у спілкуванні. Тому важливим пріоритетом сучасної освіти стає виховання мовної особистості, яка репродукує рідну мову, виявляючи її ґрунтовне знання, мовне чуття, досконало володіє всіма мовними й позамовними засобами для досягнення комунікативної мети, має індивідуальну манеру спілкування. У цьому контексті значно посилюється увага дослідників до процесу становлення національно – мовної особистості.
Заняття з української мови треба будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно оволодівали і монологічним, і діалогічним мовленням, спираючись на знання про текст, види мовленнєвої діяльності, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, набували культури мовлення й спілкування.
Комунікативна діяльність має здійснюватися в ході розв'язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку наростання їх складності. Для надання школярам більше можливостей спілкуватися, висловлювати власні думки й почуття, необхідно, зокрема, ширше впроваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати й диференціювати систему письмових робіт.
Успішне оволодіння нормами літературної мови забезпечується тоді, коли процес засвоєння їх буде свідомим, коли враховуються всі рівні мови і встановлюється систематичний контроль над точністю, змістовністю, логічністю, багатством, виразністю, тобто правильністю мовлення учнів.
Збагачення мовлення школярів лексичними і граматичними засобами проводиться систематично і цілеспрямовано на кожному уроці при засвоєнні розділів „Лексикологія”, „Фразеологія”, „Словотвір”, „Морфологія” і „Синтаксис”. Здійснюється така робота не лише з мстою сформувати точне, виразне мовлення, але головним чином виховати в школярів потребу вибирати найбільш доцільні для кожного конкретного випадку мовні засоби, бо різні умови і цілі спілкування вимагають різноманітних засобів мовленнєвого вираження.
Збагачення мовлення школярів дає можливість усвідомлювати будь-які відтінки лексичних і граматичних значень сліп, словоформ, конструкцій, а також їх стилістичні особливості і сфери використання. Цим, на думку М. Баранова, „закладаються основи для розвитку комунікативно-доцільного зв’язного мовлення”.
Сформувати в школярів уміння і навички зв’язного мовлення – практична мета вивчення української мови в загальноосвітній школі. Така мета стоїть і перед школами нового типу, але в останніх вона має дещо інший зміст: озброїти школярів умінням користуватися в найбільш важливих сферах спілкування всіма видами мовленнєвої діяльності – слуханням (аудіюванням), сприйманням і передачею інформації, розгорнутим висловлюванням, полемізуванням тощо.
Розділ програми „Зв’язне мовлення” передбачає навчити школярів різних видів мовленнєвої діяльності. Розробка його численних питань спирається на досягнення лінгвістики в галузі синтаксису тексту, культури мовлення (спілкування), психолінгвістики (теорія мовленнєвої діяльності) тощо. Дані цих наук дозволяють вичленити основні положення, які є провідними в уточненні й обґрунтуванні змісту і методів роботи з розвитку зв'язного мовлення і мають велике значення для інтерпретації (розкриття змісту) процесу формування комунікативних умінь.
Надзвичайно важливими для організації роботи з розвитку зв’язного мовлення є сформульовані дослідниками (О. Леонтьєв, А. Маркова, М. Жинкін, Т. Ладиженська, В. Капінос, В. Мельничайко, М. Пентилюк та ін.) положення, що випливають з теорії мовленнєвої діяльності, згідно з якими: 1) спілкування слід розглядати як мовленнєву діяльність – один з різновидів діяльності людини (поруч з трудовою, суспільною, пізнавальною) ; 2) реалізація будь-якого виду мовленнєвої діяльності вимагає формування в учнів необхідних для спілкування комунікативних умінь, що спираються на відповідні знання понятійні (лінгвістичні – розгорнуте висловлювання, текст, його частини і способи їх зв'язку, стилі мовлення; мовленнєвознавчі – типи мовлення, зміст, тема, теза, аргумент, вступ, висновок і т. д.) ; операційні (правила і способи побудови зв'язного тексту, різноманітні вправи репродуктивного і продуктивного характеру; 3) навчальний матеріал варто розглядати в системних відношеннях: екстралінгвістичні фактори (функція мови, мета й умови спілкування) й обумовлені ними мовні засоби.
Не менш важливе значення має положення, сформульоване В. Мельничайком, про необхідність усвідомлення учнями всіх видів мовленнєвої діяльності: говоріння, слухання, читання, письма. Виконуючи репрезентативну (інформаційну) і прагматичну (дієву) функції, ці види діяльності сприяють не лише виробленню навичок побудови власних усних та писемних висловлювань, а й засвоєнню па уроках матеріалу і різних навчальних предметів, проведенню дискусій, диспутів тощо. Одні і них, як слухання, читання, пов’язані зі сприйняттям інформації, тому їх називають рецептивними видами діяльності. Інші – говоріння і письмо – служать для передачі інформації. Це – продуктивні види мовленнєвої діяльності.
Проблеми розвитку мовлення висвітлені в працях таких учених: М. Рибникової, Т. Ладиженської, С. Чавдарова, І. Синиці, О. Біляева, Я. Стельмаховича, М. Пентилюк, В. Мельничайка, П. Кордун та інших.
Дослідженням методики викладання зв’язного мовлення займалися такі вчені, як М. Пентилюк, М. Стельмахович, А. Нікітіна,
Фото Капча