Тема 10. Витрати виробництва

Предмет:

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

витрат сировини, матеріалів, палива й енергії на технологічні потреби у вартісному вираженні на виріб у цілому. У цьому разі розрахунки витрат на сировину та матеріали здійснюють виходячи з номенклатурного плану виробництва та зведених норм матеріальних витрат у вартісному вираженні.

Форму кошторису витрат на виробництво наведено в табл. 10.10.

Таблиця 10.10

ЗВЕДЕНИЙ КОШТОРИС ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Розрахунок основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих виробництвом продукції (робіт, послуг), здійснюють окремо для робітників, зайнятих на відрядній оплаті праці,

і робітників на погодинній оплаті праці.

Основну заробітну плату робітників, зайнятих на відрядній оплаті праці, визначають на підставі обсягу виробництва відповідних видів продукції, трудомісткості їх виготовлення (норми виробітку), відрядних розцінок і середньогодинної тарифної ставки. Методику розрахунку заробітної плати розглянута в темі 8.

Кошторис витрат на утримання й експлуатацію устаткування складають цехи основного виробництва.

Кожну статтю кошторису обґрунтовують плановими розрахунками, вихідними даними для яких є:

•запланований склад устаткування й транспортних засобів, які визначають на підставі норм використання та планового обсягу виробництва;

•нормативи витрат рушійної енергії за окремими видами устаткування й середньої ціни (собівартості) окремих видів енергії;

•норми витрат купованих матеріалів для експлуатації устаткування, включаючи запасні частини, мастильні та обтиральні матеріали;

•норми амортизаційних відрахувань;

•норми обслуговування устаткування та транспортних засобів допоміжними робітниками;

•розрахунки розподілу продукції (робіт, послуг) допоміжних цехів;

•розрахунки потреби в малоцінних і швидкозношуваних предметах та інструментах.

Одночасно зі складанням кошторису витрат на утримання й експлуатацію устаткування уточнюють кошторисні (нормативні) ставки цих витрат на одну машино-годину й одиницю продукції.

Розрахунок кошторису загальновиробничих витрат здійснюють за такими даними:

•структури управління цехами, їхні штатні розклади;

•норми витрат палива й енергії для опалення, освітлення та інших загальновиробничих потреб;

•норми амортизаційних відрахувань;

•розрахунки витрат на охорону праці;

•розрахунки розподілу продукції й послуг допоміжних цехів;

•розрахунки витрат на утримання пожежної та сторожової охорони;

•розрахунок витрат на професійну підготовку й перепідготовку кадрів підприємства;

•норми податків, зборів та інших обов’язкових платежів, передбачених законодавством.

Загальна сума витрат у зведеному кошторисі охоплює, крім витрат на товарну продукцію, також витрати, пов’язані з приростом залишків незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів.

Зауважимо, що в умовах швидкозмінної ринкової кон’юктури на підприємствах доцільно складати на рік прогнозні загальні кошториси з подальшим уточненням їх за кварталами.

Зведений кошторис операційних витрат за статтями має бути погоджено з кошторисом витрат за економічними елементами. Взаємозв’язок операційних витрат за статтями та економічними елементами показано в табл. 10.11.

Таблиця 10.11

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ ЗА СТАТТЯМИ ТА ЕЛЕМЕНТАМИ

10.5. Планування витрат структурних підрозділів методом бюджетування

В умовах ринкової системи господарювання управління витратами на підприємстві тісно пов’язане з фінансовим управлінням. Це досягається бюджетуванням витрат, тобто побудовою на підприємстві системи бюджетного планування, контролю й аналізу витрат та фінансових ресурсів. Упровадження бюджетування забезпечує цілу низку переваг [82]:

•планування бюджетів структурних підрозділів дає більш точні планові обсяги та структуру витрат;

•затвердження місячних (квартальних, річних) бюджетів надають структурним підрозділам більшої самостійності у використанні фонду оплати праці;

•спрощення системи контролю бюджетних коштів дасть можливість скоротити непродуктивні витрати робочого часу економічних служб підприємства;

•застосування жорсткішого режиму економії витрат і фінансових ресурсів підприємства;

•забезпечення координації різних видів діяльності та окремих підрозділів, погодження інтересів окремих робітників і груп у цілому на підприємстві;

•стимулювання керівників усіх рангів у досягненні цілей своїх центрів відповідальності.

Система бюджетування може охоплювати на підприємстві як виробничі підрозділи, так і функціональні служби (відділи) і підрозділи непромислової групи.

У практиці, яка склалася, бюджетування обмежуються рамками структурних підрозділів підприємства, а в кращому разі — напрямами витрат. Відповідальність за перелік і суму витрат покладається на керівників структурних підрозділів підприємства.

Такий підхід знижує ефективність застосування бюджетування як інструменту управління фінансами, обмежує коло менеджерів підприємства, заінтересованих в ефективному використанні коштів, не дає змоги розробити систему мотивації всіх працівників підприємства в скороченні витрат.

З іншого боку, укрупнення «місць виникнення витрат» (МВВ) до рівня структурного підрозділу підприємства не дає можливо-

сті підготувати базу нормативів витрат ресурсів на виробництво продукції за МВВ.

Складність полягає в тому, що, незважаючи на те що поняття «місце виникнення витрат» не нове, нині немає чітко розробленої методики виокремлення МВВ на діючих підприємствах, а також методики планування й обліку витрат за місцями їх виникнення.

Бюджетування витрат структурних підрозділів доцільне з певними обмеженнями.

Для виробничих підрозділів основного виробництва, в умовах нестабільних обсягів виробництва й реалізації продукції, доцільніше встановлювати розрахунковий норматив витрат на одиницю обсягу виробництва продукції як у цілому, так і витрати на використання окремих видів ресурсів (на заробітну плату, матеріальні витрати, енергоресурси тощо).

Діяльність підрозділів виробничої інфраструктури має більш складний різнобічний характер, ніж основне виробництво. Перед бюджетуванням витрат на їхню діяльність необхідно визначити склад їхньої роботи, а потім обчислити витрати за кожним видом робіт на підставі обчислення нормативу витрат на виконання окремих робіт (замовлень).

Найбільш доцільне застосування бюджетування витрат підрозділами функціонального управління, як у цілому на підприємстві, так і в його виробничих цехах.

Приклад бюджету центральної бухгалтерії підприємства наведено в табл. 10.12.

Таблиця 10.12

БЮДЖЕТ ЦЕНТРАЛЬНОЇ БУХГАЛТЕРІЇ

З метою організації системи управління витратами через механізм їх бюджетування необхідно створювати на підприємстві наскрізну систему з функціональних бюджетів:

•фонд оплати праці;

•матеріальних витрат;

•споживання енергії;

•амортизації;

•інших витрат.

Питання для самоперевірки

1.Які використовують вихідні дані та які питання вирішуються під час планування собівартості продукції?

2.У якій послідовності розробляють план собівартості продукції?

3.Які фактори впливають на рівень витрат на виробництво продукції?

4.Як впливає на рівень витрат зміна обсягу виробництва?

5.Чи впливає зміна структури продукції (номенклатури) на витрати? Яким чином?

6.Із чого складається собівартість реалізованої продукції?

7.Які витрати включають до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)?

8.Які витрати включають до калькуляційної статті «загальновиробничі витрати»?

9.З яких складових формується собівартість готової та реалізованої продукції?

10.Як визначити витрати за статтею «Прямі матеріальні витрати»?

11.У якій послідовності складають зведений кошторис витрат операційної діяльності?