Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Теоретичні основи інноваційних технологій у професійній підготовці вчителя трудового навчання

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
8
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Янцур М. С.
 
Теоретичні основи інноваційних технологій у професійній підготовці
вчителя трудового навчання
 
Основними рисами сучасної педагогічної освіти є: виникнення і розвиток глобальної системи освіти, безперервність освіти протягом усього життя людини з переважанням самоосвіти, диференціація та індивідуалізація освіти, зростання різноманітності освітніх стандартів і спеціальностей, орієнтованість на синтез найновіших наукових знань і методологій, перехід від формально-дисциплінарного до проблемно-активного типу навчання, широке впровадження інноваційних освітніх технологій.
Розвиток освітньої галузі не можна здійснити інакше, як через оволодіння нововведеннями, через інноваційний процес. Щоб ефективно керувати цим процесом, його необхідно осмислити, зрозуміти і пізнати, а це вимагає вивчення його структури. Будь-який процес є не що інаше, як складне динамічне утворення – система, яка є поліструктурною, а тому й сам інноваційний процес (як і будь-яка система) також є поліструктурним. Основними структурними компонентами інноваційного процесу в підготовці фахівців є: діяльнісний компонент (мета – мотиви – завдання ― принципи ― компоненти – зміст і етапи ― педагогічні технології (форми і методи) – умови реалізації ― результат); суб’єктивний компонент, який враховує функціональне і рольове співвідношення всіх учасників процесу; компонент рівневої структури (індивідуальний, груповий, факультетський, вузівський, регіональний, державний, міждержавний рівні); компонент змістової структури (стандарти освіти – ОКХ – ОПП – навчальні плани – навчальні програми – робочі навчальні програми); структура життєдіяльності циклу (виникнення – зростання – зрілість – оволодіння – дифузія – насичення – рутинізація – криза ― фініш); управлінська структура (планування – організація – керівництво – контроль); організаційні компоненти (етапи: діагностичний – прогностичний – власне організаційний – практичний – узагальнювальний – впроваджувальний).
Загальновизнаної, завершеної класифікації нововведень у педагогіці поки що не створено. Найдоцільніше розглядати нововведення з позиції їх віднесення до тієї чи іншої частини навчально-виховного процесу у ВНЗ. У залежності від того, в якій галузі освіти відбувається нововведення (що оновлюється), можна виділити такі інновації: а) у змісті і структурі навчання; б) у технології навчання; в) у засобах навчання, в тому числі і в системі запровадження сучасних ТЗН; г) у системі управління навчально-виховним процесом.
За масштабом (обсягом) перетворень інновації поділяють на: а) конкретні (локальні), які не пов’язані між собою; б) модульні, які пов’язані між собою в межах однієї групи предметів, однієї вікової групи студентів тощо; в) системні, які охоплюють у цілому процес підготовки певних фахівців узагалі або його частини (гуманітарної, соціально-економічної, природничо-наукової, професійно-орієнтованої, практичної).
Інноваційні педагогічні технології – це новостворені або удосконалені педагогічні системи, які забезпечують високий рівень навчально-виховного процесу. Іншими словами, інноваційна педагогічна технологія є діяльним сценарієм організації на сучасному рівні навчально-виховного процесу студентів з метою досягнення певної мети. Така технологія є мінімально абстрагованим описом педагогічної дійсності, якою вона повинна бути відповідно до педагогічних принципів. У своєму конкретному вигляді педагогічна технологія є передбаченою моделлю системи дій викладача і студента, яку необхідно виконати в ході оптимально організованого навчально-виховного процесу з метою підготовки висококваліфікованого вчителя.
При переході професійної підготовки фахівців на новий зміст у відповідності до останніх нормативних документів МОНУ (Державного стандарту вищої освіти), рішення Колегії МОНУ про «Забезпечення якості вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави та суспільства» та входження України в європейський освітянський простір згідно Болонської конвенції основною інноваційною технологією організації навчального процесу є кредитно-трансферна система навчання й модульно-рейтингова система оцінювання навчальних досягнень студентів. Згідно з цими технологіями здійснюється підготовка вчителів трудового навчання (технологій) з 2004/2005 н. р., за якими вивчаються всі навчальні дисципліни, проводяться практики, виконуються і захищаються курсові роботи у ВНЗ України.
Стосовно інноваційних педагогічних технологій, то на сучасному етапі розвитку педагогічної науки і практики відбувається впровадження наступних технологій у підготовці вчителів трудового навчання:
сучасні інформаційно-комунікаційні технології (комп’ютерні системи: інтелектуального навчання, мікросвіту, сократичного діалогу, адаптивні, експертні, гіпермедійні і гіпертекстові, індивідуалізовані, діагностичні, мультимедійні тощо), серед яких найчастіше використовуються інформаційні, демонстраційні, тренувальні, діагностичні засоби, а також електронні посібники: тексти лекцій, інструкції до лабораторних, практичних і семінарських занять, довідники, словники, завдання для самостійної та індивідуально-дослідної роботи студентів;
модульно-рейтингові системи навчання, які забезпечують суттєву його демократизацію, створюють умови для дійсної зміни ролі студента у навчанні (перетворення його з об’єкта в суб’єкт цього процесу), надають навчально-виховному процесу необхідної гнучкості, сприяють реалізації принципу індивідуалізації навчання; модуль – це відносно самостійна частина навчального процесу, яка містить, передусім, одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів; засвоєння модуля розпочинається оглядово-настановними лекціями; наступний етап – лабораторно-практичні заняття, індивідуальна самостійна навчальна робота, консультації, що в сукупності складає зміст модуля; студент може достроково виконати і скласти „звіт» з матеріалу, що входить до того чи іншого модуля. Звіт студента за змістом конкретного модуля вважається прийнятим, якщо під час перевірки виконаних завдань (звіти з лабораторно-практичних та самостійних робіт, ІНДЗ, модульна контрольна робота) та співбесіди з викладачем він продемонструє розуміння головних ідей модуля і послідовно, аргументовано викладе їх письмово; для студентів, які засвоїли матеріал і своєчасно відзвітувалися за змістом усіх модулів до закінчення семестру, іспит чи залік з цього предмета відміняється і вони отримують оцінку „автоматично», якщо згідні з нею; у разі, коли студент не зміг з тих чи інших причин вчасно скласти звіт за змістом чергового модуля, він має змогу зробити це під час консультації; виконання навчальних завдань оцінюється певною кількістю рейтингових балів, облік яких ведуть як викладач, так і сам студент. Оскільки наперед відомо, яку кількість їх треба набрати для того, щоб отримати оцінки „5», „4» або „3», кожен студент отримує можливість упродовж усього періоду вивчення предмета контролювати та свідомо регулювати успішність свого просування у засвоєнні дисципліни шляхом цілеспрямованого планування та розподілу своїх зусиль для досягнення навчальних результатів, що відповідають його запитам. Остаточна оцінка успішності вивчення предмета визначається сумуванням рейтингових балів, які були отримані студентом за виконання всіх видів робіт, враховуючи і додаткові, які включають, в основному, індивідуальні та творчі роботи студентів; контроль результатів навчання здійснюється шляхом письмової перевірки. Засвоєння дисципліни оцінюється автоматично на „відмінно», якщо студент набрав >90% рейтингових балів від загальної кількості, „добре» – >75%, „задовільно» – >60%. Студент, який набрав від 35 до 60% рейтингових балів (від загальної кількості), складає іспит згідно з розкладом, визначеним деканатом, а студент, який набрав <35% рейтингових балів, проходить повторний курс або відраховується з вищого навчального закладу;
проектні технології (проектно-технологічна діяльність студентів як особистісно-орієнтоване навчання) – виконання студентами проектів, наприклад з практикуму в навчальних майстернях чи технічної творчості, складається з таких етапів: формулювання завдання, дизайн та аналіз аналогів, аналіз виробу, розробка початкових ідей, оцінка ідей для вибору найдосконалішої, детальне відпрацювання ідеї, вибір матеріалів, інструментів та обладнання, складання технологічної картки, визначення затрат часу на виготовлення розробленого виробу, організація робочого місця, економічне та екологічне обґрунтування виробу, визначення безпечних умов праці та виготовлення виробу, оформлення проекту у вигляді портфоліо та його публічний захист;
інтерактивні технології (превентивні: консультації, репетиції, розподіл ролей, тренінги, угрупування; імітаційні: дебати, диспути, ділові, рольові й операційні ігри, міні-конкурси, інсценування, «мозковий штурм», колективне та групове проектування, психо- та соціодрами; неімітаційні: вправляння, конференції, «круглі столи», практикуми, проблемні лекції та семінари тощо);
технології розвивального навчання (проблемно-розвивальне навчання: заняття з розвитку педагогічних здібностей, психічних процесів, психомоторних і вольових якостей; технологія колективних творчих справ, навчання через дослідження, виконання творчих проектів тощо) – закладені у поетапному вивченні навчальних дисциплін, що тісно пов’язані між собою та в навчальні плани, які передбачають вивчення дисциплін, що дозволяють розвивати особистість студента від курсу до курсу, ніби піднімаючись по драбинці майстерності; наприклад, вивчення дисципліни «Нарисна геометрія і креслення з основами машинної графіки» студенти розпочинають з пропедевтичного курсу, що побудований на основі шкільної програми креслення, потім переходять до вивчення нарисної геометрії, де розвивають просторову уяву, технічне мислення та інші професійно важливі якості, а далі переходять до вивчення проекційного креслення, машинобудівного креслення і завершують вивченням основ машинної графіки з використанням комп’ютерної системи AutoCAD. Подібним чином побудовано також зміст наступних предметів: «Практикум у навчальних майстернях з художньою обробкою матеріалів», «Технічна творчість із методикою гурткової роботи», «Художньо-прикладна творчість із методикою гурткової роботи» та ін. Ця технологія також реалізується через вивчення ряду предметів, які взаємопов’язані між собою і побудовані на основі принципу наступності. Це, наприклад, цикл методичних дисциплін: «Теорія і методика трудового навчання», «Методика навчання креслення», «Методика використання комп’ютерної техніки в трудовому навчанні», «Теорія і методик профільного і професійного навчання в старшій школі» й ін. та ряд курсових робіт і навчальних й виробничих практик у загальноосвітніх навчальних закладах, які дозволяють поступово підвести майбутнього фахівця до реалізації своїх творчих здібностей в науковій і прикладній діяльності як педагогічної, так технологічної галузей. Свої здобутки в науково-педагогічній і прикладній творчості студенти доповідають на семінарах і конференціях кафедри й університету та висвітлюють їх у наукових і навчально-методичних публікаціях та реалізують у дипломних роботах.
Особистісно зорієнтовані технології (технології: Вальдорфська, саморозвитку (М. Монтессорі), С. Френе, навчання в малих групах (кооперативне навчання), створення ситуації успіху тощо) – це спосіб організації навчання, в процесі якого забезпечується всілякий облік можливостей й здібностей студентів і створюються необхідні умови для розвитку їх індивідуальних особливостей, метою якого є створення умов для забезпечення власної навчальної діяльності студентів і розвиток індивідуальних особливостей кожного. Організація особистісно зорієнтованого навчання полягає не тільки в створенні викладачем творчої атмосфери, а й постійному залученні суб’єктивного досвіду студентів як досвіду їх особистої життєдіяльності; різновидом цих технологій є індивідуалізація та диференціація навчання, що побудовані на основі диференційованих завдань для вивчення навчальних досягнень студентів та проведення занять з урахуванням їх типологічних особливостей у залежності від їх успіхів у навчанні на основі часткових принципів цієї технології: відкритого навчання, збагачення, випереджального навчання, проектного навчання, заміни, алгоритмізації, інтенсифікації початкової стадії формування сенсомоторних навичок, не адаптивної стратегії дій;
технології нейро-лінгвістичного програмування (метод ментальної карти або майнд-меп (mind – розум, map – карта), метод тренінгу ефективної комунікації – раппорт через підлаштування та ведення, тощо) – являють собою процес навчання у вигляді руху інформації скрізь нервову систему людини. В моделі НЛП виділяються: вхід інформації, її збереження, переробка і вихід – відтворення в тій чи іншій формі; два види інформації: сенсорна (нейрон) і вербальна (лінгво), звідси і прийшла назва «нейро-лінгвістична»; три модальності студентів, що відрізняються розвитком візуальних (бачення), аудіальних (слухання) чи кінетичних (дотик) каналів проходження інформації; два типи студентів, що відрізняються розвитком різних півкуль мозку: лівопівкульні (де локалізовані процеси логічного, вербального мислення) та правопівкульні (де в основному зосередженні емоційні процеси). Кожний студент має своє індивідуальне поєднання особливостей нервової системи, яке і визначає успішність чи неуспішність цієї технології навчання.
На завершення вкажемо на основні шляхи реалізації інноваційних технологій викладачами у підготовці вчителів трудового навчання:
а) розвиток свого власного педагогічного досвіду;
б) творче перенесення, запозичення педагогічного досвіду, створеного педагогами-новаторами;
в) оволодіння науковими розробками – використання результатів як власної науково-пошукової роботи, так і діяльності відомих учених;
г) шлях спроб і помилок (не «сліпі» спроби, а цілком осмислені, з надійним зворотнім зв’язком);
д) системний педагогічний експеримент.
Зрозуміло, що всі ці шляхи подібні до експерименту, і в першому наближенні всіх їх можна вважати своєрідним педагогічним експериментом, що і відбувається в сучасній вищій школі України. Розглянуті інноваційні технології, як випливає з їх характеристик, тісно взаємопов’язані між собою, взаємодоповнюючи одна одну, чим визначають при їх системному і правильному використанні успішність процесу підготовки вчителів трудового навчання.
Фото Капча