Теоретичні підходи до проблеми соціально-психологічної адаптації п'ятикласників до навчання в середній школі

Ще одна важлива зміна в особистості дитини стосується мотиваційної сфери. Рубіж4 - 5 класів характеризується значним зниженням навчальної мотивації. На тлі пізнавального відношення, що формується нового, до дійсності спостерігається негативне відношення школі в цілому, конфлікти із учителями, зниження успішності.

Таким чином, у перехідний період психолог важливо одержати інформацію про наступні якості й особливості дитини:

• інтелектуальний розвиток;
• навчальна мотивація;
• поведінкова саморегуляція;
• система відносин дитини (самооцінка, від носіння до інших людей);
• емоційний стан; останній параметр важливо досліджувати.

Виділяють такі види шкільної дезадаптації п'ятикласників:

1. Інтелектуальна - низький рівень розвитку мислення, не сформованість пізнавальної мотивації, не сформованість навчальних умінь і навичок.
2. Поведінкова - невідповідність поводження дитини правовим, і моральним нормам (конфліктність, агресивність, недисциплінованість асоціальність).
3. Комунікативна - утруднення в спілкуванні з однолітками і дорослими (тривожність замкнутість, надмірна залежність).
4. Емоційна - тривога і переживання з приводу проблем у школі, страх перед учителем небажання відвідувати школу.

Дезадаптовані діти – ті, хто, за словами В.Е.Кагана, “ не змогли знайти в просторі спілкування своє місце, на якому вони були б прийняті такими, які вони є, в людській ситуації , зберігаючи і розвиваючи свою ідентичність, людські потенції та можливості і самореалізації.”

Чимала роль в успішному проходженні періоду адаптації відводиться особистісним особливостям дітей, сформованим на попередніх етапах розвитку: вмінню контактувати з іншими людьми, володінню необхідними навичками спілкування, здатності визначити для себе оптимальну позицію в стосунках з оточуючими.

Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою самоорганізацією, навчальної неуважністю і недисциплінованістю, зниженням інтересу до навчання і її результатів, і з психологічного боку - зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.

Цілісний образ Я учня, який склався у нього в спілкуванні з учителем початкової школи, доповнюється безліччю нових складових, які виступають по черзі - то на уроці математики, то на уроці російської мови. Дитина вже не отримує стійкого переживання успішності або неуспішності у вузьких рамках відносин з одним учителем, так як погляди різних викладачів на успіхи і поведінку школярів різні, іноді й протилежні. Для дитини це означає перше зіткнення з протиріччями у відносинах, адже в майбутньому на його шляху будуть зустрічатися люди, які сприймають його по-різному.

Важливим завданням для дитини в цій ситуації є збереження самоповаги, в чому йому зобов'язані допомогти педагог і психолог. Дитина повинна зберегти самоповагу, незважаючи на те, що вчитель математики ставить йому трійки і двійки або що він став об'єктом критики вчителя біології або завуча школи. Визнання власних недоліків для дитини є всього лише усвідомленням ним своїх слабкостей як складових частин позитивно емоційно забарвленого образу Я .

 Дитина повинна відчувати і розуміти, що якщо в нього зараз не все ладиться з навчанням, то винна в цьому не погана вчителька а він сам, більш того, він в змозі подолати ці проблеми або прийняти, їх. Якщо ж порушується наступність реальних шкільних досягнень (наприклад, у початковій школі він міг бути гарним учнем а в середній - успіхи помітно впали, але рівень домагань залишився колишній), то завдання педагога і психолога полягає в допомозі дитині зберегти самоповагу як найважливіша умова подолання невдач. Якщо ж самоповагу не буде збережено, вся система Я у дитини встає на його захист, і він може вибрати шлях брехні, шахрайства та ухилення від вирішення своїх проблем.

Не менш важливим стає процес адаптації учнів і для вчителів, які, мало знаючи своїх учнів, можуть помилитися в оцінці їх можливостей, успішної індивідуалізації та диференціації навчання. Тому вчителям необхідно вчасно коригувати власну педагогічну позицію щодо класу та окремих учнів.

Зауважимо, що ще одним завданням педагогів і психолога на даному етапі соціалізації дитини буде навчання його здатності міркувати про себе, усвідомлювати свої мотиви та спонукання, вміти формулювати оціночні судження про себе.

Пам’ятка для вчителів «Увага! Адаптація!»

Перехід з початкової школи до середньої, більшість учнів сприймає як важливий крок свого життя – « Я вже не маленький».

Поява різних вчителів з різними вимогами, різними характерами, різними стилями стосунків є для них відчутним показником дорослішання. Крім того,певна частина дітей усвідомлює своє нове положення як шанс спочатку розпочати шкільне життя, налагодити з учителями стосунки, які не складались до цього.

Початок навчання у 5 класі пов’язаний із збільшенням навантаження на психіку учнів, у цей час вони переживають період адаптації до нових умов навчання, який дуже схожий на початок навчання у першому класі.

Різка зміна умов навчання, різноманіття і якісне ускладнення вимог з боку різних вчителів, і навіть сама зміна позицій «старшого» у початковій школі на

« найменшого» у середній – все це доволі складне випробування для психіки учнів.

В адаптаційний період діти можуть стати тривожними, боязкими або, навпаки, надмірно галасливими, непосидючими. У них може знизитись працездатність, погіршитись пам’ять, дисциплінованість, інколи порушується сон, апетит, може характер. Ці відхилення, як правило носять поодинокий характер і зникають через 2-4 тижні, але є діти , у яких адаптаційний період затягується на 2-3 місяці і навіть більше.

Ускладнити адаптацію може невідповідність,