Теорія поведінки споживача

Подібні рекомендації стосуються і кривих байдужості. З точки зору методології, на наш погляд, вони мають схожість із ізоквантами із теорії виробництва. Студенти повинні вміти визначити і пояснити економічний зміст нахилу кривої байдужості, граничної норми заміщення, обґрунтувати форму кривої байдужості, розрізняти значення висоти розміщення кривої байдужості стосовно початку координат. Ми переконані, що засвоєння викладених проблем на прикладі кривої байдужості полегшить вивчення теорії виробництва в частині поняття ізоквант. Те саме стосується прийому побудови карти кривих байдужості, особливостей форми кривої байдужості для товарів досконалих замінників та досконало взаємодоповнюваних товарів.

Важливим є засвоєння студентами методики розрахунку і обґрунтування динаміки граничної норми заміщення. На жаль, у вітчизняній літературі з мікроекономіки трапляються непоодинокі випадки плутанини і студентам нелегко засвоїти підрахунок і розрізняти норму заміщення товару Х товаром У і норму заміщення товару У товаром Х. Тому ми пропонуємо однозначний підхід до цього коефіцієнту і стандартно трактуватимемо його як норму заміщення товару, що відкладається по горизонтальній осі на товар, що відкладається по вертикальній осі на карті кривих байдужості. Цей підхід має перевагу в тому, що за таких умов гранична норма заміщення товару Х товаром У однозначно розраховується як нахил кривої байдужості. Студенти повинні навчитися пояснювати причини спадної динаміки абсолютного значення граничної норми заміщення на підставі закону спадної граничної корисності.

Як правило, студентам нелегко запам’ятати правило максимізації корисності в алгебраїчній формі, тому мабуть його доцільно при викладі матеріалу подати в кількох словесних варіантах – формулюваннях, запропонувати студентам практично застосувати його у розрахунку, наголосити на ролі в мікроекономіці принципу рівності граничних величин в більш широкому контексті (як сходинка до наступного вивчення рівності граничних витрат та граничних доходів у теорії виробництва).

Загальна логіка викладу теми така: цільова функція – що прагне максимізувати споживач – поняття корисності, припущення щодо переваг споживача, криві байдужості; обмеження споживача – бюджетні лінії; зведення воєдино усіх елементів моделі – рівноважний стан споживача.

Нарешті, слід зорієнтувати студентів, що основні тестові питання та завдання із даної теми стосуються насамперед припущень теорії, властивостей кривих байдужості та бюджетних ліній, застосування принципу рівності граничних корисностей товарів (в розрахунку на одну грошову одиницю) для визначення стану рівноваги споживача. Студенти повинні вміти графічно й алгебраїчно пояснити чи споживач є в рівновазі чи ні, в останньому випадку – як потрібно змінити структуру споживання для досягнення рівноважного стану (максимізації корисності).

 

 

Як відомо, завдання економічної теорії полягає у виборі й обґрунтуванні такої поведінки економічних суб’єктів, яка б забезпечила максимальне задоволення їх потреб в умовах обмеженості ресурсів. Одним з таких суб’єктів, яких ми розглядаємо в курсі мікроекономіки, є домогосподарства чи, інакше кажучи, споживачі. Таким чином, теорія поведінки споживача покликана з’ясувати як споживачі можуть максимально задовольнити свої потреби в умовах обмеженості їх бюджету. Зазначимо, що дана тема є важливою й вагомою не лише для споживачів, але й для компаній-виробників. Справді, знаючи мотиви й оціночні підходи споживачів при покупці товарів, виробники можуть використати ці знання для вдосконалення своєї продукції і, що важливо, проведення обґрунтованої цінової політики. І, нарешті, теорія поведінки споживача може бути використана урядом при виборі того чи іншого варіанту призначення субсидій споживачам. Дана теорія дає пояснення урядовцям як споживачі використають додаткові ресурси їх бюджету, що з’являться після призначення субсидії. Науково обґрунтований підхід до призначення субсидій, таким чином, дозолить забезпечити більш повне й раціональне задоволення потреб споживачів в товарах і послугах.

 

Теорія поведінки споживача

План

Корисність як чинник формування ринкового попиту

Криві байдужості та їх основні властивості

Бюджетні лінії та їх основні властивості

Рівноважний стан споживача.

1. Корисність як чинник формування ринкового попиту

Споживач, вочевидь обиратиме лише те, у чому в нього є потреба. Потреби – це стан задоволення, який споживач прагне зберегти, або стан незадоволення, який він хотів би змінити.

Таким чином, оптимізуючи своє споживання, кожен індивід виходить із суб'єктивного уявлення про корисність для себе різних благ. Корисність – це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг.

На думку більшості сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординалістська точка зору – від слова ordinal – порядковий) : споживач може визначити корисність лише на порівняльній основі, наприклад, що товар А приносить йому більше задоволення – тобто має вищу корисність, аніж товар Б. При такому підході не визначають скільки саме корисності приносить споживачеві той чи інший товар, а здійснюють лише ранжування товарі за порядком спадання їх корисності (звідси і назва – „порядковий” – ординалістський підхід). Існує також інша точка зору (кардиналістська – від слова cardinal –