Термінологічний словник з дисципліни «Культурологія» | Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

Предмет:

Культурологія

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Термінологічний словник

Абстракціонізм (лат. abstractus – віддалений) – модерністська мистецька течія ХХ ст., що ґрунтується на відмові від зображення реальних предметів і явищ

Авангард, авангардизм – (франц. avant-garde – передовий загін) – загальна назва новаторських напрямків у художній культурі ХХ ст.

Автокефалія – (грец. autos – сам і kephal – голова) – незалежність, самоврядування у православних церквах і братствах

Агіографія – опис життя святих та видатних церковних діячів (житійна література)

Академізм – художній напрямок ХVІ–ХІХ ст., що ґрунтувався на наслідуванні зовнішніх форм мистецтва античності та епохи Відродження

Акварель – (лат. aqua – вода) – фарба на рослинному клеї, що розчиняється водою; живопис цими фарбами

Ампір – (франц. empire – імперія) – архітектурно-мистецький стиль перших десятиліть ХІХ ст., що завершив еволюцію класицизму

Андеґраунд – (англ. underground – підпілля) – напрям у сучасному мистецтві з рисами бунтарства і епатажу, відмови від загальних цінностей, ідеології, норм, традицій

Анімалістичний жанр – зображення тварин у живописі, скульптурі, графіці

Анімізм – (лат. anima, animus – душа, дух) – віра в існування душі

Антропогенез – процес виникнення і формування фізичного типу людини

Антропоцентризм – погляд на людину як центр Всесвіту і кінцеву мету світобудови

Апокрифи – стародавні твори на біблійні сюжети, не визнані церквою як канонічні (старозавітні, новозавітні, есхатологічні)

Апсида (абсида) – (грец. дуга, склепіння) –півкруглий у плані або гранчастий виступ у східній частині храму, призначений для влаштування церковного вівтаря

Арабески – європейська назва мусульманського (арабського) орнаменту

Арка – дуга, склепіння, перекриття

Аркада – ряд однакових за формою і розмірами арок

Аркатура – прикраса стіни у вигляді глухих замурованих арок

Археологічна культура – комплекс археологічних пам’яток

Архімандрит – настоятель великого чоловічого монастиря

Архітектура – мистецтво проектування і спорудження будівель

Архітектурний ордер – система конструкції будівель, що виникла у стародавній Греції (доричний, іонічний, коринфський)

Асиміляція – розчинення народу чи його частини у середовищі іншого народу із втратою національних традицій, звичаїв, мови, культури тощо

Аттик – стінка, низький поверх над головним карнизом будівлі, зазвичай прикрашена рельєфами

Бабинець – приміщення у західній частині храму, прилегле до нави, у якому під час літургії знаходилися жінки (притвор, нартекс)

Базиліка – (грец. – царський дім) – прямокутна у плані будівля зального типу, розділена поздовжніми рядами колон на нефи (нави)

Балада – віршований ліро-епічний, вокальний або інструментальний твір

Балет – вид музично-театрального мистецтва на основі хореографії

Бандура, кобза – український народний струнно-щипковий інструмент

Барельєф – низький рельєф, вид рельєфної скульптури

Бароко – (італ. barocco – вигадливий, химерний) – мистецький стиль XVI–XVIII ст.

Бастіон – фортифікаційна споруда-виступ на кутах фортеці

Башта, вежа – (італ. bastia – укріплення) – вежа

Билини (старини) – народні епічні пісні, що беруть початок з часів Київської Русі

Бійниця – проріз для стрільби у фортечній стіні

Брама – великі ворота, башта або комплекс башт з ворітним прорізом

Братства – національно-релігійні громадські об’єднання

Будителі – діячі культурно-просвітницького руху у Закарпатті

Бут – будівельний камінь з неправильними „рваними“ формами

Бюст – погруддя, портретне зображення людини в круглій скульптурі

Варварство – період в історії розвитку первісного суспільства після дикості

Вертеп – старовинний український ляльковий театр

Веснянка – народна обрядова пісня

Вишивка – вид декоративно-ужиткового мистецтва

Вівтар – жертовник; місце для жертвоприношень; головна (східна) частина християнського храму

Відродження, Ренесанс – назва культурної епохи у розвитку європейських країн XIV–початку XVIІ ст.

Вітраж – (лат. vitrum – скло, віконне скло) – орнаментальна або сюжетна композиція із кольорового скла та ін. матеріалів, що пропускають світло

Водевіль – театральна вистава-комедія з музикою, піснями і танцями

Волхви – служителі релігійних культів язичницької Русі

Ґалерея – довге крите світле приміщення; художній музей (картинна галерея); верхній ярус зали для глядачів (гальорка)

Генеалогія – (грец. родовід) – спеціальна дисципліна, що досліджує походження родів, окремих осіб, родинні зв’язки

Геральдика – спеціальна дисципліна, що вивчає походження і функції символів, емблем і гербів

Герб – (нім. Erbe - спадщина) – особливий знак, що виражає характерні риси та особливості держави, території, роду тощо; станова відзнака

Глаголиця – давньослов’янська азбука (алфавіт)

Горельєф – високий рельєф, вид рельєфної скульптури

Городище – історико-культурна пам’ятка, залишок укріпленого поселення

Готика, готичний стиль – (італ. gotico – готський) – художній напрям у розвитку європейського середньовічного мистецтва ХІІ–ХV ст.

Гравюра – (франц. graver – вирізати, висікати) – вид графічного мистецтва; друкований відбиток, спосіб розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, металу, пластмаси чи каменю (дереворит, дереворіз, ліногравюра, літографія, офорт та ін.)

Графіка – (грец. живопис) – вид образотворчого мистецтва, основним зображувальним засобом якого є малюнок або рисунок, виконаний переважно на папері твердими (олівець, вугіль, крейда, пастель тощо) чи рідкими (чорнило, туш. акварель і т. п.) матеріалами, а також друкована графіка (гравюра,