Терміни по культурології

Антропологія – це наука, про походження поведінку, фізичний, соціальний і культурний розвиток людини.

Артефакт – створений людиною, суспільством продукт культури.

Архетип – прообрази, відроджені психологічні структури, які є результатом історичного розвитку людини.

Ментальність – світосприйняття, яке формується на глибокому психічному рівні індивідуальної або колективної свідомості, сукупність психологічних, поведінкових настанов індивіда або соціальної групи.

Культурологія – наука, яка вивчає ціннісно-смислові аспекти культури.

Культурні універсалії – інваріантна система понять осмислення світу, притаманна всім культурам і визначена базисними потребами культури.

Культура – сукупність практичних матеріальних і духовних надбань суспільства і людини втілюється в результатах продуктивності діяльності. У вужчому розумінні – це сфера духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, духовної творчості (особливо мистецької), а також установи й організації, що забезпечують їхнє функціонування (школи, вузи, клуби, гуртки та ін.).  Водночас  під культурою розуміють рівень освіченості, виховання людей, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльності. Джерелом культури є суспільна праця, здатна перетворювати дійсність і саму людину.

Діяльність – це спосіб існування людини, специфіка людського образу життя. Яку покликало фіксувати поняття культури пов’язане з людською діяльністю. 

Особливостями людської діяльності є: свідома постановка мети. Людина живе, щоб діяти.

Мистецтво – естетичне освоєння світу в процесі художньої творчості, особливого виду людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів: одна з форм суспільної свідомості. Закономірності мистецтва вивчає естетика і мистецтвознавство.

Цивілізація – синонім культури, сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства.

Творчість – продуктивно-людська діяльність, здатна продукувати якісно нові матеріальні і духовні цінності, що мають суспільне значення.

Світогляд – форма суспільної самосвідомості, через яку вона сприймає, осмислює навколишню здатність як світ всього буття і діяльності визначає і своє місце і призначення у ньому.

Матеріальна культура – все створено матеріально-практичною діяльністю людини.

Агора – (грец.  - площа) – це центральний майдан давньогрецького полісу, де відбувалися народні збори.

Акрополь (грец. верхнє місто) – укріплена частина давньогрецького міста, розташована на підвищенні, т. з. верхнє місто.

Античність – греко-римський період стародавньої історії і культури.

Аншроноформізм – представлення в архітектурі та культурі богів в людській подобі.

Базиліка – (від грец. – царський будинок) – будівля витягнутої прямокутної форми, розділена рядами колон та повздовжньої галереї, із самостійним перекриттям. Середній (головний) неф, як правило, будувався широким і вищим за бокові й освітлювався через вікна, розташовані над дахом бокових нефів. Перед виходом з базиліка містився поперечний пришвор (чи нартекс), а з протилежного боку середнього нефа – напівкруглий внутрішній виступ – абсида, завершена напівкуполом. З перетворенням християнства на основну релігію Стародавнього Риму Базиліка стала одним із основних типів християнських храмів. Ранньохристиянська базиліка розділялась рядами колон на три нефи. У середньому нефі розташовувалась абсенда, де були культурні зображення, трохи пізніше вона стала вівтарем, і там відправлялась служба.

Гімнасій – державний навчально-виховний заклад у Стародавній Греції, а також на елліністичному Сході. Тут навчали юнаки 16-18 років із знатних сімей. В гімнасіях вони займалися гімнастикою, вивчали політику, філософію, літературу, риторику.

Енос (грец. – слово, розповідь) – 1) один із трьох основних розділів художньої літератури (поряд з лірикою і драмою). Основні жанри еносу: поема, епопея, роман, повість, оповідання та 2) у вужчому сенсі енос – народні героїчні пісні, поеми, сказання, в яких відображено важливі події історії народу та його життя. Найдавніші види енічної творчості народу – міф, казка, легенда. В наш час традиції народної епічної поезії живуть у творчості кобзарів.

Кашарис (грец. - очищення) – введений Аристотелем в античну культуру термін про вплив мистецтва на людину; душевна розрядка, очищення від шкідливих пристрастей у процесі співпереживання під час переглядання мистецького твору (трагедії, скульптури тощо).

Ліра (грец.) - 1) давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент; 2) середньовічний однострунний смичковий інструмент з корпусом грушеподібної форми.

Пансеон – (грец. – храм усім богам) – 1) пам’ятка давньогрецької архітектури – “Храм усіх богів”, - велична будівля у вигляді рошанди, перекритої великим напівсферичним куполом, у центрі якого є великий опір для освітлення. 2) місце поховання визначних людей країни; 3) всі боги того чи іншого культу.

Парфеон (грец. незайманиця) – храм богині Афіни на Акрополі в Афінах, визначна пам’ятка давньогрецького мистецтва. Споруджено 447-438 р. до н. е. Храм складається з великої цегли і меншого приміщення, що мало назву “Парфеон” (призначеного для зберігання скарбів). Ці приміщення по периметру оточувала струнка дорична колон. Величну біломармурову споруду прикрашали культури Фізія та інших давньогрецьких майстрів. Зруйнована венеціанцями в 1687 р.

Пастораль (лат. - наступний) – в літературі і театрі – твір в якому ідеалізовано зображується безтурботне життя пастухів і пастушок на полі сільської природи.

Храм – 1) культова будівля для виконання релігійних обрядів. Основні типи храмів – християнські церкви, костьоли, мусульманські мечеті; 2) релігійне свято на честь святого названого іменем цей храм.

Софісти – (грец. – мудрець) – давньогрецькі філософи,  професійні оратори, фахівці в навчанні мудрості та красномовства. Пропагували необхідність освіти.

Художня культура – сукупність художніх цінностей,