Тест Р. Кеттелла для вимірювання інтелекту

Інтелект – інтегративна внутрішня цілісність пізнавальних здібностей людини. Інтелект виступає загальним визначником розумових здібностей людини. Однак, на думку Р. Кеттелла, показник, який визначається за допомогою факторного аналізу “загального інтелекту” (IQ – коефіцієнт інтелекту), являє собою суто статистичне поняття. Психологічний зміст він має тільки в тому випадку, якщо розглядаються два складових фактори, що позначаються Р. Кеттеллом як “загальний флюїдний фактор” (флюїдний інтелект IQF) і “загальний кристалічний фактор” (кристалічний інтелект IQC).

Флюїдний інтелект (IQF) формується переважно під впливом біологічних детермінант. В індивідуальному розвитку, ймовірніше за все на 2-му або 3-му роках життя, починає розвиватися єдина загальна інтелектуальна здатність, яка не пов’язана з засвоєнням будь-яких специфічних навичок та вмінь або з розвитком будь-якої окремої сторони психіки – сенсорної, моторної і т. д. Флюїдні здібності у плані логічних операцій охоплюють розуміння основних видів взаємозв’язків: частина – ціле; розуміння подібності; причинні зв’язки; індукцію; дедукцію; просторові відносини і т.п. Інакше кажучи, флюїдний інтелект визначає здатність виділити взаємовідносини між об’єктами, які індивід здатен сприймати і з якими здатен маніпулювати. Отже, флюїдний інтелект не формується на основі механізму запам’ятовування схем рішення задач. Це загальні здібності з високим ступенем фізіологічної (спадкоємної) детермінованості, які, зокрема, виявляються в діяльності, яка спрямована на пристосування до нових ситуацій.

Кристалічний інтелект (IQC) є продуктом засвоєння різноманітних видів перцептивних і моторних вмінь, зв’язаних зі специфічними формами діяльності – ігровою, навчальною, виробничою. Розвиток цього виду інтелектуальних здібностей обумовлено різними соціокультурними факторами, специфікою освіти, деякими особливостями, які носять особистісний характер (інтересами, мотивацією, пам’яттю), а також іншими характеристиками індивідуального розвитку.

Очевидно, можна зробити висновок про те, що від рівня розвитку флюїдного (IQF) і кристалічного (IQC) інтелекту та їх складових залежить творча продуктивність студента (табл. 1). Тому у структурі особистості студента, зокрема в його пізнавальній сфері, необхідно, насамперед,  виявити  рівень  розвитку  флюїдного  інтелекту  (IQF)  та його структурних складових.

Таблиця 1

Рівні інтелекту (IQ)

Значення IQ

у балахРівні інтелектуВідсоток співвідношення

у населення

130 і вищеДуже високий2,2

120-129Високий6,7

110-119"Добра норма"16,1

90-109Середній50,0

80-89Низький16,1

70-79Прикордонна зона6,7

69 і нижчеРозумовий дефект2,2

 

Р. Кеттелл вважає, що розроблений їм CF, зокрема тест СF2, вимірює флюїдний інтелект (IQF). Вперше цей тест був виданий США в 1949 році і перевидавався в 1956 і 1966 рр. На відміну від класичних інтелектуальних тестів, заснованих на теорії загальних здібностей і вимірюваних у залежності від освіти і придбаного досвіду, результати культурно-вільного тесту (CF-тесту) відносно незалежні від впливу фахової освіти в широкому діапазоні культурних і соціальних розходжень. Існують достовірні дані, які дозволяють затверджувати відносну незалежність тесту СF від впливу культури, оскільки не було виявлено скільки-небудь достовірних розходжень у результатах, які отримали при дослідженні популяцій різних країн. Нормативи тесту СF не змінюються в межах покоління і не втрачають своєї точності при оцінці інтелекту в стандартних балах. СF розроблений у вигляді трьох шкал:

СF1 – призначений для дітей 4-6 років;

СF2 – рекомендується для обстеження дітей старше 6 років, а також звичайного, недиференційованого дорослого населення;

СF3 – переважно використовується для обстеження студентів вузів та особливо обдарованих дорослих.

Тест   базується   на   загальній   здатності   інтелекту   людини   до “утворення відносин”. Ця здібність є відносною характеристикою індивіда і виявляється у сфері вербальної, числової, просторової і соціальної успішності (“спритності”). Тест дає більш високу кореляцію з успіхами в навчанні, ніж інші тести.

У зв’язку з великою універсальністю тесту СF2 його часто використовувують у психодіагностиці. Існують дві паралельні форми – А і В. 

Розглянемо детально тест СF2А.

Мета роботи. Виявлення рівня розвитку флюїдного (потенційного) інтелекту.

Обладнання. Стимульний матеріал, бланк відповідей, інструкції до тесту.

Методика складається з чотирьох субтестів:

Субтест 1 – “Серія”, або “Доповнення”, – містить 12 завдань, які зростають за труднощами. Кожне завдання являє собою послідовність

3 фігур, що змінюються за визначеною ознакою. Той, кого випробують, повинен знайти закономірність зміни і з 5 варіантів відповідей вибрати тільки один, який відповідає виявленій закономірності і доповнює ряд четвертою фігурою. На рішення всіх завдань час обмежений 3 хвилинами. За результатами субтесту 1 можна судити про рівень розвитку флюїдних здібностей  по  виявленню  таких  закономірностей:  зростання  розміру фігур; зміна кількості елементів фігур; зміна просторового розміщення їх елементів, а також комбінації названих закономірностей.

Субтест 2 – “Класифікація” – містить 14 завдань, що зростають за труднощами. Кожне завдання – це ряд з 5 фігур, в якому 4 з них об’єднані визначеною ознакою. Тому, кого випробують, потрібно знайти ту єдину фігуру, що відрізняється від інших. Час рішення завдань – 3 хвилини. Отже, субтест 2 виявляє рівень флюїдних здібностей визначати загальні риси й особливості фігур за такими ознаками: форма; кількість; колір; просторове відношення між елементами фігур.

Субтест 3 – “Матриця” – складається з 12 завдань. Зовні завдання цього субтесту схожі на завдання 1-го субтесту. Тому, кого випробу- ють, потрібно знайти закономірність, відповідно до якої об’єднані 3 фігури, і серед 5 варіантів відповіді знайти ту фігуру, що завершує цю закономірність, тобто правильно