Токсикологія сполук ртуті

Ртуть може виділятися з молоком лактуючих тварин. Але, концентрація її в молоці буде не високою.

Іонногенна ртуть переважно концентрується в жовтку яєць, а органічна навпаки в білку. 

При дослідженні риб відмічено, що більша маса ртуті в її тканинах знаходиться в формі метилртуті. Метилртуть значно більш токсична, особливо при хронічній взаємодії, ніж інші органічні і неорганічні сполуки. 

В клінічній картині гострого отруєння у риб відмічається збудження, зміна частоти дихання і реакція на зовнішні подразники. Смерть наступає, як правило, від ядухи.

Частина потрапивши в організм тварин ртуті затримується в нирках, печінці і кістках, утворюючи своєрідне депо. При окремих випадках ртуть виходить із депо і знову потрапляє в кров. Ртуть виділяється із організму повільно, в більшості, з сечею і калом, а також із слиною, потом і з молоком. Ртуть може виявлятися в молоці навіть в тих випадках, коли симптоми інтоксикації відсутні або слабко виражені .

Виділяється ртуть із організму через нирки, стінку товстих кишок і залоз . Виділяється ртуть завжди повільніше ніж чим всмоктується . Ця властивість обумовлює матеріальні акомуляцію препаратів ртуті.[2.-11]

 

 

Отруєння ртуттю в теперішній час зустрічається, як правило в хронічній формі . Однак можливі і гострі інтоксикації препаратами ртуті. 

Велика рогата худоба – найбільш чутлива до сполук ртуті. Смертельна доза сулеми для великих тварин біля 4г . Клінічні ознаки отруєння залежать від якості самого препарату, визиваючи інтоксикацію, шляхи надходження його в організм і фізіологічного стану тварини. 

При надходженні препаратів ртуті через рот слизова оболонкаротової порожнини звичайно буває гіперемійована . також на слизовій оболонці можуть проявлятися ерозії з світло-рожевою поверхнею. 

При резорбтивній дії у тварин спостерігається загальна слабкість, пригнічення, втрата апетиту, байдуже відношення до навколишнього, дрижання окремих м’язів. Характерним симптомом для ртутного токсикозу вважається значне слиновиділення, інколи проявляється кашель. Калові маси поступово розріджуються. Колір і запах їх може змінюватися. Температура тіла в межах норми. Ртутний токсикоз супроводжується послабленою роботою серця. Пульс при цьому підвищений, слабкого наповнення . При пальпації виявляється болючість черевної стінки . Сечовиділення спочатку трохи підвищується. Потім сечовиділення утруднене і малими частинами. В сечі міститься білок і нирковий епітелій .

Молоді тварини при токсикозі ртутними препаратами гинуть швидше, ніж старі. Інколи гостра форма отруєння затягується і тварини можуть загинути через 2-4 суток і більше. Затяжні форми інтоксикації супроводжується неприємнимзапахом із ротової порожнини, профузним проносом, носовими витіками і прогресуючим схудненням. Температура тіла незначною мірою підвищується. Хронічна інтоксикація часто супроводжується обортами, народження нежиттєздатного приплоду.

Дрібна рогата худоба – вівці і кози більш стійкі до отруєнь препататами ртуті ніж ВРХ. Клінічні ознаки інтоксикації не мають суттєвих змін від описаних для ВРХ. 

Свині – У свиней спостерігались гострі і хронічні інтоксикації ртуті. Найбільш часто отруєння пов’язані із згодовуванням концентрованих кормів, що надійшли із обробленого гранозаном зерна. При використанні промитого зерна або змішуванні протравленого зерна з другим доброякісним кормом клінічні симптоми інтоксикації розвиваються через більший проміжок часу (25-30 діб). 

При надходженні отруйних сполук ртуті свиням з кормом відмічаються подразнення слизової оболонки і розлади роботи шлунко-кишкового тракту . Спочатку відмічається пригнічення, підвищена спрага, апетит відсутній. Потім з’являються порушення координації рухів, рвота, сильний понос, швидке сечовиділення . Поступово розвиваються ознаки асфіксії: різко виражений ціаноз слизових оболонок, дихання стає слабким і прискореним. Температура тіла звичайно в межах норми або ледь знижена. В заключній стадії хвороби розвивається хроніко-токсичні судороги, а потім паралічі і коматозний стан. 

Коні – клінічні ознаки цього отруєння характеризується втратою роботоздатності, слабкістю, втратою апетиту, зляканістю, посиленим сечовиділенням. В тяжких випадках, навпаки, може відмічатись анурія. Серцева діяльність послаблена. Пульс частий і слабкий, дихання утруднене, температура тіла нормальна або дещо підвищена . При підгострому перебігу інтоксикація у коней відмічається кашель і слизовогнійні витіки. Сеча містить білок, кров ниркой епітелій. Кількість еритроцитів в крові зменшена.

Птиця – при гострому і підгострому протіканні ртутного токсикозу у кур відмічаються признаки пригнічення. Птиця з неохотою пересувається з місця на місце. Пір’я звичайно скуйовджене. Крім того спостерігаються симптоми характерні для ушкодження шлунково-кишкового тракту і нирок: слинотеча. Потім проявляються порушення координації рухів : атаксія, парези і паралічі. Летальна доза сулеми для дорослих курей 0,1-0,2 г.[6]

 

 

При розтині трупів тварин полеглих від отруєння ртутними препаратами, морфологічні зміни можуть бути різними в залежності від характеру перебігу інтоксикації.

При гострому отруєнні сулемою, коли смерть наступає у випадку шоку від пошкодження слизової оболонки шлунку і кишечника, патологічні зміни спостерігаються переважно в шлунково-кишковому тракті вони характеризуються гострими запальними процесами, наявність виразок, струпів і некротичних змін. Шкіра і підшкірна клітковина малокровні. У випадку надходження яду з кормом відмічається значна зміна на всьому протязі шлунково-кишкового тракту. Майже завжди спостерігається гіперемія і набряк слизової оболонки ротової порожнини. На слизовій оболонці ясен можливе утворення дрібних виразок, розташованих навколо зубів і на язиці. Слизова шлунку і на всьому протязі кишечнику набрякла, має крововиливи, геморагічне запалення. У жуйних значні зміни спостерігаються в