Трудове право (Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей Академії). Автор Т.А.Коляда. – Харків: ХНАМГ, 2007. -158 с.

Особи, які примушують працівників до участі у страйку або перешкоджають участі у страйку шляхом насильства або шляхом інших незаконних дій, покарання за які передбачено законодавством, притягаються до кримінальної відповідальності.

У липні 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію з прав людини, яка набула чинності з 11 вересня. Відтоді громадяни України отримали право звертатися за захистом своїх порушених прав до міжнародних організацій, зокрема до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. Причому Європейською соціальною хартією передбачено розгляд міжнародними судами порушень трудових та соціально-економічних прав, таких як невиплати зарплати чи пенсії. Але звертатися до Європейського суду можна лише тоді, коли вичерпано всі національні механізми захисту прав людини.

 

1.Визначення нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю. Їх відмінності.

2.Система органів  нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці.

 

 

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є особливою правозастоcовчою діяльністю спеціально уповноважених органів, метою яких є забезпечення захисту трудових прав людини. Правові відносини з нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю на виробництві є адміністративно-правові і щодо трудових правовідносин виступають як зовнішні, пов'язані організацією процесу праці на підприємстві та застосування праці найманих працівників. Про адміністративно - правовий характер правовідносин з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю свідчить зміст цих правовідносин, який полягає в тому, що наглядовий або контролюючий орган може давати власникові підприємства або уповноваженому ним органу від імені держави владні розпорядження, котрі він повинен безумовно виконати, а у разі порушення законодавства про працю — застосувати заходи адміністративного стягнення та примусу.

На жаль, в діючих нормативно-правових актах чіткого розмежування термінів "нагляд" і "контроль" не існує, чим підкреслюється спільність цілей і задач, що стоять перед відповідними органами. Нагляд і контроль - це різні форми перевірочної діяльності уповноважених на те державних, відомчих та громадських органів.

Нагляд - це здійснення спеціальними державними структурами цільового спостереження за додержанням виконавчо-розпорядчими органами, підприємствами та громадянами  правил,   передбачених  нормативними актами. 

Сутність контролю полягає в тому, що суб'єкт контролю (контролюючий орган)  здійснює перевірку і облік того, як контрольований об'єкт (підприємство,  організація,  установа чи фізична особа) виконує  покладені на нього  завдання і реалізує свої функції.

 

 

Відмінності між органами нагляду і контролю виявляються переважно в компетенції, функціях, що здійснюються ними, в методах виявлення  порушень  і способах  реагування  на них.   Суб'єктами правовідносин по контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю є власники або уповноважені ними органи підприємств незалежно від форми власності та господарювання, з одного боку, та спеціально уповноважені органи державної влади, з іншого, які мають можливість надавати власникам (уповноваженим ними органам) вказівки про усунення виявлених порушень, невиконання яких тягне за собою матеріальну, дисциплінарну, адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність.

Вищий   нагляд   за  додержанням   і   правильним   застосуванням законів про працю, відповідно до статті 259 КЗпП України, здійснюється Генеральним  прокурором України  і  підпорядкованими  йому прокурорами. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності інших підстав — також з власної ініціативи прокурора. При цьому прокуратура не підміняє органів нагляду і контролю і втручається  в господарську діяльність  підприємства,  якщо  вона суперечить чинному законодавству.

Місцеві державні адміністрації та місцеві ради повинні в межах відповідної території:

- забезпечувати реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- формувати за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

- організовувати при необхідності регіональні аварійно - реагувальні формування;

- здійснювати контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці.

Важливу роль у забезпеченні законності в трудових відносинах відіграють судові органи. Суди загальної юрисдикції вирішують питання про законність наказів і розпоряджень власника, розглядають індивідуальні трудові спори, вживають заходів щодо виявлення та усунення причин і умов, які призводять до порушення законодавства про працю.

До спеціальних державних органів, що здійснюють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я на виробництві, належать:

- Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики Україні;

- Комітет по нагляду за охороною праці України;

- Державна інспекція охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці;

- Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України;

- органи державного пожежного нагляду управління пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України;

-