Туристичні ресурси Ірландії

 

 

1.1. Поняття туристичних ресурсів в географії туризму та підходи до їх класифікації

1.2. Методи дослідження туристичних ресурсів

2.1. Природно-рекреаційні ресурси Ірландії

2.2. Природно-антропогенні туристичні ресурси

3.1. Історико-архітектурні ресурси

3.2. Етнокультурні ресурси

3.3. Музейно-виставкові ресурси

 

 

Актуальність теми курсової роботи «Туристичні ресурси Ірландії», полягає в тому, що вона розкриває специфічні особливості Ірландії, багаті туристичні ресурси країни для створення неповторного туристичного продукту та організації незабутнього дозвілля для туристів. Дослідження туристичних ресурсів Ірландії тема дуже актуальна, бо міжнародний туризм є активним джерелом надходжень іноземної валюти і впливає на платіжний баланс країни. Крім впливу на економіку багатьох країн міжнародний туризм впливає на їх соціальне і культурне середовище, екологію. А останні, у свою чергу, впливають на туристів. Об’єкт дослідження. Туристичні ресурси та їх складові, напрями освоєння і розвитку, а також їх безпосередній вплив на розвиток туризму Ірландії. Предмет дослідження. Туристичний потенціал Ірландії для організації туризму, його особливості та специфіка. Мета роботи. Дослідження туристичних ресурсів Ірландії, надання їм детальної характеристики, розгляд природно-рекреаційного та історико-культурного потенціалу країни.

Завдання роботи.

• Опрацювати літературу з теми.
• Визначитися з теоретико-методологічними основи дослідження туристичних ресурсів.
• Дослідити природну складову в комплексі рекреаційних ресурсів Ірландії
• Дослідити історико-культурну складову в комплексі рекреаційних ресурсів Ірландії
• Зробити відповідні висновки з даної теми.

Ступінь вивчення теми. Хронологічно робота охоплює сучасний стан туристичної галузі Ірландії. Географічно в роботі охоплено майже усі визначні історико-культурні та природно-рекреаційні об'єкти країни. Питанню рекреаційно-туристичних ресурсів Ірландії приділено в вітчизняній літературі недостатньо уваги через слабку популярність країни в межах сегменту виїзного туризму України та її віддаленість. Теоретичні аспекти досліджуваної теми знаходять відображення в працях Бейдика О. О., Любіцевої О. О., Смаля І. В.. Автором опрацьовано 34 друкованих та електронних джерел по даній темі.

Структура робота складається курсова робота з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, а також додатків.

 

 

Відпочинок, як і праця, є невід’ємним складовим життєдіяльності людини. Але, якщо трудова діяльність та її суспільні результати давно досліджуються багатьма науками (економікою, соціологією, географією та ін.), то теоретичне осмислення процесу і методів відновлення психофізіологічних сил людини стали об’єктом спеціального вивчення лише у другій половині ХХ століття [1, c. 7].

Розвиток туризму на конкретній території сприяє вирішенню низки економічних проблем регіону, таких як зайнятість місцевого населення, будівництво шляхів сполучення та споруд житлового призначення, налагодження різних видів комунікацій, формування позитивного іміджу регіону, підтримка та розвиток місцевої культури. Іншими словами розвиток туризму в регіоні формує сучасну інфраструктуру, що призначена для її експлуатації як туристами, так і місцевим населенням. Однак туристична індустрія, що включає наявність туристичної інфраструктури, може розвиватися лише за деяких умов, таких як наявність капіталу, технологій, кадрів та туристичних ресурсів в регіоні.

Туристичні ресурси є найбільш дешевою складовою туристичного бізнесу, тому в сфері туризму достатньо бистрими темпами досягається висока рентабельність підприємницької діяльності. Однак якщо здійснюється створення штучного туристичного ресурсу, то собівартість туристичного продукту значно зростає.

Туристичні ресурси є мотиваційною підставою для вибору місця відпочинку туристами, слугують основою для формування туристичного продукту. Вони являють собою об’єкти туристського інтересу, які потенційно здатні задовольнити потреби подорожуючих. Не наділена туристичними ресурсами місцевість в більшості випадків може вважатися непридатною для організації на її території туризму. У зв’язку з цим збільшується значення досліджень туристичних ресурсів як основи туристичної діяльності.

В сучасній науковій літературі існує велика кількість поглядів на поняття та сутність туристичних ресурсів. З цього приводу навіть сформувалися основні науково-практичні школи з ресурсно-туристської проблематики:

1. Кримська школа, що об’єднує таких вчених, як М. Б. Багров, М. С. Мироненко, І. Т. Твердохлєбов, Л. О. Багрова, І. М. Яковенко.

2. Львівська школа (М. П. Крачило, Н. Ю. Недашківська, М. Й. Рутинський, В. К. Євдокименко, М. П. Мальська).

3. Київська школа (Д. І. Богорад, І. Д. Родічкін, Т. Ф. Панченко, О. І. Родічкіна, В. Я. Городський, О. О. Любіцева, О. О. Бейдик, О. О. Мазуркевич).

4. Московська школа (В. С. Преображенський, О. О. Мінц, Б. Б. Родоман, Ю. О. Вєдєнін, І. В. Зорін, В. О. Квартальнов, М. О. Ананьєв, П. М. Зачиняєв, М. О. Орлов).

Вчені по-різному тлумачать поняття «туристичні ресурси». Велика кількість різних поглядів на поняття та сутність туристичних ресурсів пояснює появу різних підходів до їх класифікації.

Структура туристичних ресурсів досить докладно розроблена в роботах таких вчених, як О. О. Любіцева, О. О. Бейдик, В. І. Стафійчук, Є. В. Панкова, Н. П. Крачило, Ф. Ю. Поклонський, М. Труаси, П. Дефер, О. Л. Драчева, Ю. В. Забаєв, Д. К. Ісмаєв тощо.

Туристичні ресурси – сукупність природних і соціально-культурних комплексів