Туристичні ресурси Ірландії

 

 

У найбільш загальному розумінні метод – це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати. У науковому дослідженні часто застосовують метод критичного аналізу наукової і методичної літератури, практичного досвіду, як того потребує рівень методики і техніки дослідження.

До вивчення туризму може бути застосований як галузевий принцип побудови наукових досліджень, так і проблемний. Теоретико-методологічні положення туризму повинні включати розробку філософських засад, принципів та підходів до різнобічного вивчення туризму як явища, спираючись на наявні досягнення галузевих наукових дисциплін, які займаються розробкою певних напрямків (аспектів) функціонування туризму. Одним з таких провідних напрямків в туризмології є географія туризму – галузь географічних знань про просторово-часові закономірності функціонування туризму як суспільного явища. Просторові форми суспільних явищ і процесів досліджує суспільна географія.

Метод (гр. methodos) – спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вивченню конкретного завдання. Різниця між методом та теорією має функціональний характер: формулюючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. У найбільш загальному розумінні метод – це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. До загальнонаукових методів дослідження відносять емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, систематизація, класифікація тощо). Найчастіше у наукових роботах використовуються такі методи – абстракції, метод аналізу і синтезу, картографічний метод, індукції та дедукції. Метод абстракції полягає у пізнанні реальних туристичних процесів шляхом відокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, абстрагованих від усього випадкового, неістотного. Застосуванням методу абстракції користуються для формування понять, виявлення і формування закономірностей розвитку туристичної галузі.

Метод аналізу і синтезу застосовується в єдності його двох складових. При аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові частини (частини об’єкту, його ознаки, властивості, відношення), кожна з яких вивчається окремо. При синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. Картографічний метод дослідження – метод застосування карт для наукового й практичного пізнання зображених на них явищ. Картографічний метод використовується для дослідження закономірностей просторового розміщення явищ, їхніх взаємозв'язків, залежностей і розвитку. Картографічний метод, можна об'єднати в наступні основні групи: візуальний аналіз, що полягає в безпосередньому зоровому дослідженні карт просторового розміщення, сполучень, зв'язків і динаміки явищ, графічні прийоми аналізу, що складаються в побудові по картах профілів і розрізів (які дають наочне подання про вертикальну структуру явищ), блок-діаграм (які поєднують перспективне зображення місцевості з її вертикальними розрізами), різного роду графіків і діаграм і т. д., картометричні роботи, що полягають у визначенні за картами координат, відстаней, довжин, висот, площ, обсягів, кутів та ін. кількісних характеристик об'єктів, зображених на карті (з оцінкою точності одержуваних результатів).

 

 

 

Острів Ірландія (третій за величиною острів у Європі) геологічно пов'язаний з європейським континентом. З півночі на південь він тягнеться на 483 км, а з заходу на схід на 280 км. Атлантичний океан омиває – узбережжя Ірландії з півдня, заходу і північного заходу, східне узбережжя острова омивається мілководним Ірландським морем. Ширина Ірландського моря різна, в найбільш широкій частині вона досягає трохи більше 200 км. Північна протока, що відокремлює Ірландію від Великобританії, місцями звужується до 20 км. На півдні Ірландське море з Атлантичним океаном з'єднує протока Св. Георга. Берегова лінія острова порізана і має найхимерніші обриси. Лише на сході Ірландії є рівні піщані ділянки узбережжя, але їх вкрай мало. Все інше узбережжі рясніє фіордами, бухтами, затоками і глибокими естуаріями річок. Західне узбережжя Ірландії круто обривається до океану, подекуди скелі підносяться більш ніж на 600 м над прибережною смугою. Східне узбережжя Ірландії більш зручне для судноплавства і рибного лову. Велика частина поверхні Ірландії має рівнинний характер. Пагорби і невисокі гори розташовані по окраїнах острова. Центральна рівнина, що займає більшу частину острова, розташована в середньому на висоті 30-40 м над рівнем океану, на берегах висоти поступово підіймаються до 100 м. У зв'язку з цим рельєф Ірландії часто порівнюють з блюдцем. Найвища точка Ірландії – Каррантуохілл (1041 м) – знаходиться на південному заході в горах Кілларні, всього в 14 км від узбережжя. Всі інші значні вершини розташовані також в межах видимості з моря. Гірські хребти Ірландії в результаті ерозії піддалися сильному розчленуванню і, за винятком масивів на півночі і півдні, являють окремі височини, ізольовані одна від одної. Найдавніші гори Ірландії (гори Коннємара) розташовані в північній і північно-західній частинах острова. ю

Сучасний ландшафт Ірландії піддався антропогенному впливу внаслідок вирубки лісів, що спричинило збільшення площі боліт – зараз заболоченими є 20% території Ірландії. Важливим компонентом в структурі геолого-геоморфологічних ресурсів виступають печери, як наслідковий елемент карсту [5].

Найвідомішими є:

Печера Дулін – печера із найбільшими сталактитами в Північній Півкулі