Типологія домашніх завдань з української літератури у старших класах

Отже, домашнє завдання – самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів без прямого керівництва й допомоги вчителя. Домашні завдання – важлива й невід’ємна частина навчального процесу. Їх виконання передбачає:

• закріплення, поглиблення та розширення, систематизацію й узагальнення знань, умінь та навичок, набутих на уроці;

• цілеспрямовану підготовку учнів до активного сприймання нового матеріалу;

• формування вмінь і навичок самостійної праці, прийомів самоорганізації й самоконтролю;

• розвиток дослідницьких умінь і пізнавальних інтересів, розширення світогляду учнів, формування прийомів раціональної організації самоосвіти; • стимулювання творчого самовдосконалення дітей, виявлення й розвиток обдарованих учнів.

Домашнє завдання, яке чітко продумане і несе не лише навчальну мету, але й творчу, дасть можливість гармонійно пов’язати декілька уроків в єдину систему, перетворить набуття знань учнями на особистісний процес, тобто інструмент пізнання, надасть неоціненну допомогу у формуванні характеру, особистості учня, стане засобом підвищення якості освіти та розвитку здібностей і обдарувань школярів.

Як зазначено в Положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад, домашні завдання мають даватися з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів і педагогічних вимог. Учитель визначає їх доцільність, характер, зміст і обсяг. Щоб запобігти перевантаженню учнів домашніми завданнями, необхідно чітко визначати їх обсяг. З усіх дисциплін на виконання домашніх завдань учень в середньому мас витрачати 1/3-1/4 часу, що відводиться на навчальну роботу під час уроків.

Варто зазначити, що організація домашньої самостійної діяльності учнів повинна включати такі етапи:

І. Стимулююче-мотиваційний етап. На цьому етапі вчитель формує в учнів мотиви навчання, формує стійкий пізнавальний інтерес до предмету, розвиває відповідальність та сприяє змагальності учнів, стимулює їх бажання поліпшити свої результати. З цією метою бажано подати завдання до домашньої роботи учнів у дещо незвичній оригінальній формі.

ІІ. Навчаючий етап. Цей етап передбачає використання ефективних методів і засобів навчання, які сприяють формуванню самостійності та пізнавальної активності учнів. Навчаючи, вчитель повинен враховувати індивідуальні особливості учнів, формувати у них позитивну мотивацію навчання, стійкий пізнавальний інтерес до предмету, попереджати виникнення негативних психічних станів.

ІІІ. Діагностико-коректуючий етап. Даний етап допомагає з’ясувати причини труднощів, які виникають в учня під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та скоректувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків.

VI. Контролююче-оцінний етап. Цей етап дає можливість учневі з’ясувати рівень знань, навичок та умінь з даної теми, а вчителеві також і оцінити їх. На цьому етапі значну увагу слід приділити виробленню в учнів навичок самоконтролю [12, с. 90].

Таким чином, домашня робота займає значне місце у навчальному процесі. Провідне місце в управлінні самостійною домашньою діяльністю належить учителю, так як він приймає пряму (потім непряму) участь в організації педагогічного процесу. Організовуючи навчальну роботу учнів безпосередньо в школі й дома, треба виходити з анатомо-фізіологічних і психічних можливостей школярів певних вікових груп.

 

 1.2. Види домашніх завдань з української літератури

 

У практиці організації самостійної навчальної роботи учнів поза межами уроку виділяють різні види домашніх завдань. Найбільш розповсюдженим видом є робота над текстом підручника. Необхідно, щоб учень відновив у пам’яті і додатково закріпив теоретичний матеріал, який опрацьовували на уроці, а також навчився відтворювати його в усній і письмовій формах. Наприклад, опрацьовуючи біографію письменника, доречно запропонувати учням скласти хронологічну таблицю. Учень під час усної відповіді на уроці може користуватися таким планом.

У процесі роботи учнів удома над опрацюванням теоретичного матеріалу важливо систематизувати результати цієї роботи у формі опорних конспектів. Це буде важливим фактором логічного осмислення учнями теоретичного матеріалу.

Визначаючи зміст домашніх завдань, не можна обмежуватися лише повторенням того, що вчитель пояснював на уроці. Треба спонукати учнів, щоб вони самостійно опрацьовували за підручником окремі підрозділи певної теми [9, с. 4].

Варто пропонувати учням (особливо старших класів) такий вид домашніх завдань, як підготовка коротких реферативних наукових чи інформаційних повідомлень у межах конкретних програмних тем з певних дисциплін на основі використання різноманітних джерел за рамками стандартних навчальних посібників – Інтернету, науково-популярної літератури, газет, журналів, радіо, телебачення, комп'ютерів та ін. Такі завдання вибірково можна доручати окремим учням, зважаючи на їх сфери зацікавлень. Наприклад, з української літератури «Т. Г. Шевченко – художник»; «Літературні пам’ятки нашого району»; «Лірика Лесі Українки» та ін.

Ще один вид домашніх завдань з української літератури – виконання різноманітних письмових робіт: написання твору, есе чи переказ. Такі види роботи також спрямовані на формування в учнів певних умінь і навичок. Організовуючи учнів на виконання таких видів домашньої роботи, також необхідно дотримуватися певних елементів педагогічної техніки, ретельно працювати над оволодінням учнями методами і прийомами самостійної роботи над завданнями.

Вид домашньої навчальної роботи, виконуваної учнем, значною мірою залежить від характеру завдання. Виходячи з певних ознак, можна виділити багато видів домашніх завдань з української літератури. Розглянемо деякі з них.