Предмет:
Тип роботи:
Контрольна робота
К-сть сторінок:
12
Мова:
Українська
Зміст
1. Сутність програмованого навчання
2. Типи психолого-педагогічних програм загального користування
Список використаної літератури
1. Сутність програмованого навчання
Програмоване навчання – це навчання за заздалегідь розробленою програмою, у якій передбачені дії як учнів, так і педагога (або навчальної машини, яка його замінює). Ідея програмованого навчання була запропонована у 50-х рр. ХХ в. американським психологом Б. Скіннером для підвищення ефективності управлыння процесом навчання з використанням досягнень експериментальної психології і техніки. Об'єктивно програмоване навчання відбиває, стосовно сфери освіти, тісний зв’язок науки з практикою, передачу певних дій людини машинам, зростання ролі управлінських функцій у всіх сферах суспільної діяльності.
Для підвищення ефективності управління процесом навчання необхідно використовувати досягнення всіх наук, які мають відношення до цього процесу, і, насамперед, кібернетики – науки про загальні закони управління, тому розвиток ідей програмованого навчання виявилося пов'язаним з досягненнями кібернетики, яка задає загальні вимоги до управління процесом навчання. Реалізація цих вимог у навчальних програмах базується на даних психолого-педагогічних наук, які вивчають специфічні особливості навчального процесу. Однак при розробці цього типу навчання одні фахівці опираються на досягнення лише психологічної науки (однобічний психологічний напрямок), інші – лише на досвід кібернетики (однобічне кібернетичне). На практиці навчання – типово емпіричний напрямок, при якому розробка навчальних програм грунтується на практичному досвіді, а з кібернетики і психології беруться лише окремі дані.
В основу загальної теорії програмованого навчання покладено програмування процесу засвоєння матеріалу. Даний підхід до навчання припускає вивчення пізнавальної інформації певними дозами, які є логічно завершеними, зручними і доступними для цілісного сприйняття.
Сьогодні під програмованим навчанням розуміється кероване засвоєння програмованого навчального матеріалу за допомогою навчального пристрою (ЕОМ, програмованого підручника, кінотренажера та ін.) (рис. 1). Програмований матеріал являє собою серію порівняно невеликих порцій навчальної інформації («кадрів», файлів, «кроків»), які подаються у певній логічній послідовності.
Рис. 1. Програмоване навчання – переваги і недоліки
При використанні програмованого принципу навчання здійснюється як чітко керований процес, тому що досліджуваний матеріал розбивається на дрібні, легко засвоювані дози, які послідовно пред'являються для засвоєння. Після вивчення кожної дози відбувається перевірка засвоєння. Якщо доза засвоєна – відбувається перехід до наступної. Це і є «крок» навчання: пред'явлення, засвоєння, перевірка.
Звичайно при складанні психолого-педагогічних програм програм з кібернетичних вимог враховується лише необхідність систематичного зворотного зв'язку, а з психологічних – індивідуалізація процесу навчання. Були відсутні послідовність реалізації певної моделі процесу засвоєння. Найбільш відомою є концепція Б. Скіннера, яка опирається на біхевиористську теорію навчання, відповідно до якої між навчанням людини і навченням тварин немає істотної різниці. Відповідно до біхевіористської теорії навчальні програми повинні вирішувати завдання одержання і закріплення правильної реакції. Для вироблення правильної реакції використовуються принцип розбивки процесу на дрібні кроки і принцип системи підказок. При розбивці процесу запрограмована складна поведінка розчленовується на найпростіші елементи (кроки), кожен з яких учень зміг би зробити безпомилково. При включенні в навчальну програму системи підказок необхідна реакція спочатку дається в готовому вигляді (максимальний ступінь підказки), потім з пропуском окремих елементів (згасаючі підказки), наприкінці навчання передбачається самостійне виконання реакції (зняття підказки). Прикладом може служити завчання вірша: спочатку чотиривірш дається повністю, потім – з пропуском одного слова, двох слів і цілого рядка. Наприкінці завчання учень, одержавши замість чотиривірша чотири рядки крапок, повинен відтворити вірш самостійно.
Для закріплення реакції використовується принцип негайного підкріплення (за допомогою словесного заохочення, наданні зразка, який дозволяє переконатися у правильності відповіді та ін.) кожного правильного кроку, а також принцип багаторазового повторення реакцій.
У вітчизняній науці теоретичні основи програмованого навчання активно вивчалися, а також впроваджувалися досягнення на практиці в 70-х рр. ХХ ст. Одним з провідних спеціалістів в цій галузі є Н. Ф. Тализіна. У вітчизняному варіанті цей тип навчання базується на так званій теорії поетапного формування розумових дій і понять П. Я. Гальперіна і теорії кібернетики. Реалізація програмованого навчання припускає виділення по кожному досліджуваному предметі специфічних і логічних прийомів мислення, вказання раціональних способів пізнанняї діяльності в цілому. Тільки після цього можливе складання психолого-педагогічних програм, які спрямовані на формування цих видів пізнавальної діяльності, а через них і ті знання, які становлять зміст даного навчального предмета.
Програмування навчання має ряд достоїнств: дрібні дози засвоюються легко, темп засвоєння обирається учнем, забезпечується високий результат, виробляються раціональні способи розумових дій, виховується вміння логічно мислити. Однак воно має й ряд недоліків, наприклад:
не повною мірою сприяє розвитку самостійності в навчанні;
вимагає значних затрат часу;
застосовується лише для алгоритмічних пізнавальних завдань;
забезпечує одержання знань, закладених в алгоритмі і не сприяє одержанню нових. При цьому надмірна алгоритмізація навчання перешкоджає формуванню продуктивної пізнавальної діяльності.
У роки найбільшого захоплення програмованим навчанням – 60-70-і рр. ХХ ст. – був розроблений ряд систем програмування і багато різних навчальних машин і пристроїв. Але одночасно з'явилися і критики програмованого навчання. Е. Лабен так підсумував всі заперечення проти програмованого навчання:
програмоване навчання не використовує позитивних сторін групового навчання;
воно не сприяє розвитку ініціативи учнів, оскільки програма ніби весь час веде його за руку;