Типи психолого-педагогічних програм загального користування

теорія навчання, заснована на підкріпленні, гірша, ніж заснована на інтелектуальній гімнастиці;

на противагу твердженням деяких американських дослідників – програмоване навчання не революційне, а консервативне, тому що воно є суто візуальним і вербальним;

програмоване навчання ігнорує досягнення психології, яка уже більше 50 років вивчає структуру діяльності мозку і динаміку засвоєння;

програмоване навчання не дає можливості одержати цілісну картину про досліджуваний предмет.

Хоча не всі ці заперечення повністю справедливі, але, безсумнівно, вони мають під собою певні підстави, тому інтерес до програмованого навчання в 70-80-і рр. ХХ ст. почав падати і його відродження відбулося лише в останні роки на базі використання нових поколінь комп'ютерної техніки.

Найбільшого поширення різні системи програмованого навчання одержали в 50-60-х рр. ХХ ст., надалі використовувалися лише окремі елементи програмованого навчання, головним чином для контролю знань, консультацій і тренування навичок. В останні роки ідеї програмованого навчання почали відроджуватися на новій технічній основі (ЕОМ, телевізійні системи, мікрокомп'ютери та ін.) у формі комп'ютерного або електронного, навчання. Нова технічна база дозволяє майже повністю автоматизувати процес навчання, будувати його як досить вільний діалог того учня з навчальною системою. Роль педагога в цьому випадку полягає, в основному, у розробці, налагодженні, корекції і вдосконаленні навчальної програми, а також проведенні окремих елементів безмашинного навчання. Багаторічний досвід підтвердив, що програмоване навчання, особливо комп'ютерне, забезпечує досить високий рівень не тільки навчання, але й розвитку учнів, викликає в них неослабний інтерес.

У педагогіці прийнято виділяти три основних типи навчання: традиційне (або пояснювально-ілюстративне), проблемне і програмоване. Кожний з них, як уже було сказано, має як позитивні, так і негативні сторони. Традиційне навчання не забезпечує ефективного розвитку розумових здібностей обучающихся тому, що базується на закономірностях репродуктивного мислення, а не творчої діяльності.

 

 

Психолого-педагогічні програми загального користування підрозділяються на навчальні і тестові (контрольні).

Навчальні програми, побудовані на біхевіористській основі, підрозділяють на:

лінійні, розроблені Скіннером;

розгалужені програми Н. Краудера.

1. Лінійна система програмованого навчання, спочатку розроблена американським психологом Б. Скіннером на початку 60-х рр. ХХ в. на основі біхевиористського напрямку в психології. Він висунув наступні вимоги до організації навчання. При навчанні учень повинен проходити через послідовність ретельно підібраних і розміщених «кроків». Навчання слід побудувати таким чином, щоб учень увесь час був зайнятий, щоб він не лише сприймав навчальний матеріал, але й оперував їм. Перед тим, як перейти до вивчення наступного матеріалу, учень повинен добре засвоїти попередній. Учневі необхідно допомогти шляхом розподілу матеріалу на невеликі порції («кроки» програми), шляхом підказок, спонукань і т. д. Кожну правильну відповідь учня необхідно підкріплювати, використовуючи для цього зворотний зв'язок, – не лише для формування певної поведінки, але й для підтримки інтересу до навчання.

Відповідно до цієї системи, ті, кого, проходять всі кроки навчальної програми послідовно, у тому порядку, у якому вони наведені в програмі. Завдання кожного кроку полягають у тому, щоб заповнити одним або декількома словами пропуск в інформаційному тексті. Після цього той, кого навчають, повинен звірити своє рішення з правильним, яке до цього яким-небудь способом було закрите. Якщо відповідь виявився правильною, то він повинен перейти до наступного кроку; якщо ж відповідь не збігається із правильним, то слід виконати завдання ще раз. Таким чином, лінійна система програмованого навчання заснована на принципі навчання, який припускає безпомилкове виконання завдань, тому кроки програми і завдання розраховані на найбільш слабкого учня. На думку Б. Скіннера той, кого навчають, вчиться, головним чином, виконуючи завдання, а підтвердження правильності виконання завдання служить підкріпленням для стимуляції подальшої діяльності.

Лінійні програми розраховані на безпомилковість кроків всіх учнів, тобто повинні відповідати можливостям найбільш слабких з них. Внаслідок цього корекція програм не передбачена: всі учні одержують ту саму послідовність кадрів (завдань) і повинні виконати ті самі кроки, тобто рухатися по одній і тій же лінії (звідси назва програм – лінійні).

2. Розгалужена програма програмованого навчання. Її основоположником є американський педагог Н. Краудер. У цих програмах, які набули значного поширення, крім основної програми, розрахованої на сильних учнів, передбачаються додаткові програми (допоміжні галузі), на одну з яких направляється учень у випадку проблем з виконанням завдань. Розгалужені програми забезпечують індивідуалізацію (адаптацію) навчання не тільки за темпами просування, але й за рівнем складності. Крім того, ці програми відкривають більші можливості для формування раціональних видів пізнавальної діяльності, ніж лінійні, обмежуюча пізнавальну діяльність в основному сприйняттям і пам'яттю.

Контрольні завдання в кроках цієї системи складаються із завдання або питання і набору з декількох відповідей, у числі яких звичайно одна правильна, а інші невірні, тобто містять типові помилки. Той, кого навчають, повинен вибрати з цього набору одну відповідь. Якщо він вибрав правильну відповідь, то одержує підкріплення у вигляді підтвердження правильності відповіді і вказівку про перехід до наступного кроку програми. Якщо ж він обрав помилкову відповідь, йому роз'яснюється сутність допущеної помилки, і він одержує вказівку повернутися до певного з попередніх кроків програми або ж перейти до визначеної підпрограми.

Крім цих двох основних систем програмованого навчання розроблено багато інших, які у тому чи іншому ступені використовують лінійний або розгалужений принцип, або ж обидва принципи для побудови послідовності кроків навчальної програми.

Загальний недолік програм, побудованих на біхевіористській основі, полягає в неможливості керування внутрішньою, психічною діяльністю учнів, контроль за якою обмежується реєстрацією кінцевого результату (відповіді). З кібернетичної точки зору ці програми здійснюють керування за принципом «чорного ящика», що стосовно до навчання людини є малопродуктивним, оскільки головна мета при навчанні полягає у формуванні раціональних прийомів пізнавальної діяльності. Це означає, що контролюватися повинні не лише відповіді, але й шляхи, які ведуть до них. Практика програмованого навчання показала непридатність лінійних і недостатню продуктивність розгалужених програм. Подальші вдосконалення навчальних програм у рамках біхевіористської моделі навчання не привели до істотного поліпшення результатів.

3. Тестові програми, які використовуються у психологічному тестуванні, можна розбити на дві групи. У першу групу віднесемо комп'ютерні версії класичних психологічних тестів (наприклад, пакет для проходження тесту Люшера, для тестування на визначення рівня IQ). Такі програми практично неможливо настроїти: у них фіксований набір питань і модуль трактування результатів. Подібні системи – готовий інструментарій для психолога або менеджера з персоналу, який спрощує як процедуру обробки результатів, так і сам процес тестування. До другої групи відносяться програми для тестування загального призначення, які можна наповнювати яким завгодно вмістом, у тому числі питаннями з психологічних тестів. Перевага цих програм полягає у їх настроюваності практично під будь-які вимоги користувача, але це ж є і недоліком: у результаті роботи подібних систем як результат надається числове значення, а його інтерпретацію потрібно здійснити або самому користувачеві, або психологові, або менеджерові з персоналу.

Серед найбільш популярних пакетів для класичного тестування варто назвати IQ-тест Айзенка, тест для визначення основних рис характеру, тест Амтхауера на визначення структури інтелекту, MMPI-тест. До перерахованих вище можна додати тест Люшера, опитувальники Кетелла і Келлі.

Також сьогодні стають популлярними тестові комплекси, які, з одного боку, включають у себе набір декількох найбільш популярних класичних тестових методик, а з іншого – володіють можливостями створення власних тестів і настроювання їх під вимоги користувача.

Однією з таких систем є збірник «Психологічні тести», який складається з декількох розділів, що містять близько 100 тестів, присвячених різним методикам і напрямкам (від індивідуальної оцінки особистості до взаємин особистості і суспільства).

Інший програмний комплекс – P-Profile – призначений для визначення особистісних якостей співробітників і кандидатів на посаду і виявлення їх відповідності вимогам. Характерною рисою продукту є те, що користувач може самостійно обрати необхідні для конкретної вакансії або діяльності психологічні характеристики, а програма сама здійснить підбір тестів, спрямованих на їх визначення.

Програмно-методичний комплекс «Експерт» дозволяє пройти тестування на визначення рівня професійних знань і психологічне тестування – виявлення пам'яті, уваги, мислення. Унікальність комплексу полягає у його універсальності: з одного боку, пакет містить готові набори тестів, з іншого – дозволяє наповнювати систему власними тестами.

Отже, психолого-педагогічні програми загального користування поділяються на навчальні, контрольні і діагностичні. Серед навчальних програм виділяють лінійні і розгалужені, а діагностичні програми (тести) класифікують за досліджуваними ознаками (тести інтелекту, мотивації, реакцій тощо). Однак надмірно широке використання психолого-педагогічних програм може привести і до негативних наслідків, оскільки інтерпретування тестів і складання навчальних програм має бути прерогативою спеціалістів.

 

 

Бадмаев Б. Ц. Методика преподавания психологии. – М. : Психология, 1999. – 336 с.

Берестова В. И. Современные информационные технологии в психологии // Психологический журнал. – №11. – 2007. – С. 19-22.

Дюк В. А. Компьютерная психодиагностика – СПб. : Питер, 1994. – 244 с.

Педагогика психологии: педагогические теории, системы, технологии / под ред. С. А. Смирнова. – М. : Владос, 2000. – 412 с.

Червинская К. Р., Щелкова О. Ю. Медицинская психодиагностика и инженерия знаний / под ред. Л. И. Вассермана. – СПб. : Ювента, 2002. – 199 с.