Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Удосконалення управління обсягом виробництва та реалізації продукції підприємства (на прикладі ФОП "Попович І.В.")

Предмет: 
Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
78
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади управління обсягом виробництва та реалізації продукції підприємства
1.1 Сутність і завдання управління виробництвом продукції
1.2 Особливості управління обсягом реалізації продукції
1.3 Вимоги до управління обсягом виробництва та реалізації продукції на виробничому підприємстві
1.4 Зарубіжний досвід у сфері управління обсягом виробництва та реалізації продукції
РОЗДІЛ 2.  Аналіз управління обсягом виробництва та реалізації продукції ФОП «Попович І.В.»
2.1 Загальна характеристика діяльності ФОП «Попович І.В
2.2 Діагностика фінансово стану підприємства
2.3.Характеристика текстильної галузі та конкуренція в ній
РОЗДІЛ 3. Удосконалення управління обсягом виробництва та реалізації продукції ФОП «Попович І.В.»
3.1. Розробка пропозицій для підвищення конкурентоспроможності 
ФОП «Попович І.В.»
3.2. Заходи з удосконалення обсягів виробництва та реалізації продукції на      ФОП «Попович І.В.»
3.3. Обґрунтування ефективності запропонованих заходів
РОЗДІЛ 4. Управління охороною праці на підприємстві
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
 
ВСТУП
 
Актуальність теми дослідження. Характеризується тим, що основною метою підприємства в умовах ринку стає одержання максимального прибутку при мінімальних витратах з паралельним підвищенням якості обслуговування споживачів. Засобом досягнення цієї мети є максимізація товарообігу, валового доходу та оптимізація витрат обігу.
Планування кожного промислового виробництва має свою специфіку. Разом з тим усім їм притаманне те, що в них однакові основні етапи планування роботи: обґрунтування виробничої програми (обсягів виробництва, асортименту виробів, матеріально-технічного постачання), планування витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції, планування реалізації продукції та її рентабельності.
У річних планах швейних підприємств показують тільки зведені дані щодо продукції промислових виробництв у натуральному чи вартісному обчисленні, її товарну частку, собівартість, виручку від реалізації, прибуток і рентабельність. Ці дані беруть з попередньо розроблених планів промислових підрозділів. Основну ж роботу з планування діяльності промислових виробництв виконують під час складання планів (госпрозрахункових завдань).
Виробнича програма — це провідний розділ плану промислового підрозділу; він є базою для розробки всіх його наступних розділів — матеріально-технічного постачання, плану з праці й заробітної плати, собівартості продукції, плану реалізації продукції і прибутку. У виробничій програмі обсяги виробництва визначають як у натуральному, так і в грошовому виразі. До валової продукції швейних виробництв включають усю намічену до випуску продукцію, одержану як зі своєї, так і з придбаної сировини, незалежно від того, призначена вона для реалізації на сторону чи для використання в господарстві. Оцінюють її в поточних цінах. У перспективних планах показники виробничої програми розраховують тільки на рік, а в поточних — і в квартальному розрізі.
Плануючи обсяги виробництва промислової продукції, перш за все враховують виробничу потужність цеху, під якою розуміють його здатність до максимального випуску продукції або переробки максимальної кількості сировини за певний період часу. Виробнича програма, що характеризує обсяг виробництва з окремих видів продукції, виражає ступінь використання виробничих потужностей підприємства.
Проблема управління обсягом виробництва та реалізації продукції приваблює велику кількість науковців. Так, дослідженню цього питання присвячені праці наступних відомих вітчизняних і закордонних вчених: Є.В. Бикова, І.А. Бланк, Є. Брігхем, В.В. Ковальов, Г.В. Савицька, Є.С. Стоянова, М.Г. Чумаченко, А.Д. Шеремет, С.І. Шкарабан, О.В. Калініченко, Л.М. Березіна, Г.Є. Гронтковська, А.Ф. Косік, А.О. Задоя, В.Д. Базилевич та ін..
Об’єктом дослідження є майстерня з пошиття весільних та вечірніх суконь ФОП «Попович І.В.»
Предметом дослідження є процес управління виробництвом та реалізацією продукції на ФОП «Попович І.В.».
Мета дослідження – вивчення та аналіз системи управління обсягом виробництва та реалізації продукції на підприємстві та розробка напрямків її удосконалення.
Реалізація мети дослідження потребує вирішення наступних задач:
-розглянути економічну сутність і завдання управління обсягом виробництва продукції;
-визначити основні теоретичні принципи управління обсягом виробництва та реалізації продукції на підприємстві;
-здійснити діагностику фінансово-господарської діяльності підприємства ФОП «Попович І.В.»;
-дослідити фінансовий стан підприємства;
-проаналізувати структуру та динаміку обсягів виробництва та реалізації ФОП «Попович І.В.»;
-розглянути зарубіжний досвід управління обсягом виробництва та реалізації продукції;
-охарактеризувати вибір джерел фінансування діяльності підприємства;
-зробити узагальнюючі висновки.
Основним джерелом дослідження, його інформаційною базою стали законодавчі і нормативні документи, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економіки, інвестування, менеджменту, планування, обліку фінансових інвестицій, фінансова звітність підприємства ФОП «Попович І.В.».
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ОБСЯГОМ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
 
1.1Сутність і завдання управління виробництвом продукції
 
У ринкових умовах господарювання всі підприємства одержали повну оперативну самостійність у визначенні, яку продукцію і скільки випускати, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати всі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного врахування кон'юнктури ринку, його потреб і вимог.
Правильно вибрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні масштабам цієї діяльності прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства жорстко обумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення [20, c.205].
У процесі аналізу виробничої діяльності підприємства потрібно розглянути такі питання:
а) якість планування виробництва, напруженість та обґрунтованість планів діяльності як підприємства в цілому, так і його окремих виробничих підрозділів;
б) оцінку виконання планів виробництва, постачання та реалізації продукції, динаміки обсягів виробництва;
в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останніх років, і зокрема у звітному періоді;
г) взаємозв'язок і взаємозумовленість показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів тощо;
д) визначення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробку заходів щодо їх використання.
Управління виробництвом в широкому розумінні являє собою особливий вид діяльності, який здатний перетворити неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. Здійснити це можна лише через процес планування, організації, мотивації та контролю спільних дій. Система управління як сфера суспільної практики включає чотири головні групи елементів: механізм управління, структуру управління, процес управління, розвиток управління.
Механізм управління будується на таких вихідних, фундаментальних елементах: принципи, цілі, функції і методи управління. Принципи управління - це ті основоположні засади, які притаманні всім компонентам системи управління в процесі її функціонування на всіх етапах її розвитку.
Цілі управління визначають бажаний стан системи управління в майбутньому.
Функції управління - це ті відносно самостійні, спеціалізовані види діяльності, які відокремлюються в процесі розподілу управлінської праці.
Методи управління - конкретні способи досягнення цілей. Структура управління включає такі елементи, як організаційна структура, кадри і технічні засоби управління. Структура являє собою статичну характеристику системи управління.
Організаційна структура управління формується в процесі розподілу формальних ролей в організації і встановлення зв'язків між ними, а також між частинами структури. В системі управління працюють люди (кадри управління), які використовують у своїй роботі відповідні технічні засоби.
Процес управління - це динамічна характеристика системи управління. Він включає взаємодію зазначених вище елементів структури з метою прийняття рішень, визначення технології і процедур роботи, організації праці робітників управління тощо.
Рішення - це основний продукт (результат) управлінської діяльності. Рішення обов'язково передбачає стадію реалізації. Технологія управління - це система правил, методів, процедур, які використовуються в процесі управління.
У різних видах управлінської праці мають місце загальні прийоми, процедури, операції. Пошук їх раціональних форм і поєднань - завдання менеджменту.
Розвиток системи управління - обов'язковий компонент її функціонування. Він реалізується через механізм, який має змістову, організаційну та процедурну сторони.
Управління не тільки організовує економічну діяльність, воно саме по собі є трудовою діяльністю і відповідно мав економічні характеристики: економічний потенціал, витрати управління, джерела їх покриття, продуктивність управлінської праці і т. д. Це - економіка управління. Розвиток управління потребує якісної та кількісної оцінки його ефективності, конкретних підсумків раціоналізації управління.
В управлінні виробництвом особливу роль відіграє суб'єктивний фактор. Його абсолютизація і переоцінка ведуть до волюнтаризму, вольових методів керівництва, створюють загрозу прийняття помилкових рішень. І навпаки, недооцінка ролі суб'єктивного фактора, абсолютизація об'єктивних умов зумовлюють стихійність, сподівання на автоматизм в управлінні економікою і, як наслідок, пасивне очікування результатів.
Наукові основи управління виробництвом. Можливість наукового управління суспільним виробництвом визначається наявністю об'єктивних закономірностей, притаманних об'єкту управління, а також самому управлінню. Важливе значення має характер діючих законів і закономірностей. Їх можна пізнати і діяти у відповідності з ними. Наукове управління передусім залежить від обсягу наукової і практичної інформації, якості її аналізу і загального рівня розвитку наукових основ управління. Останніми можна назвати весь комплекс наукових знань про управління, який представлений відповідною системою наук. Вона включає такі три складові: методологічні й теоретичні основи управління; конкретні науки, які вивчають окремі елементи, функції і процеси управління; науку управління (теорію управління, мистецтво управління). Наукове забезпечення управління означає не тільки широке використання науки при прийнятті рішень, а й глибоке вивчення практичного досвіду, наявних резервів, тобто передбачає системний підхід до вирішення управлінських завдань.
Методологічні й теоретичні основи управління. Управління виробництвом вивчають багато наук. Так, управлінські аспекти розглядаються в таких розділах основ економічної теорії, як механізм використання економічних законів, сутність і форми прояву планомірності, механізм товарно-грошових відносин та ін. Філософія розкриває співвідношення об'єктивного й суб'єктивного в управлінні, свідомих і стихійних процесів суспільного розвитку та ін. Загальні закономірності управління розглядає кібернетика, яка вивчає закономірності будь-якого управління в живій і неживій природі, організмах, у суспільстві.
Конкретні науки про управління. До конкретних наук про управління виробництвом відносяться насамперед система наук яро різноманітні функції управління: планування, аналіз господарської діяльності, управління виробництвом у різноманітних сферах та галузях економіки: в промисловості та її галузях, сільському господарстві, транспорті, регіонах тощо. Конкретні науки про управління вивчають і окремі елементи або процеси управління: наукову організацію управлінської праці, автоматизовані системи управління, діловодство і т. д. Особливості управління розглядають і такі прикладні науки (або розділи наук), як психологія управління, соціологія управління, юридичні науки та ін. Чим глибший аналіз управління здійснюється окремими науками, тим гострішою стає проблема синтезу даних усіх цих наук, тобто підходу до управління як до цілісної системи знань.
Виявлення загальних характеристик, закономірностей управління означає формування науки управління, яка описує, з'ясовує, вивчає ці закономірності. На їх основі виробляються конкретні принципи, методи, рекомендації стосовно управління економікою в цілому, галуззю, підприємством тощо. Водночас управління як творча діяльність керівника і менеджера не вміщується повністю в межі наукових рекомендацій, інструкцій і формальних моделей. Тут велику роль відіграє досвід, навички, інтуїція, тобто майстерність, або, як її часто називають, мистецтво управління.
Характеристика науки управління. Головна ціль науки управління - виявлення закономірностей в управлінні. В межах цієї науки виділяють дві її самостійні частини: теорію керівництва і мистецтво управління. Теорія керівництва - це загальне вчення про організацію і функціонування системи управління в цілому. Друга частина досліджує мистецтво управління як творче явище за допомогою набору "зразків управління" і виробляє рекомендації для прийняття рішень у конкретних ситуаціях.
Мистецтво управління. В основі управлінського мистецтва як частини науки управління лежить "метод зразків". Творчий характер управлінської діяльності, з одного боку, зумовлений об'єктивно самими умовами цієї діяльності (у залежності від обставин і виконавців), з іншого - тим, що навіть в однакових умовах різні керівники ведуть себе по-різному (мають свій стиль).
Зразок управління - це критично проаналізований окремий випадок у практиці управління (позитивний або негативний). Зразок включає опис ситуації, аналіз проблеми, аналіз варіантів її вирішення, характеристику вибраного шляху і аналіз досягнутих результатів з урахуванням фактора часу. Зразок - це не рецепт, а скоріше еталон, з яким порівнюють конкретні дії, це - матеріал для творчого аналізу на основі знання теорії керівництва.
Наука управління спирається на загальні та власні методи пізнання. Методи аналізу і синтезу, історичного й логічного, індукції й дедукції, кількісного і якісного аналізу відносяться до загальних методів.
Власними методами науки управління є: емпіричний метод, метод спостережень, соціального експериментування, моделювання та ін.
Закономірності і принципи управління. Закономірності управління відображають суттєві, причинно-наслідкові зв'язки між окремими елементами системи управління виробництвом. Знання і застосування цих закономірностей у практиці управління посилюють цілісність і упорядкованість системи управління, дають можливість досягти поставлених цілей. Ігнорування їх неодмінно веде до застою, деформації як системи управління, так і, в кінцевому підсумку, об'єкта управління.
Закономірності управління внаслідок великої ролі суб'єктивного фактора і творчої активності в управлінні, а також фактора впливу на управління ситуаційних обставин проявляються по-різному. Одні з них виступають досить чітко, однозначно впливають на управлінські рішення, які приймаються, повторюються в значній кількості практичних завдань. Такі закономірності в управлінні називаються принципами. Дотримання або обов'язкове врахування принципів є необхідною умовою управління.
Важливим розділом поточного плану швейного підприємства є виробнича програма або план виробництва та реалізації продукції.
Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо. Цей розділ плану тісно пов’язаний з планом по праці і заробітній платі, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.
Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.
Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:
- правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;
- повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;
- обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.
Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) виразі та плану виробництва у вартісному виразі.
В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів по розгорнутій номенклатурі виробів.
Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.
При плануванні виробничої програми необхідно використовувати наступні матеріали:
- перспективний план виробництва продукції і послуг;
- прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів тощо;
- державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства – якщо таке існує;
- результати вивчення поточного попиту на продукцію;
- договори на виробництво та поставку продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;
- заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;
- заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;
- дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді    [7,с. 53].
Підставою для визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень і господарські договори.
Обсяг випуску по окремих виробах обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування на підприємствах виявляються внутрішньовиробничі диспропорції в завантаженні устаткування, намічаються шляхи їхнього усунення, а також заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва.
Виходячи з натуральних обсягів постачань і виробництва, розраховується загальний обсяг продукції у вартісному виразі: обсяг товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно чистої продукції.
Розробка завдань по випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція [8, 34].
Планування виробничої програми швейного підприємства в натуральному виразі передбачає: визначення номенклатури й асортименту продукції, яка випускається; розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (у головному плані) і обґрунтування планованих обсягів виготовлення продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.
В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні та вартісні показники.
Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.
Номенклатура – це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент – це різновидність виробів в межах даної номенклатури. Натуральні показники представленні у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).
Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою та децентралізованою.
Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів і державних замовлень.
Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.
Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів.
Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах.
Основним методом визначення цієї потреби є метод прямого розрахунку відповідно до питомих норм її витрат. Так, потреба підприємств у предметах праці розраховується шляхом множення питомих норм витрат сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва. Потреба в знаряддях праці (машини, устаткування) визначається, виходячи із передбачених обсягів робіт, виконуваних з їхньою допомогою, і прогресивних норм продуктивності.
Поряд з цим враховується потреба на капітальне будівництво, експорт, створення резервів та т.п..
Потреба в продукції погоджується з можливостями її виробництва. При цьому методи такого ув'язування мають свої особливості в залежності від рівня планування. Головним засобом ув'язування потреби і ресурсів є розробка матеріальних балансів.
На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма цеху містить завдання по номенклатурі і в загальному обсязі продукції. У завданні по номенклатурі вказується кількість найменувань виготовлених окремих видів продукції в натуральному виразі. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання цехам по номенклатурі, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Для випускаючих (складальних) цехів програма складається по найменуванню та кількості готових виробів відповідно до плану виробництва підприємства. В одиничному і серійному виробництві для цехів номенклатурне завдання встановлюється, зазвичай, в комплектах деталей на замовлення, вироби, вузли.
Виробнича програма кожного цеху швейного підприємства обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявити “вузькі місця” в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні устаткування.
На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах.
Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань по виконанню окремих виробничих процесів та виготовленню продукції безпосередньо до бригад і робочих місць [24,с. 54].
Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.
Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.
В поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на більш довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях. Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях.
Розподіл річних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуванням наступних факторів:
- встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;
- збільшення випуску продукції за рахунок приросту і покращення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів передбачених планом інновацій;
- термін введення в дію нових потужностей та обладнання;
- забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;
- підвищення серійності (масовості) виробництва;
- числа робочих днів в кожному кварталі;
- можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;
- зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню розвитку науки і техніки, і таких, що не користуються попитом, та замінити їх новими;
- сезонності і змінності роботи;
- сезонності збуту продукції.
В масовому і багатосерійному виробництві, коли споживання продукції не носить сезонного характеру (наприклад, виробництво хлібобулочних виробів, будівельних матеріалів), розподіл виробничої програми по планових періодах проводиться пропорційно кількості робочих днів. В інших випадках розподіл завдань проводиться з врахуванням термінів постачання продукції споживачам.
Виробництво продукції повинне формуватися з урахуванням ресурсів підприємства й одержання найкращих результатів, тобто бути оптимальною.
Оптимальна виробнича програма – це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.
Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:
1) планування оптимальної структури номенклатури продукції;
2) визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва [33, с.64].
Отже, плануючи обсяги виробництва промислової продукції, перш за все враховують виробничу потужність цеху, під якою розуміють його здатність до максимального випуску продукції або переробки максимальної кількості сировини за певний період часу. Виробнича програма, що характеризує обсяг виробництва з окремих видів продукції, виражає ступінь використання виробничих потужностей підприємства.
 
1.2Особливості управління обсягом реалізації продукції
 
Реалізація продукції являє собою комплекс заходів щодо дослідження всіх питань, пов’язаних із процесом збуту продукції підприємства. Сюди входить:
- вивчення споживача;
- дослідження мотивів його поведінки на ринку;
- аналіз власного ринку підприємства;
- дослідження продукту (робіт, послуг);
- аналіз форм і каналів збуту (реалізації) продукції;
- аналіз обсягу товарообігу підприємства;
- вивчення конкурентів, форм і рівня конкуренції;
- дослідження рекламної діяльності;
- визначення найбільш ефективних способів просування товарів на ринку;
- вивчення «ніші» ринку – області виробничої чи комерційної діяльності, у якій підприємство має найкращі можливості (в порівняні з потенційними конкурентами) по реалізації своїх порівняльних переваг для збільшення товарообігу [28, с.76].
Служба маркетингу на підприємстві – спеціальний підрозділ, основними завданнями якого є:
- комплексне вивчення ринків і перспектив їх розвитку, виявлення незадоволених потреб у товарах і послугах, пристосування виробництва до вимог споживачів;
- вивчення діяльності конкурентів, стратегії і тактики їх впливу на покупців (реклами, цінової політики, інших методів конкурентної боротьби), формування попиту і стимулювання збуту, планування і здійснення збутових операцій, забезпечення умов для стійкої реалізації товару; ринкова організація виробництва, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт.
Керівники служби маркетингу та його співробітники повинні вміти вибирати вигідні ринки, аналізувати ринкову ситуацію, готувати рекомендації щодо випуску нових товарів і давати прогнози ринків, розробляти стратегію, тактику і програму маркетингу, виробляти основні вимоги до товару, його асортименту, визначати цінову і збутову політику підприємства і контролювати їх здійснення.
Природно, що для окремого, конкретно взятого підприємства, у відповідності зі специфікою його діяльності, ступінню значимості кожного з елементів маркетингу по ступеню їхньої значимості для успіху підприємства в конкурентній боротьбі, досягнення високих фінансових результатів постійно змінюється в часі у всіх галузях в залежності від зміни структури виробничих витрат і характеру економічного середовища, у якому діє підприємство.
Робота по організації реалізації починається з вивчення ринку та проведення маркетингових досліджень:
- виявляються потреби ринку;
- інформуються потенційні клієнти про їх потреби, а також товари та послуги, що задовольнять їх потреби;
- визначаються ціни на продукцію та прогнозуються власні ціни.
При виявленні потреб ринку необхідно скласти уявлення про загальний попит на ринку.
Попит – це відношення між ціною товару і його кількістю, яку покупці хочуть та в змозі придбати.
Формування попиту – дії підприємства, метою яких є повна інформованість потенційних покупців про товар, його особливості, технічний рівень, економічні параметри, ціни, додаткові послуги, які надаються при придбанні товару, про сервіс, а також про фінансову надійність самої фірми-продавця, її репутацію. Основний інструмент формування попиту – реклама. Особлива важливість формування попиту при виході підприємства на ринок, де воно раніше не виступало і його товар невідомий покупцям, а також при виході на ринок з новим товаром, про споживчі властивості якого покупці не мають інформації.
Закон попиту стверджує, що чим нижча ціна товару (за інших рівних умов), тим більша його кількість, яку покупці хочуть та можуть придбати і навпаки.
План збуту такої продукції розробляється на основі державного замовлення і контракту, портфеля інших замовлень, договорів, які укладаються між виробниками і споживачами. При плануванні збуту цієї продукції необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу товару буде вироблятися та реалізовуватись така продукція.
Життєвий цикл товару – це концепція, що визначає послідовність періодів існування товару, період часу, протягом якого товар продається на ринку. Життєздатність товару включає декілька стадій: розробка, впровадження, зростання попиту, зрілість (насичення), спад. На кожній стадії товар по-різному рекламується, продається, має різну ціну. Крім того, необхідно враховувати, у які роки (періоди) життєвого циклу буде вироблятися та реалізуватися така продукція.
Найістотніша детермінанта – ціна товару. Цінова еластичність попиту – ступінь зміни обсягу збуту продукції в залежності від динаміки цін на неї. Еластичність попиту різна для різних товарів і залежить від їх новизни, особливостей виробництва і споживання, рівня конкуренції або, навпаки, монополізації ринку, включаючи доступ на ринки.
Існують ще ряд факторів, які впливають на величину попиту: якість товару, упаковка, реклама товару, ціна взаємозамінних товарів, доходи покупців; діяльність продавців, торгових агентів, сервісне обслуговування, канали поширення тощо.
Особливу увагу слід звернути на такий параметр як якість товару. Підвищення якості продукції – довгий процес, який потребує удосконалення технології виробництва, закупки нового обладнання та ін. Тому підприємство, яке виробляє продукцію вищої якості, одержує перевагу у часі, яка використовується для розширення своєї частки на ринку і збільшення обсягу збуту.
Місцезнаходження підприємства – важливе у роздрібній торгівлі, магазини зосереджують частіше на житлових масивах, у місцях, які зв’язують місце роботи і проживання покупців. Це дозволяє реалізувати більшу кількість товарів.
Використання товарного асортименту як параметра впливу на збут – це включення в асортимент торгового підприємства товарів, не характерних для його спеціалізації. Це веде до збільшення кількості покупців, покупок і, як результат, до збільшення обсягу збуту.
Додаткові параметри впливу на збут також мають велике значення для збільшення обсягів збуту продукції. Діяльність продавців і торгових агентів – це робота, яка проводиться з покупцями у місцях проживання споживачів, при обслуговуванні по телефону, на замовлення тощо. Така діяльність збільшує кількість покупців і обсяг збуту товару.
Закінчується робота по плануванню збуту складанням портфеля замовлень. В ринковій економіці портфель замовлень формує відділ маркетингу підприємства самостійно. Як правило, портфель замовлень складається із трьох розділів:
- поточних замовлень, що забезпечують ритмічну роботу підприємства в даний період;
- середньострокових замовлень на 1-2 роки;
- перспективних замовлень, біля двох років [29,с.57].
Найважливішим фактором, що визначає рівень і рентабельність продажів, є відповідність асортименту і номенклатури продукції запитам споживачів. Під номенклатурою розуміють укрупнений перелік продукції, що випускається підприємством за видами, типами, ґатунками, фасонами, малюнками.
Асортимент продукції – склад і співвідношення окремих видів виробів у продукції підприємства, галузі виробництва або в будь-якій групі товарів.
Асортимент товарів – набір різних товарів, їх видів і різновидів, об’єднаних за будь-якою ознакою. Розрізняють виробничий і торговий асортимент.
Виробничий асортимент – набір товарів, який виробляється промисловістю і сільським господарством, відображає спеціалізацію промислового і сільськогосподарського виробництва і формується в залежності від цієї ознаки.
Торговий асортимент – набір товарів, які пропонуються для продажу населенню в роздрібній торгівлі.
Асортиментна позиція – це конкретна модель, марка чи розмір продукції, що продає підприємство. Набір взаємозалежних товарів, називається асортиментною групою. Номенклатура чи товарний асортимент включає всі асортиментні групи, пропоновані підприємством до продажу.
При плануванні номенклатура чи товарний асортимент можуть характеризуватися: різноманітністю (виходячи з кількості пропонованих асортиментних груп чи номенклатурних позицій); глибиною (виходячи з кількості позицій у кожній асортиментній групі); порівнянністю (виходячи зі співвідношень між асортиментними групами з погляду спільності кінцевого споживання, каналів розподілу, груп споживачів та діапазону цін).
Різноманітний асортимент при плануванні дозволяє орієнтуватися на різні вимоги споживачів і стимулювати покупки в одному місці. Одночасно він вимагає вкладення ресурсів у різні категорії продукції, що пов’язано із деякими складностями.
Отже, глибокий асортимент може задовольняти потреби різних купівельних сегментів ринку в одному товарі, максимізувати використання місця в торгівельних точках, перешкоджати появі конкурентів, пропонувати діапазон цін і стимулювати підтримку дилерів. Однак він також збільшує витрати на підтримку запасів, модифікацію і реалізацію товарів. Крім того, у процесі планування і виготовлення продукції можуть виникнути труднощі у диференціації між схожими асортиментними позиціями.
 
1.3 Вимоги до управління обсягом виробництва та реалізації продукції на виробничому підприємстві
 
Планування кожного промислового виробництва має свою специфіку. Разом з тим усім їм притаманне те, що в них однакові основні етапи планування роботи: обґрунтування виробничої програми (обсягів виробництва, асортименту виробів, матеріально-технічного постачання), планування витрат на виробництво і калькуляція собівартості продукції, планування реалізації продукції та її рентабельності.
У річних планах швейних підприємств показують тільки зведені дані щодо продукції промислових виробництв у натуральному чи вартісному обчисленні, її товарну частку, собівартість, виручку від реалізації, прибуток і рентабельність. Ці дані беруть з попередньо розроблених планів промислових підрозділів. Основну ж роботу з планування діяльності промислових виробництв виконують під час складання планів (госпрозрахункових завдань).
Виробнича програма — це провідний розділ плану промислового підрозділу; він є базою для розробки всіх його наступних розділів — матеріально-технічного постачання, плану з праці й заробітної плати, собівартості продукції, плану реалізації продукції і прибутку. У виробничій програмі обсяги виробництва визначають як у натуральному, так і в грошовому виразі. До валової продукції швейних виробництв включають усю намічену до випуску продукцію, одержану як зі своєї, так і з придбаної сировини, незалежно від того, призначена вона для реалізації на сторону чи для використання в господарстві. Оцінюють її в поточних цінах. У перспективних планах показники виробничої програми розраховують тільки на рік, а в поточних — і в квартальному розрізі.
Плануючи обсяги виробництва промислової продукції, перш за все враховують виробничу потужність цеху, під якою розуміють його здатність до максимального випуску продукції або переробки максимальної кількості сировини за певний період часу. Виробнича програма, що характеризує обсяг виробництва з окремих видів продукції, виражає ступінь використання виробничих потужностей підприємства.
На основі розрахунку обсягу виробництва, що забезпечує беззбиткову роботу підприємства можна дійти висновків щодо доцільності виробництва тих чи інших видів продукції, мінімальних цін або обсягів реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність. Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості). На підставі відповідних висновків розробляються рекомендації щодо шляхів зменшення збитковості та збільшення прибутковості операційної діяльності підприємства [41]. 
Фінансовий облік та звітність у частині виручки від реалізації продукції та витрати, які з нею пов'язані, будуються за методом нарахування. У фінансовому плануванні (при плануванні грошових потоків, оперативному плануванні надходжень коштів та платежів) важливий облік виручки та витрат за «методом оплати» [24, с.6]. Під час планування роботи підприємства агропромислового комплексу основним відправним документом є кошторис витрат на виробництво. Оскільки при плануванні фінансових результатів враховують не обсяг випуску товарної продукції, а виручку від продажу, реалізації, то, відповідно, витрати на товарний випуск мають бути скориговані на зміну витрат у залишках нереалізованої продукції. 
Сучасний рівень результатів, досягнутих у цьому напрямі, базується на дослідженнях, виконаних у працях вітчизняних та зарубіжних учених. Так, Є.В. Бикова, І.А. Бланк, Є. Брігхем, В.В. Ковальов, Г.В. Савицька, Є.С. Стоянова, М.Г. Чумаченко, А.Д. Шеремет, С.І. Шкарабан, О.В. Калініченко, Л.М. Березіна, Г.Є. Гронтковська, А.Ф. Косік, А.О. Задоя, В.Д. Базилевич досліджують різні сторони економічних відносин у структурі методів та моделей економічного управління підприємством, що відображають економічний механізм діяльності підприємства. Проте, незважаючи на здобутки, невирішеними залишаються питання визначення беззбиткового обсягу виробництва з врахуванням приросту (зменшення) залишків готової продукції та товарів відвантажених, але неоплачених. Таким чином, подальшого дослідження потребують питання удосконалення методичного підходу до визначення беззбиткового обсягу виробництва, що є дуже актуальним для підприємств при управлінні обсягами виробництва. 
 
1.4 Зарубіжний досвід у сфері управління обсягом виробництва та реалізації продукції
 
Легка промисловість належить до галузей національної економіки, завданням яких є безпосереднє задоволення потреб населення. Багатогалузевий комплекс легкої промисловості України в 90 р. ХХ ст. забезпечував близько 10% обсягів промислового виробництва та майже 20-25% бюджетних надходжень. На жаль, протягом періоду незалежності України обсяг виробництва та інвестицій у галузь скоротилися в десятки разів. Частка легкої промисловості в загальному обсязі промислового виробництва знизилася до 1,6%, а частка бюджетних надходжень – до 0,86% [36, с.45].
Шляхи розвитку легкої промисловості розглядалися в наукових працях А. П. Гре-чан, І. В. Колос, І. М. Кулініч, О. А. Луговського, Л. А. Ляхович, Ю. В. Махнорилова, Г. Г. Савінової, В. Ф. Столярова, Ю. В. Чорної, Ю. Ю. Ямко та ін. У роботах указаних авторів міститься глибокий аналіз стану легкої промисловості й окремі рекомендації щодо його покращення. Але катастрофічний стан галузі потребує системи пов’язаних між собою заходів, які були б елементом впровадження в економіку країни інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.
Доцільно розглянути державні антикризові заходи зарубіжних країн із метою віднаходження дієвих варіантів проведення державної політики в цій сфері для вітчизняного виробництва. Для тих країн, що мають суттєву питому вагу бюджетних надходжень від експортної діяльності підприємств легкої промисловості та економічний розвиток яких взагалі визначається активністю діяльності цієї галузі, антикризові заходи набувають значення захисту національної безпеки. Так, звернімося до досвіду провідного світового виробника продукції швейного виробництва – Китаю. Із загостренням світової економічної ситуації в країні розроблені плани регулювання реструктуризації й підйому текстильної промисловості, а також виробництва обладнання.
План розвитку швейної промисловості включає короткочасне втручання та довгострокову підтримку швейних підприємств. Політика короткочасного втручання націлена на надання «екстреної допомоги» в разі можливого банкрутства всередині галузі, зокрема вживання заходів щодо скорочення навантаження й поліпшення кредитування підприємств.
Ключові моменти плану розвитку швейної промисловості Китаю є такими:
1. Оптимізація внутрішнього й зовнішнього ринків у єдиному плані.
2. Посилення технічної реконструкції та створення власних брендів.
3. Прискорення відсіювання відсталих виробництв, надання пільг і підтримки сильним підприємствам у разі поглинання підприємств, що перебувають у скрутному становищі.
4. Оптимізація регіонального розміщення.
5. Посилення податкової та фінансової підтримки.
В Індонезії реалізується програма модернізації швейного сектору. Запроваджено державне кредитування підприємств швейної промисловості для модернізації виробничих потужностей. Така політика спрямована на прискорення структурних змін промисловості та підвищення їх конкурентоспроможності. Державне фінансування має цільове призначення – закупівлю нових машин та обладнання (при чому 10% від загальної суми відводиться на закупівлю імпортного обладнання, 15% – вітчизняного) [49]. Крім того, державні банки мають надавати кредити під низькі відсотки. Хоча слід відзначити недостатню дієвість запроваджених заходів, недостатню зацікавленість у залученні кредитів, що пояснюється високими відсотками (14% річних).
У В’єтнамі задля стимулювання експорту впроваджуються заходи щодо субсидування виробників одягу та зниження ввізного мита на тканини. Наприклад антикризові «вливання» в економіку в 2009 р. у вказаній країні сягнули 17,16 млрд доларів (швейна промисловість посідає друге місце за обсягами експорту й відповідно державної фінансової підтримки) [49].
Сербські виробники легкої промисловості визначили, що першочерговими загальнодержавними заходами для стабілізації їх роботи є зниження податків, відстрочка платежу ПДВ, митних зборів на матеріали виробничого призначення на 60 днів і на 6 місяців на інвестиційні товари та надання чинності угоді про свободу торгівлі з Туреччиною.
На сьогодні французька швейна промисловість є повністю реструктурованою. Загальний обсяг продажів галузі, яка нараховує 8 тис. підприємств та 144 тис. працівників, у 2009р. сягнув 29 млрд євро, причому 90% підприємств належать до сектору малого підприємництва з кількістю співробітників не більше 50 чоловік. Як вважають фахівці [49], відродженню галузі сприяли два фактори: по-перше, нове покоління підприємців менш консервативне й більш ефективно співробітничає з торговельними мережами, що потребує високого професіоналізму; по-друге, нові підприємства швидше та краще розробляють нові стратегії. Загальний стратегічний напрямок у галузі – це створення модних виробів з урахуванням індивідуальних особливостей клієнтів і задоволення їх вимог стосовно оригінальності. Не зважаючи на успіхи в галузі, першочерговим завданням стратегічного комітету «Текстиль – Одяг», який об’єднує всі важливі промислові та професійні групи поряд із покращенням профілю фірмових марок французьких виробів є підвищення кваліфікації керівників малих та середніх фірм.
Австралійська швейна промисловість, яка найбільше була захищена протекціоністськими заходами держави, у зв’язку з кризовими явищами переводить більшу частину обсягів виробництва до КНР. На сьогодні в австралійській швейній промисловості  зайнято близько38 тис. чоловік. Крім того, побічно з аналізованим сектором, за оцінками, може бути пов'язано близько 160 тис. робочих місць [49]. На думку Ради швейної промисловості Австралії, необхідні допоміжні фінансові кошти у вигляді субсидійованих кредитів.
Таким чином, головною підтримкою галузі в різних країнах є державна фінансова допомога у вигляді пільгових кредитів.
У цілому весь комплекс заходів, який доцільно застосувати до українських швейних підприємств у межах світової антикризової практики, доцільно звести до таких чотирьох блоків:
1. Блок – фінансова підтримка виробників, у тому числі виробників-експортерів (надання субсидій, дотацій, пільгових кредитів, податкових канікул, стимулювання модернізації виробництва.
2. Блок – це стимулювання попиту споживачів упровадження інноваційних технологій тощо.
3. Блок – допомога щодо підвищення ефективності виробництва (консультативна підтримка та захист від галузевих асоціацій, підвищення кваліфікації керівників тощо).
4. Блок – сприяння розвитку торговельних відносин (розвиток бренд-маркетингу, культивування та розвиток спеціальних зон і індустріальних блоків легкої промисловості, укладання угод про свободу торгівлі, розвиток торговельних мереж).
Відповідно до проекту «Концепції загальнодержавної цільової програми розвитку промисловості України на період до 2017 року» [50], «стратегічним пріоритетом швейної промисловості має стати істотне зростання обсягів виробництва з орієнтацією на вітчизняного споживача. В тактичному плані цього слід досягти шляхом упорядкування сировинної бази й посилення захисту вітчизняного виробника в умовах вступу до СОТ.
Основними завданнями галузі на найближчу перспективу мають стати:
-розвиток сировинної бази за рахунок поглибленої переробки льону, шкір сировини та поступове скорочення й відмова від давальницьких схем сировинного забезпечення виробництва;
-проведення реконструкції та технічного переоснащення підприємств зі створенням умов для вертикальної інтеграції виробництва, в тому числі із залученням іноземних інвестицій і технологій; створення умов для широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій;
- оптимізація структури великих і малих підприємств із метою посилення конкурентоспроможності й гнучкості виробництва; створення системи захисту внутрішнього ринку (в тому числі від контрабандного ввозу товарів і тіньового виробництва) й стимулювання вітчизняного виробника; розвиток мережі просування товарів на ринки».
Отже, вивчення держаних політик іноземних країн дозволить визначити основні заходи щодо швейної промисловості: стимулювання попиту споживачів, фінансову підтримку виробників, консультативну допомогу стосовно підвищення ефективності виробництва, сприяння розвитку торговельних відносин. Недостатньо використовуються мережеві структури для продажів, немає центрів гуртової торгівлі з повним асортиментом від тканин і фурнітури до готових виробів; не вистачає практичного досвіду для створення та популяризації власного бренду одягу; не розвиваються спеціальні зони й індустріальні блоки швейної промисловості.
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ОБСЯГОМ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ФОП «ПОПОВИЧ І.В.» 
 
2.1. Загальна характеристика діяльності ФОП «Попович І.В.»
 
Майстерня з пошиття весільних та вечірніх суконь  «Попович І.В.» за формою власності є  приватним  підприємством, заснованим на власності  фізичної особи. ФОП «Попович І.В.» було зареєстроване 14 вересня 1998 року. ФОП «Попович І.В.» підпорядковується Міністерству промислової політики за СПОДУ – 03411, знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька 123а. Основними принципами роботи фірми є: висока якість продукції і сервісу для клієнтів,передові технології і найкоротші терміни виконання замовлень.
Підприємство працює так, щоб по можливості більше задовольнити бажання і потреби клієнтів, таким  чином завойовуючи хорошу репутацію, разом з цим збільшуючи кількість замовлень.
Метою діяльності підприємства, як і будь-якого комерційного, є одержання прибутків від господарської діяльності і задоволення загальнодержавних інтересів місцевих органів влади і громадськості, акціонерів товариства і наймати працівників в рамках чинного законодавства.
Майстерня з пошиття весільних та вечірніх суконь  «Попович І.В.» спеціалізується на пошитті весільних та вечірніх суконь як на індивідуальні замовлення так і за власними моделями. Продукція підприємства вигідно відрізняється за показниками якості та вартості, актуальності та дизайну. Створює конкурентоспроможну продукцію, яка здатна принести покупцям максимальну радість та комфорт. Головною особливістю суконь майстерні є вишуканість та унікальність дизайну. Робочий процес спрямований на виробництво та реалізацію швейних виробів як на внутрішньому ринку, так і на експорт. Реалізація продукції на внутрішньому ринку здійснюється через фірмовий магазин на торгівельну мережу міст України.
Предметом діяльності ФОП «Попович І.В.» є:
-індивідуальні замовлення на пошиття весільних та вечірніх суконь;
-роздрібна торгівля весільних та вечірніх суконь, самостійно розроблених моделей;
-надання інформаційних,  консультаційних, послуг;
-експорт та імпорт  продукції.
Підприємство надає таки послуги:
-розробка індивідуальних моделей весільних суконь;
-розробка індивідуальних моделей вечірніх суконь;
-розробка власних моделей весільних та вечірніх суконь.
При покупці вибір часто залежить виключно від якості. Виробництво якісного весільного та вечірнього вбрання є високотехнологічним процесом, вимагає високої кваліфікації працівників, наявність сучасного устаткування, високої точності в побудові лекал та багато іншого. Кожен виріб проходить складний шлях від шматка тканини до вишуканої моделі. На кожному етапі виробництва здійснюється жорсткий контроль якості.
Підприємство неодноразово нагороджувалося:
- дипломом Національного виставкового центру України;
- дипломом Івано-Франківської торгово-промислової палати;
- дипломом Національного комплексу «Експортер України».
Поняття організаційно-правової форми має винятково важливе значення, оскільки становить комплексну, правову характеристику відносин, функціонування та ліквідації суб’єкта господарювання. 
 
Таблиця 2.1 – Характеристика ФОП «Попович І.В.» за видом та організаційною формою
Класифікаційна ознакаВидХарактеристика
За формою власностіПриватнеССтворене на основі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців 
За обсягом діяльностіМалеОбсяг діяльності становить 20391 тис. грн.., що менше 70 млн. грн..
За способом формування статутного фондуУнітарнеСтатутний фонд створений з одного джерела
За метою діяльностіКомерційнеОсновний вид діяльності – виробництво та реалізація весільних суконь. Існує заради отримання прибутку
 
Отже, правова характеристика включає такі параметри, як характер взаємовідносин між засновниками в процесі створення організації та управління нею; правовий режим майна, закріпленого за організацією; характер майнової відповідальності засновників за зобов’язаннями заснованої ними організації. Узагальнена  організаційно-правова характеристика підприємства подана у таблиці.
 
Таблиця 2.2 Характеристика підприємства
НазваВиди засновницьких документівРозмір статутного фондуЗобов’язання учасниківОргани управління
ФОП
«Попович І.В.»Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємцівЗаконом не встановлено. Складає – 2244 тис. грн..Підприємство є приватною установою, тому єдиним учасником виступає директорДиректор 
Управління підприємством здійснюється директором. Директор самостійно вирішує питання діяльності майстерні, за винятком тих. Керівник несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, розпоряджається коштами і майном відповідно до чинного законодавства, відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Організаційну структуру підприємства наведено нижче. (Рис.3.1). ФОП «Попович І.В.». має лінійну організаційну структуру представлену у рис.1.1.
 
I РІВЕНЬ
 
II РІВЕНЬ
 
III РІВЕНЬ
 
Рис.1.1. Організаційна структура управління ФОП «Попович І.В.»
 
Підприємство має лінійну організаційну  структуру, яка характеризується вертикальним поділом праці та має лінійні зв’язки. За метою і характером діяльності ФОП «Попович І.В.» -- це комерційне підприємство (йому властивий комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. У даному випадку власник водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються):
-за розміром (кількістю  працівників)  належить  до малих  підприємств;
-залежно від способу  організації діяльності - це одноосібне  володіння;
-за сферою  діяльності  – промислове  підприємство;
-за  ступенем охоплення  ринку відноситься до місцевих;
-за  ступенем  спеціалізації  до спеціалізованих.
В основі організаційної структури лежить зосередження всіх виробничих і управлінських функцій у керівника (директора). Тут усі повноваження прямі (лінійні), вони спрямовані від вищої ланки управління до нижчої. Даний вид структур характеризується одномірністю зв'язків: тут мають місце тільки вертикальні зв'язки. У даному випадку власник підприємства має можливість постійно контролювати роботу персоналу. Головна риса цієї структури — єдність розпорядження.
 
2.2 Діагностика фінансово стану підприємства
 
Прибуток та відносний показник прибутку - рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарської діяльності.
За умов ринкових перетворень надзвичайно важливо мати об'єктивну і стислу аналітичну інформацію про підприємство, яка б задовольнила всіх її користувачів – як зовнішніх, так і внутрішніх. Насамперед це стосується аналітичної інформації про фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. Така інформація використовується як власниками підприємств для підвищення дохідності капіталу, забезпечення стабільної роботи підприємницьких структур, так і кредиторами та потенційними інвесторами для мінімізації ризику за позиками і внесками. Вона має свідчити про конкурентоспроможність підприємства, його потенційні можливості        [33, с.125].
Головними задачами аналізу виробництва і реалізації продукції є: 
-перевірка напруженості планових завдань; 
-оцінка виконання плану і зміни в об’ємі реалізації, складу та якості
продукції;
-виявлення резервів подальшого росту реалізації продукції, покращення
її складу та якості.
Контролюється виконання плану через вартісний показник по натурально-речовому складу продукції, оскільки у виконання плану реалізації зараховується фактично реалізована продукція в межах запланованої суми лише при умові, що план постачання виконано повністю всіма без винятку покупцями у відповідності з договірними умовами по відношенню до кількості, асортименту, якості виробу.  Для підприємства дуже важливо проводити аналіз реалізованої продукції, аналізувати виконання плану по реалізації та інші плани, щоб виявити недоліки і усувати їх, поки вони не призвели до негативних результатів. 
У даному підрозділі виконується аналіз фінансово-економічного стану та ефективності управління ФОП «Попович І.В.». Вони охоплюють аналіз управлінського персоналу, а також аналіз витрат, прибутку, рентабельності та фінансового стану і виконуються на основі даних фінансової звітності, а саме: форми № 1 «Баланс» (Додатки А, Б, В)  та форми № 2 «Звіт про фінансові результати» (Додатки Г, Д, Е). Аналітичний період охоплює 2010-2013 роки .
 
 
Таблиця 2.3 -- Аналіз управлінського персоналу та адміністративних витрат ФОП «Попович І.В.» у 2010 - 2013 роках
№ з/пПоказникиРокиВідхилення
2010201120122013від 2010 рокувід 2011
 рокувід 2012 року
123456789
1.Середньооблікова чисельність персоналу, осіб2930302910-1
2.Середньооблікова чисельність управлінського персоналу, осіб26272727100
2.1.- керівників5555000
2.2.- спеціалістів101010900-1
2.3.- службовців1222100
3.Питома вага управлінського персоналу у загальній чисельності персоналу підприємства, %89,6909093,10,403,1
4.Адміністративні витрати, тис. грн.3100
4813
4210
58551713-6031645
5.Питома вага адміністративних витрат в операційних витратах, %67,1461,01606,6828,1393,9145,6221,5
6.Витрати на оплату праці управлінського персоналу, тис. грн.2369
2270
22732355-99382
7.Питома вага витрат на оплату праці управлінського персоналу в адміністративних витратах, %76,447,253,940,2-29,26,7-13,7
8.Питома вага витрат на оплату праці управлінського персоналу у загальній сумі 3100,84809,34217,065858,21708,5-592,241641,14
 
123456789
9.Середньомісячна заробітна плата управління, грн.759,3700,6701,5726,8-58,70,925,3
10.Середньорічна залишкова вартість технічних засобів управління, тис. грн.-----
11.Технічна оснащеність управлінської праці, тис. грн. / особу-----
 
Згідно з результатами аналізу управлінського персоналу та адміністративних витрат ФОП «Попович І.В.»  у 2010 – 2013 роках середньооблікова чисельність персоналу у 2012 році зменшилася відносно 2010 року на 1 особу, а відносно 2011 року – не змінилась. 
Середньооблікова чисельність управлінського персоналу у 2013 році також зменшилася від 2010 року на 1 працівника, а від 2011 року – не змінилась. Питома вага управлінського персоналу у загальній чисельності персоналу підприємства у 2012 році дещо збільшилася: відносно 2010 року – на 0,4 %, відносно 2011 року – не змінилась.
Адміністративні витрати у 2012 році збільшилися  від 2010 року на             6649 тис. грн., питома вага яких складає 0,75 % від загальних операційних витрат. Від 2011 року адміністративні витрати майже не змінились, 4210 тис. грн., які, у свою чергу, становлять 0,45 % від загальних операційних витрат підприємства.
Витрати на оплату праці управлінського персоналу у 2013 році не змінилися відносно 2011 року на 2270 тис. грн., а у 2012 році – на 2273 тис. грн.
Питома вага витрат на оплату праці управлінського персоналу в складі адміністративних витратах у 2012 році збільшилась  від 2010 року на 1,5%, а від 2011 року зменшилась на 3 %. 
Середньомісячна заробітна плата управлінця у 2012 році зросла від 2010 року і в загальному становить 6241,26 грн., а від 2011 року на 4873,46грн.
Аналіз динаміки складу і структури майна дає змогу встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна та окремих його видів.
Проведемо аналіз показників динаміки та структури майна                     ФОП «Попович І.В.»  у 2010-2013 роках, які подано у таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 -- Аналіз динаміки і структури операційних витрат ФОП «Попович І.В.» у 2010 – 2013 роках
№ з / пСтатті витратРокиВідхилення
2010201120122013від 2010 рокувід 2011 рокувід 2012 року
тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%тис.
грн.%тис. грн.%тис. грн.%тис.
грн.%
12345678910111213141516
1Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)45215
93,5
6097483,33921294,1850591,9157590,6-2176210,8-30707-2,2
2Адміністративні витрати31004,248134,642105,0558555,517130,85-6030,4516450,45
3Витрати на збут35050,326140,931130,437822,1-8910,1499-0,56691,7
4Інші операційні витрати46191,9104411,17010,47070,5-3575-1,5-343-10,8-60,1
Разом операційні витрати5643910069445100
 
47236
 
 
100
18849
100130060-222090-283870
 
Загальні операційні витрати підприємства у 2013 році зменшилися відносно 2012 року і становлять 47236 тис. грн., у 2011 році становлять 69445 тис. грн. і у 2013 році складають 18849 тис. грн. В порівнянні з 2010 роком собівартість реалізованої продукції у вартісному вираженні в 2012 році збільшилась і становить 9212 тис. грн., при цьому її питома вага збільшилась на 0,6 %, а в порівнянні з 2011 роком становить 10256 тис. грн., питома вага збільшилась на 0,45 %. Собівартість реалізованої продукції у звітному періоді в структурі операційних витрат складає 21848 тис. грн., що становить 94,1 % в загальній сумі операційних витрат. Адміністративні витрати у 2012 році становлять 11738 тис. грн., а їх питома вага складає 5,05 %. Витрати на збут у 2012 році збільшились відносно  2010 року на 520 тис. грн. (питома вага збільшилась на 0,1 %), а відносно 2011 року зменшились на 367 тис. грн. (питома вага зменшилась на 0,5 %). Інші операційні витрати у 2012 році зменшились від 2010 року на 1379 тис. грн. (питома вага зменшились на 1,5%), а від 2011 року – на 14331 тис. грн. (питома вага зменшилась на 10,8 %). 
Результати аналізу динаміки і структури операційних витрат               ФОП «Попович І.В.» у 2010 – 2013 роках (рис.2.2). 
 
Рис. 2.2. Аналіз динаміки і структури операційних витрат                ФОП «Попович І.В.» у 2010-2013 рр.
Головною метою створення та подальшої діяльність будь-якого господарюючого суб'єкту, не залежно від виду його діяльності чи форми власності, є отримання кінцевого фінансового результату, тобто прибутку. Отже, фінансовий результат - це прибуток або збиток який отримує господарюючий суб'єкт внаслідок своєї діяльності. Таким чином, фінансовий результат є одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та надає комплексної оцінки ефективності цієї діяльності. Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом суми власного капіталу (чистих активів), основним джерелом якого є прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також отриманий унаслідок надзвичайних обставин.
Проведемо аналіз фінансових результатів діяльності ФОП «Попович І.В.» у 2010-2013 роках, які подано у таблиці 2.5.
Таблиця 2.5 -- Аналіз фінансових результатів діяльності                   ФОП «Попович І.В.» у 2010 – 2013 роках
№ з / пПоказникРокиВідхилення
2010201120122013від 2010 рокувід 2011
рокувід 2012 року
123456789
1.Обсяг реалізованої продукції тис. грн.12517
11896
24429
18849-62112533-5580
2.Інші операційні доходи, тис. грн.5902
6559
4544
11005657-20156461
3.Операційні витрати, тис. грн.46191044701707-3575-3436
4.Результат від операційної діяльності, тис. грн.:
- прибуток-
-
 
1909
2684-
 
775
 
-
- збиток2842166---2676--
5.Фінансові та інші доходи, тис. грн.-
------
6.Фінансові та інші витрати, тис. грн.2533273118452515198-886670
7.Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.:
- прибуток--107167-10760
- збиток53842879---2505--
8.Податок на прибуток, тис. грн.114083102943-73
9.Чистий:
- прибуток, тис. грн.-
-
24157--81
- збиток, тис. грн.53952919---2476--
 
В результаті аналізу фінансових показників діяльності                                       ФОП «Попович І.В.» у 2010 – 2013 роках з’ясувалося, що обсяг реалізованої продукції у 2012 році становить 24429 тис. грн. При цьому, інші операційні доходи збільшились відносно 2010 року на 657 тис. грн., а відносно 2011 року зменшились на 2015 тис. грн. і становлять у  2012 році 4544 тис. грн. В порівнянні з 2012 роком операційні витрати у 2013 році збільшились на             6 тис. грн., а в порівнянні з 2011 роком зменшились на 343 тис. грн. У звітному періоді вони становлять 707 тис. грн. В результаті операційної діяльності у 2012 році підприємство отримує прибуток сумою 1909 тис. грн. Фінансові та інші витрати у звітному році становлять 2515 тис. грн. Відносно 2011 року вони зменшились на 886 тис. грн., а відносно 2012 року збільшились – 670  тис. грн.. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування є прибутковим і дорівнює сумі чистого прибутку, що у 2013 році становить 166 тис. грн.. 
 
Таблиця 2.6 -- Аналіз показників рентабельності роботи                 ФОП «Попович І.В.» у 2010 – 2013 роках
№ з / пПоказникиРокиВідхилення
2010201120122013від 2010 рокувід 2011 рокувід 2012 року
12567891011
1.Рівень рентабельності (+) або збитковості (-), %-61,5-15,9272,3379,645,6288,2107,3
2.Рентабельність (+) або збитковість (-) продукції, %-22,7-1,47,814,221,39,26,4
3.Вартість активів (майна) підприємства, тис. грн.:
- на початок року57934652808691384663734621633-2280
- на кінець року65280
869138466392252
21633-22507589
- середньорічна6160777596,58578888457,515989,58191,52669,5
4.Вартість майна, утвореного за рахунок власного капіталу підприємства, тис. грн.:
- на початок року43162
35402
 
32483
36164-7760-29193681
- на кінець року3540232483
36164
37087-29193681923
- середньорічна3928233942,534323,536625,5-5339,53812302
5.Рентабельність (+) або збитковість (-) активів (майна), %-8,8-3,80,090,2-53,90,11
6.Рентабельність власного (+) або збитковість (-) капіталу, %-1,4-8,60,20,5-7,28,80,3
 
Проведення аналізу показників рентабельності роботи                                        ФОП «Попович І.В.» у 2010 – 2013 роках дало можливість стверджувати, що діяльність підприємства є прибутковою. Прибутковість підприємства у 2012 році становить 5,5 %; вона збільшилась відносно 2010 року на 0,6%, а відносно 2011 року не змінилась.  
Вартість активів (майна) підприємства на початок 2012 року становить 17531тис. грн., на кінець року – 21751 тис. грн., а її середньорічна сума склала 19641 тис. грн. В порівнянні з 2010 роком даний показник на початок 2010 року зменшився на 4031 тис. грн., а у 2011 роки збільшився на 12942 тис. грн. 
Вартість майна, утвореного за рахунок власного капіталу підприємства на початок 2012 року становить 92202 тис. грн., на кінець року – 53234 тис. грн., а середньорічна вартість дорівнює 72718 тис. грн. Відносно 2010 року  величина показника на початок року збільшилась на 43162 тис. грн., на кінець року – на 3129 тис. грн., а її середньорічна вартість – на 26084,5 тис. грн. Відповідно, відносно 2011 року вартість майна, утвореного за рахунок власного капіталу на початок року збільшилась на 50105 тис. грн., на кінець року – на 7133 тис. грн., та середньорічна -- на 48103 тис. грн.
Проведений аналіз свідчить про прибутковість активів (майна) підприємства. У 2013 році рентабельність активів сягнула 3,5 %. Негативним моментом є те, що у порівнянні з 2010 роком даний показник зменшився на 0,6 %, а відносно 2011 року  не змінися. Прибутковість власного капіталу у 2013 році досягла 9,4 %. Відносно 2010 року даний показник зменшився на 5,5 %; у 2011 – не змінився.
Результати аналізу показників рентабельності роботи «Попович І.В.» у 2010 – 2013 роках відобразимо у вигляді графіка (рис.2.3). 
 
Рис. 2.3. Аналіз показників рентабельності роботи ФОП «Попович І.В.» у 2010-2013 рр.
Проведемо аналіз показників динаміки та структури майна (активів)    ФОП «Попович І.В.»  у 2010-2013 роках, використовуючи показники, які подано у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7 -- Аналіз динаміки та структури майна (активів) ФОП «Попович І.В.»  у 2010 – 2013 роках
№ з / пСкладові майнаСтаном на кінець рокуВідхилення
2010201120122013від 2010 рокувід 2011 рокувід 2012 року
тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%тис.
грн%тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%
1
24567891011121314151617
Майна всього (А)
у тому числі:65290
10086913
10084663
10092252100216230-2250075860
1.Необоротні активи (НА)19196
2,716850
3,419181
4,03239133,5-23461,3323310,64732-0,5
2.Оборотні активи (ОА)46063
97,370032
96,665434
966833996,523969-1,3-4598-0,629050,5
100100100100000
2.1Запаси (З)133187,71445615,1150366,1134686,8-17307-1,6580-9-15680,7
2.2Дебіторська заборгованість і одержані векселі (ДЗ)3176383,55433679,84904388,21857187,9225734,7-52938,4-30472-0,3
2.3Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції (ГК + ПФІ)571
7,2
5961,474619880,825-6,21500,4-682242
   Продовження таблиці 2.7
12345678910111213141516
2.4Інші оборотні активи
438
1,56413,760958374,52033,5-321,3228-0,5
3.Витрати майбутніх періодів--------------
4.Необоротні активи та групи вибуття--------------
 
При проведенні аналізу даних, наведених у таблиці 2.7  встановлено, що загальний обсяг майна підприємства як скорочується так і зростає.
Так, у 2012 році загальний обсяг майна у вартісному вираженні становить 17531 тис. грн., що менше на 4031 тис. грн. ніж у 2010 році і більше на 12942 тис. грн. ніж у 2011 році.
У тому числі, необоротні активи у 2012 році становлять 7066 тис. грн., при цьому їх питома вага у загальному обсязі активів підприємства становить 4,03 %. В порівнянні з 2010 роком даний показник зріс на 2292тис. грн., і його питома вага збільшилась на 1,33 %. Відносно 2011 року необоротні активи теж збільшились на 1563 тис. грн.,а їх питома вага – на 0,63 %.
Щодо оборотних активів, то у 2012 році їх величина складає 168241тис. грн. Відносно 2010 року показник зменшився на 6323 тис. грн., а його питома вага – на 1,3 %. Проте, від 2011 року показник збільшився на 11378 тис. грн., при цьому його питома вага скоротилась на 0,6 %. 
Відносно загального обсягу оборотних активів у 2012 році запаси становлять 10278тис. грн. (питома вага – 6,1 %), дебіторська заборгованість і одержані векселі – 148378 тис. грн. (питома вага – 88,2 %), грошові кошти і поточні фінансові інвестиції – 1610 тис. грн. (питома вага – 1%), інші оборотні активи – 8251 тис. грн. (питома вага – 5 %).
Обсяг запасів відносно 2010 року зменшився на 3229 тис. грн., їх питома вага скоротилась на 1,6 %, а відносно 2011 року – на 13367 тис. грн., при цьому питома вага зменшилася на 9 %.
Дебіторська заборгованість і одержані векселі в порівнянні з 2010 роком зросли на 2554 тис. грн., і питома вага збільшилась на 4,7 %. Від 2011 року показник збільшився на 23118 тис. грн., питома вага – на 8,4 %.
Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції відносно 2010 року зменшилися на 10971 тис. грн., їх питома вага скоротилась на 6,2 %. Відносно 2011 року показник також зменшився – на 546 тис. грн. (питома вага зменшилась на 0,4 %). Інші оборотні активи з року в рік зростають. Так, відносно 2010 року даний показник збільшився на 5599  тис. грн., а його питома вага – на   3,5 %, так і відносно 2011 року він зріс на 2181 тис. грн. (питома вага збільшилась на 1,3 %).
Проведемо аналіз показників динаміки та структури майна ФОП «Попович І.В.»  у 2010-2013 роках, які подано у таблиці 2.8.
 
Таблиця 2.8 -- Аналіз динаміки та структури фінансових ресурсів ФОП «Попович І. В.» у 2010 – 2013 роках
№ з / пСкладові фінансових ресурсівСтаном на кінець рокуВідхилення
2010201120122013від 2010 рокувід 2011 рокувід 2012 року
тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%
124567891011121314151617
Майно (фінансові ресурси) всього (А)
у тому числі:
65290
100
86913
 
100
84663
 
100
92252
100
21623
0
-2250
0
7589
 
0
1.Власний та прирівняний до нього капітал (ВК)
3540224,1
3248330,8
3616426,1
3708723,2
-29192
3681-4,7
923-2,9
100100100100000
1.1Власний капітал
35402
98,9
32483
99,1
36164
98,8
37087
98,9
-2919
-0,1
3681
-0,3
923
-0,1
1.2Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування--------------
Продовження таблиці 2.8
12345678910111213141516
2.Позиковий капітал (зобов’язання)
3038475,9
5443069,1
4849973,7
5516573,4
24046-2,2
-59314,6
6666-0,3
100100100100000
2.1Довгострокові зобов’язання (ДовгЗоб)
14692
5,3
14878
4,9
18325
2,4
16718
1,3
186
 
-2,9
3447
-2,5
-2000
-1,1
2.2Поточні зобов’язання (ПЗ)
15196
94,7
39552
95,1
30174
97,6
38447
96,6
24356
2,9
-9378
2,5
8273
-1
3.Доходи майбутніх періодів--------------
 
До фінансових ресурсів підприємства включають власний та прирівняний до нього капітал, позиковий капітал (зобов’язання) та доходи майбутніх періодів.
При проведенні аналізу динаміки та структури фінансових ресурсів          ФОП «Попович І. В.» у 2010 – 2013 роках з’ясовано, що на 2012 рік частка власного та прирівняного до нього капіталу у загальному обсязі майна підприємства становить 46101 тис. грн., питома вага якого дорівнює 26,1 %. Впродовж 2010 року спостерігається збільшення величини даного показника,а 2011 -- зменшення. 
Так, відносно 2010 року власний та прирівняний до нього капітал збільшився на 2939 тис. грн., а його питома вага – на 2 %. Відносно 2011 року показник зменшився на 4004 тис. грн., а питома вага – на 4,7 %. Необхідно зазначити, що у даному випадку до загальної суми власного та прирівняного до нього капіталу входить лише власний капітал, при цьому забезпечення наступних витрат і цільове фінансування відсутнє.
У свою чергу, позиковий капітал (зобов’язання) за звітний період складає 129215 тис. грн., а його питома вага – 73,7 %. В порівнянні з 2010 роком показник зменшився на 6970 тис. грн., а його питома вага при цьому зменшилась на 2,2 %. Відносно 2011 року зобов’язання збільшились на 16946 тис. грн., питома вага – на 4,6 %.
До складу позикового капіталу безпосередньо входять довгострокові та поточні зобов’язання, а також доходи майбутніх періодів.
Довгострокові зобов’язання у 2011 році становили 3073 тис. грн., а їх питома вага у загальній величині позикового капіталу становила 2,4 %. 
Поточні зобов’язання підприємства у 2010 році склали 12897 тис. грн., у 2011 році – 10674 тис. грн., а у 2012 році – 12614 тис. грн. Відносно 2010 року даний показник зменшився на 2835 тис. грн., а відносно 2011 року збільшився на 19395 тис. Грн. Збільшення величини позикового капіталу свідчить про недостатню забезпеченість підприємства власними ресурсами. Це досить негативно впливає на діяльність підприємства і вимагає якнайшвидшого вирішення проблеми.
Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [26, с.256]. Проведемо аналіз оборотності оборотних активів                         ФОП «Попович І.В.» та їх складових  у 2010-2013 роках, які подано у таблиці.
Таблиця 2.9-- Аналіз оборотності оборотних активів 
ФОП «Попович І.В.» та їх складових у 2010 – 2013 роках
№ з / пПоказникиРокиВідхилення
2010201120122013від 2010 рокувід 2011 рокувід 2012 року
12567891011
1.Обсяг реалізованої продукції (або обсяг виконаних робіт, або обсяг наданих послуг, або товарооборот), тис. грн. 4769562720446011052815025-18119-34073
2.Оборотні активи, тис. грн.:
- на початок року356234606370032654341044023969-4598
- на кінець року4606370032654346833923969-45982905
- середні4084358047,56773366886,517204,59685,5-846,5
3.Операційні витрати, тис. грн.5643969445472361884913006-22209-28387
 
 
Продовження таблиці 2.9
123456789
4.Запаси, тис. грн.:
- на початок року124361331814456150368821138580
- на кінець року133181445615036134681138580-1568
- середні12877138871474628504101085913758
5.Дебіторська заборгованість і одержані векселі, тис. грн.:
- на початок року203413176354336490431142222573-5293
- на кінець року3176354336490431857122573-5293-30472
- середні2605243049,551689,53380716997,517882,5-17882,5
6.Коефіцієнт оборотності оборотних активів1,21,10,70,2-0,1-0,4-0,5
7.Тривалість одного обороту оборотних активів, днів3003275141800271871286
8.Коефіцієнт оборотності запасів4,453,20,61,1-1,8-2,6
9.Тривалість одного обороту запасів, днів8172112600-940488
10.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості1,81,50,90,3-0,3-0,6-0,6
11.Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості, днів200240400120040160800
 
Коефіцієнт оборотності оборотних активів відносно 2010 року збільшився на 211,5, відносно 2011 року збільшився на 209. У 2012 році показник становить 505,3. 
Тривалість одного обороту оборотних активів в порівнянні з 2010 роком зменшився на 0,3 дня, і з 2011 роком зменшився на 0,3 дні. У 2012 році він становить 0,7 дня.
Коефіцієнт оборотності запасів відносно 2010 року збільшився на 17, а відносно 2011 року – на 1. У 2012 році він становив 21. 
Тривалість одного обороту запасів у 2012 році становить 17 днів, що на 73 днів менше відносно 2010 року і на 1 день -- від 2011 року.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості у 2012 році склав 1,5. Відносно 2010 року він збільшився на 0,6, а відносно 2011 року – на 1,7. 
У свою чергу, тривалість обороту дебіторської заборгованості відносно 2010 року зменшилась на 260 днів, а відносно 2011 року – на 310 дні. У 2012 року вона досягла 140 днів.
Збільшення коефіцієнту оборотності оборотних активів (запасів) і, відповідно, зменшення тривалості їх одного обороту  свідчить про підвищення ефективності використання оборотних активів (запасів).
Позитивним є збільшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості і зниження тривалості її одного обороту, оскільки  це говорить про зростання ефективності використання дебіторської заборгованості.
Стійке фінансове становище, у свою чергу, впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансову діяльність як складову господарської діяльності має бути спрямовано на забезпечення планомірного надходження і витрат грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу та найбільш ефективне його використання [6, с. 43].
Проведемо аналіз показників фінансової стійкості ПП ФОП «Попович І.В.» у 2010-2013 роках, які подано у таблиці 2.10.
 
Таблиця 2.10 -- Аналіз фінансової стійкості ФОП «Попович І.В.»
у 2010 – 2013 роках
№ з / пПоказникиСтаном на кінець рокуВідхилення
2010201120122013від 2010 рокувід 2011 рокувід 2012 року
1245678910
1.Коефіцієнт автономії (незалежності), %54,234,442,740,2-19,88,3-2,2
2.Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації позикового капіталу), %45,865,657,357,819,8-8,30,5
3.Коефіцієнт мобільності активів, %70,580,677,374,110,1-3,3-3,2
4.Коефіцієнт фінансової стійкості, %76,754,564,458,3-22,29,9-6,1
 
Згідно проведеного аналізу фінансової стійкості ФОП «Попович І.В.» видно, що коефіцієнт автономії (незалежності) має тенденцію до збільшення, що позитивно впливає на діяльності підприємства. Даний коефіцієнт становить у 2012 році 42,7 %, що свідчить про забезпечення достатнього рівня стійкості підприємства, відносно 2010 року він зменшився на 2,2  %, а відносно 2011 року збільшився 8,3 % .
Коефіцієнт фінансової залежності у 2012 році складає 65,6 % і збільшувався з року в рік. Так, відносно 2010 року він збільшився на 19,8 %, а відносно 2011 року дещо зменшився на 8,3 %. 
Коефіцієнт мобільності активів в порівнянні з 2010 та 2013 роками збільшувався. У 2013 році його величина дещо зменшилася і становить 74,1 %.
Коефіцієнт фінансової стійкості у 2012 році дорівнює 64,4 %. Проте відносно 2010 року він зменшився на 4,5 %, а відносно 2011 року – на 6,1 %.
Результати аналізу фінансової стійкості ФОП «Попович І.В.» у 2010 – 2013 роках відобразимо у формі діаграми (рис.2.4).
 
 
Рис. 2.4. Аналіз фінансової стійкості ФОП «Попович І.В.» 
у 2010 – 2013рр.
Ліквідність – це здатність підприємства розраховуватися зі своїми поточними зобов'язаннями перед закордонними контрагентами шляхом перетворення активів на гроші. Ліквідність підприємства свідчить про наявність грошових коштів для термінового виконання фінансових зобов'язань даного періоду [17,с.143].
Проведемо аналіз показників ліквідності ФОП «Попович І.В.» у            2010-2013 роках, які подано у таблиці 2.9.
 
Таблиця 2.11-- Аналіз ліквідності ФОП «Попович І.В.» у 2010 –   2013 роках
№ з / пПоказникиБажане значенняСтаном на кінець рокуВідхилення
2010201120122013від 2010 рокувід 2011 рокувід 2012 року
 
124567891011
1.Загальний коефіцієнт ліквідності≥ 23,031,82,21,8-1,230,4-0,4
2.Проміжний коефіцієнт ліквідності≥ 0,72,11,41,70,5-0,70,3-1,2
3.Коефіцієнт абсолютної ліквідності≥ 0,20,040,010,030,020,960,02- 0,01
 
Аналіз даних, отриманих у таблиці 2.11 свідчить про те, що рівень ліквідності ФОП «Попович І.В.» є високим і достатнім для нормального функціонування. Так, бажане значення загального коефіцієнту ліквідності має бути більшим або дорівнювати 2. У 2012 році цей коефіцієнт становив 2,2, що свідчить про його задовільність. Відносно 2010 року він зменшився на 1,23, а відносно 2011 року збільшився на 0,4, а у 2013 зменшився на 0,4. 
Проміжний коефіцієнт ліквідності є досить високим для функціонування підприємства, оскільки його бажане значення повинно були більшим або дорівнювати 0,7, а у 2012 році на досліджуваному об’єкті він становив 1,7.Відносно 2010 та 2011 років цей коефіцієнт дещо зменшився.
Бажане значення коефіцієнта абсолютної ліквідності - більше або  дорівнює 0,2. За звітний період показник становить 0,02. Відносно 2010 року спостерігається незначне погіршення, оскільки коефіцієнт зменшився на 0,02.Проте, відносно 2011 року він зменшився всього на 0,01.
Результати аналізу ліквідності ФОП «Попович І.В.» у 2010 –   2013 роках відобразимо у формі діаграми (рис.2.5).
 
 
Рис. 2.5. Аналіз ліквідності ФОП «Попович І.В.»  у 2010 – 2013рр.
 
В результаті проведених розрахунків можна зробити теоретичні та практичні висновки:
Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.
На основі даних таблиць можна зробити висновок про те, що дещо скоротились обсяги збуту продукції ФОП «Попович І.В.». Це в першу чергу, викликано настанням другої хвилі світової фінансової кризи, яка охопила і Україну. Проте при таких обсягах прибуток підприємства не знизився, а зріс.
Відповідно для підвищення обсягів продажу продукції підприємству необхідно залучати нових споживачів. Для цього потрібно постійно вести моніторинг ринку, здійснювати  пошук нових ринків, стимулювати свій збут, щоб знати, як змінюються вподобання споживачів та як їх можна задовольнити. 
2.3.Характеристика текстильної галузі та конкуренція в ній
 
В Україні текстильна галузь розвивається досить швидкими темпами. За останні декілька років попит на весільні та вечірні сукні постійно зростає. Крім того, збільшення попиту на даний товар, такий як весільна сукня, стимульований бажанням потенційних клієнтів бути в тренді сучасної моди та відрізнятися унікальністю свого вбрання.
Текстильна галузь відіграє не мало важливу роль в Рівненській області. Вона складає близько 10% промислового виробництва області. У Рівненській області є достатня кількість ресурсів та висококваліфікована робоча сила.
 При достатньому рівні пропозиції весільних та вечірніх суконь на ринку він є ненасиченим в Рівненському регіоні. Це зумовлене тим, що не всі товари, які пропонуються, в достатній мірі відповідають запитам споживачів. Місткість освоєного і цільового ринку розраховується для конкретного підприємства. Частка освоєного ринку ФОП «Попович І.В.» становить 1,3% від ємності реального ринку. Отже, існує достатній потенціал для успішної роботи підприємства на внутрішньому ринку за умови успішного сегментування, вибору і задоволення споживачів цільового ринку.
Хвиля кризи значно сколихнула показники обсягів виробництва та реалізації, що призвело до скорочення виробництва. Напевно будь-яка криза є поштовхом для переоцінки та переосмислення стратегії розвитку галузі, зміни пріоритетів. 
ФОП «Попович І.В.» реалізує свою продукцію майже на всій території України, за кордон в Німеччину, Білорусію, Польщу та Росію, через зручне розташування та якісну сировину. 
Враховуючи стан внутрішнього ринку та відсутність достатньої кількості споживачів,так як присутня велика конкуренція , ФОП «Попович І.В.» велику увагу приділяє виходу продукції на зовнішній ринок. Дане підприємство майже половину своєї продукції продає за кордон.  ФОП «Попович І.В.»  має як національні так і інтернаціональні зв’язки та великі перспективи для подальшого розвитку.
Відповідно до наведеної вище інформації,можна сформувати висновки про перспективи розвитку галузі. На мою думку, текстильна галузь є досить привабливою, оскільки є прибутковою, підприємствам є куди розвиватись, та придумувати нову продукцію та послуги та присутня постійна наявність споживачів.
Діяльність будь-якої організації незалежно від її розмірів, форми власності, галузі діяльності буде успішною лише в тому разі, якщо продукція цієї організації матиме попит серед споживачів. Оскільки ж на ринку присутні багато підприємств із подібними товарами, які конкурують між собою, ножна зробити висновок про те, що дана продукція повинна мати низку конкурентних переваг.
Бар'єри входження,які використовує ФОП «Попович І.В.»для ефективної конкурентної боротьби:
- економія на масштабах виробництва, досвід (це потребує значних інвестицій від нових конкурентів);
- диференціація продукції (унікальність, визнана торгова марка, ексклюзивність);
- потреби в капіталі (досить великі початкові вкладення);
- витрати конверсії, переорієнтація підприємства на випуск нової продукції, патенти і авторські права;
- недостатня кількість каналів розподілу продукції для нових фірм-конкурентів.
 Конкурентні переваги – це рівень ефективного використання наявних у розпорядженні фірми (а здобувають також для майбутнього споживання) всіх видів ресурсів[8,с.50].
 Отже, ФОП «Попович І.В.» є конкурентоспроможним та відповідно не дуже поступається в конкурентній боротьбі. Для повного ефекту воно повинно мати ще й конкурентоспроможну продукці
 
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ОБСЯГОМ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ ФОП «ПОПОВИЧ І.В.»
 
3.1. Розробка пропозицій для підвищення конкурентоспроможності ФОП «Попович І.В.» 
 
Всю сукупність шляхів інноваційного розвитку підприємств швейної підгалузі легкої промисловості можна подати у вигляді двох напрямів: продуктові інновації та інновації процесу. 
Продуктові інновації спрямовані на удосконалення продукції підприємства: створення нових видів продукції, модернізацію продукції, поліпшення якості продукції. Інновації процесу спрямовані на удосконалення умов виробництва: впровадження прогресивних технологічних процесів, механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організаційної структури виробництва та управління. Серед найважливіших критеріїв інновації в умовах ринкового господарювання основною є новизна споживчих властивостей продукції. За спостереженнями психологів споживачі краще сприймають не нові товари, а нову якість та корисність відомих уже товарів. Ринкові відносини та економічна конкуренція визначають доцільність існування та впровадження інновацій. 
Діяльність підприємств в сучасних умовах вимагає від них високого рівня конкурентоспроможності на ринку та оцінки потенційних можливостей конкурентів. Загальний рівень конкурентоспроможності українських підприємств достатньо низький. В 2012 році Україна піднялася в рейтингу конкурентоспроможності економік на 82 місце. Конкуренція — це боротьба між продавцями товарів і послуг за найбільш вигідні ринки збуту. Конкуренція виступає тим стимулюючим фактором, який примушує виробників продукції підвищувати її якість і одночасно знижувати затрати на виробництво цієї продукції. Конкуренція є необхідною за умови, коли пропозиція перевищує попит, і зазвичай виникає між товарами, а не підприємствами [3,с.42].
Як бачимо із вище проаналізованого, майстерня з пошиття весільних та вечірніх суконь «Попович І.В.» в звітному році працювала ефективно, оскільки було забезпечено зростання обсягів виробництва і реалізації продукції. Для ще більшого підвищення рівня прибутковості і забезпечення якості виробництва та з метою покращення результатів діяльності ФОП «Попович І.В.», підвищення конкурентоспроможності майстерні та максимізації прибутку доцільно буде впровадити такі інновації:
1)Створення нової категорії товарів – пошиття дитячих вечірніх суконь;
2)Заміна застарілого обладнання більш новим;
3)Розробка рекламної компанії;
4)Залучення власних моделей весільних суконь на щорічний Парад  наречених;
5) Вихід на інтернет - аудиторію (як один із способів залучення нових покупців), створення власного сайту;
6)Представлення власних моделей весільних та вечірніх суконь на щорічних показах мод;
7)Створення фірмового магазину як точки прямого збуту продукції;
8)Пошук і відстеження способів зниження вартості витрат на зберігання сировини та готової продукції , на ведення бухгалтерії,  персонал та інші організаційні витрати.
Будь яке покращення діяльності фірми починається зі все стороннього вивчення ринкової ситуації, в якій працює компанія, і оцінки типів можливостей і загроз, з якими вона може зіткнутися. Відправною точкою для подібного огляду служить SWOT-аналіз, один з найпоширеніших видів аналізу в маркетингу. SWOT- аналіз – це метод стратегічного аналізу сильних (переваг) і слабких (недоліків) сторін діяльності підприємства, а також його можливостей і загроз [18,с.78].
Переваги
Можливості
Створення нової категорії товарів – пошиття дитячих вечірніх суконь 
1. Широкий асортимент продукції;  * Виокремлення на фоні інших конкурентів на основі широкого вибору суконь;
* Розширення ринків збуту;                                  
* Збільшення цільової аудиторії, за рахунок більш повного задоволення потреб споживачів;                                                           Заміна застарілого обладнання більш новим
 2. Якісний товар;* Збільшення кількості споживачів (які цінують якісний товар);                                                      
 * Покращення репутації та іміджу майстерні; 
Розробка рекламної компанії
3. Доступні ціни;* Виокремлення на фоні конкурентів за рахунок нижчої ціни на аналогічний товар;
* Збільшення цільової аудиторії за рахунок населення із середнім та низьким доходом;                                   Залучення власних моделей весільних суконь на щорічний Парад  наречених
4. Перевірені і надійні постачальники обладнання та сировини,великий досвід роботи;* Створення нової продукції, маючи високий рівень обізнаності у пошитті весільних та вечірніх суконь;                                                                  *Виокремлення на фоні інших конкурентів  за рахунок перевірених і надійних постачальників сировини.Вихід на інтернет – аудиторію, створення власного сайту 
НедолікиЗагрози
Створення фірмового магазину
1. Слабкий маркетинг, відсутність фірмового магазину;* Зменшення кількості споживачів;
* Витіснення з ринку конкурентами через відсутність у покупця інформації про товар майстерні;                                                                Створення нової категорії товарів – пошиття весільних суконь для вагітних
2. Застаріле обладнання;* Витіснення з ринку конкурентами через слабкі виробничі потужності, недостатні обсяги виробництва;                                                         *Неможливість вироблення принципово нової продукції, яка потребує сучасних технологійПредставлення власних моделей весільних та вечірніх суконь на щорічних показах мод
3. Відсутність популярної реклами* Зменшення кількості споживачів;
* Незнання споживачами про асортимент послуг, наданих майстернею.Залучення власних моделей весільних суконь на щорічний Парад  наречених
 
Рисунок 3.1 - Матриця SWOT – аналізу ФОП «Попович І.В.»
Відповідно до результатів SWOT – аналізу, можна зробити наступні висновки, що підприємству необхідно зміцнювати свої конкурентні позиції за рахунок розширення асортименту продукції, використання нових технологій та збільшення своєї частки на міжнародному ринку. Тобто підприємство має зорієнтуватись на залучення нових споживачів і в ту ж чергу не втратити постійних, повинно зміцнити свої маркетингові позиції.
Отже, в результаті запропонованих нами інновацій «Попович І.В.» отримає змогу підвищити прибуток, залучити більшу кількість потенційних клієнтів, а також здобути конкурентні переваги. Досліджуване підприємство має хорошу репутацію у покупців, достатні фінансові ресурси, тому в майбутньому є перспектива виходу на нові сегменти ринку та розширення асортименту товарів.
 
3.2. Заходи з удосконалення обсягів виробництва та реалізації продукції на ФОП «Попович І.В.»   
 
Знання  позицій і можливостей фірм - конкурентів в загальному характеризується пошуком відповідей на 3 основні групи питань, відповідно до яких будується структура системи спостереження за конкуренцією:
1.Яка основна мета фірми - конкурента?
2.Які поточні стратегії досягнення мети?
3.Якими є їхні ймовірні майбутні стратегії?
Конкурентоспроможність підприємства забезпечується рядом чинників, так званими конкурентними перевагами підприємства, джерелами яких є прогресивна організаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. 
 Серед основних конкурентів ФОП «Попович І.В.» у м. Рівне переважно виступають аналогічні підприємства. 
Основними конкурентами можна вважати :
-компанія «Dolloris», яка функціонує на ринку з 2004 року;
-дизайн – студія Анни Челишкіной --  «AnnaDress».
Отже, наведемо основні сильні та слабкі сторони наших конкурентів.
 «Dolloris»:
-сильною стороною є те, що дана компанія давно знаходиться на ринку, добре відома споживачам і має з ними давні налагодженні зв’язки ;
-слабкою стороною є більш висока собівартість продукції, що пояснюється більш високою вартістю основної сировини (тканини) і значно більшими затратами на оплату праці.
Дизайн – студія Анни Челишкіної --  «AnnaDress»:
-сильною стороною конкурента на ринку є те, що підприємство має власну ресурсну базу та професійно більш кваліфіковані кадри;
-слабкою стороною є низький рівень автоматизації, що впливає на якість продукції.
 
Таблиця 3.1 Загальна характеристика конкурентів ФОП «Попович І.В.»
 
Підприємство-конкурентОрієнтовані обсяги виробництва, тис. грн.Сильні сторониСлабкі сторони
Компанія «Dolloris»13338,7Відомість серед споживачів, хороший маркетинг,значна частка на ринкуПорівняно висока ціна на продукцію
Дизайн-студія «AnnaDress»44131Доступна ціна, налагоджена система збуту,вдала рекламаНе великий асортимент пропозиції моделей суконь
Весільний салон "DeLuxe"20404Новітнє обладнання, "сильний" маркетинг.Не великий асортимент пропозиції моделей суконь
Ательє Наталії Свентах30125Низька ціна, налагоджена система збутуНевідомість серед споживачів,відсутність реклами
 
Отже, ФОП «Попович І.В.» є конкурентоспроможним та відповідно не дуже поступається в конкурентній боротьбі. Для повного ефекту воно повинно мати ще й конкурентоспроможну продукцію. 
Тому проведемо порівняння весільних суконь із аналогічними конкурентів.
 
Таблиця. 3.2 – Порівняльна характеристика продукції фірм-конкурентів
 
Продукція та фірми, що порівнюютьсяПорівняльна оцінка з продукцією фірм-конкурентів
(+)- вищий рівень, (-)- нижчий рівень, (0)- одного рівня
Компанія «Dolloris»Дизайн-студія «AnnaDress»Весільний салон "DeLuxe"Ательє Наталії Свентах
Весільна сукня “La Fleur”Сукня “Odri”Сукня “Greece”Сукня “Аpple blossom”
Зовнішній вигляд 0+++
Відомість студії (майстерні)-0-0
Ціна сукні+00-
Рекламна компанія-++0
 
 
Отже, провівши порівняльну характеристику продукції  фірм-конкурентів, можна сказати, що ціни на весільні сукні майже одного рівня. Це означає, що продукція майстерні не відстає в ціновій політиці своїм основним конкурентам. Щодо зовнішнього вигляду, продукція майстерні відповідає високому рівню,в порівнянні з сукнями фірм-конкурентів. Розвиток рекламної компанії фірми досить не значний, що зумовлює низький рівень пізнаваності фірми та її продукції.
На даний момент фірма виробляє та реалізує свою продукції безпосередньо в самій майстерні, що зумовлює маловідомість фірми та знижує можливість отримання вищого прибутку за рахунок збільшення рівня реалізації своєї продукції. Для розширення обсягів виробництва та реалізації продукції майстерні з пошиття весільних та вечірніх суконь доречно відкрити власний фірмовий магазин, що ймовірно підвищить рівень конкурентоспроможності фірми та її пізнаваність.
Невід’ємною частиною відкриття фірмового магазину є оренда торгівельної площі, що має вигідне розміщення для залучення більшої кількості потенційних клієнтів та закупка необхідного обладнання. Його вартість наведена у наступній таблиці.
 
Таблиця. 3.3 – Обладнання
 
Найменування, характеристикаЦіна, грн.КількістьВартість,грн..
Оренда торгової площі60001 місяць6000
Диван60001 шт.6000
Журнальний стіл10001 шт.1000
Манекени10010 шт.1000
Дзеркало3002 шт.600
Шафа-купе35001 шт.3500
Комп’ютер 20001 шт.2000
Всього:--20100
 
Отже, загальна вартість, яка необхідна для закупки відповідного обладнання та оренди торгівельного залу складатиме 20 100 грн..
Наступним етапом, для відкриття власного фірмового магазину є пошук та залучення сторонніх організацій. Так як відділ маркетингу у майстерні з пошиття весільних та вечірніх суконь відсутній, необхідним є використання послуг рекламного агентства для проведення ефективної рекламної компанії. Також пошук торгової площі, що максимально зручно розміщена для великого потоку потенційних покупців та залучення послуг дизайнера - декоратора, для розробки інтер’єру магазину.
Таблиця. 3.4 – Послуги сторонніх організацій
№ п\пПотреба проектуСтороння організаціяФорми та умови співробітництва
1Оренда торгової площіТЦ "ПОЛІТОН", 
м. РівнеЩоквартально, відповідно до обсягів виробництва
2Закупка обладнання"Буд-Сервіс", 
м. РівнеОдноразово у першому кварталі
3Проведення рекламної компаніїСтудія 
"SMART", м. РівнеЩоквартально
4Послуги дизайнера-декоратораСтудія декору «Оемікс», м.РівнеОдноразово у першому кварталі
5Закупка манекенівТОВ “Zakupka”, 
м. РівнеОдноразово у першому кварталі
 
 
Необхідно провести обрахунок інвестиційних витрат, які будуть залученні для закупки необхідного обладнання, пошуку та використанні послуг рекламного агентства, для якісного та ефективного проведення рекламної компанії, залучення висококваліфікованої студії декору та закупку відповідних манекенів.
Таблиця. 3.5 – Інвестиційні витрати
Назва ресурсуВсього витрат на ресурси,
 тис. грн./міс.Період витрат
Обладнання14100Разово, 1 квартал
Рекламна компанія:        
реклама на білбордах1200Щоквартально
Оренда торгової площі6000Щоквартально
 
Отже, інвестиційні витрати за перший квартал будуть складати                35 700 грн. , так як оплата обладнання є разовою лише в першому кварталі, а реклама на білбордах та оренда торгівельної площі оплачується щоквартально. У другому, третьому і четвертому кварталах витрати становитимуть лише        21 600 грн.. Загальні витрати за перший рік будуть складати 100 500 гривень, а за наступні два роки – по 86 400 грн.:
-14 100 + (1 200 * 3) + (6 000 * 3) = 35 700 (грн.)
-(1 200 * 3) + (6 000 * 3) = 21 600 (грн.)
-35 700 + (21 600 * 3) = 100 500 (грн.)
-100 500 – 14 100 = 86 400 (грн.).
Для визначення затрат часу та ресурсів, які необхідні  для пошуку торгової зали, закупки необхідного обладнання, проведення рекламної компанії розробляємо план виконання робіт. 
 
Таблиця. 3.6 – План виконання робіт
 
№ п\пЗміст робітТермін виконанняОб'єкт, що створюєтьсяРесурси
ЛУБСЕЗПМІн
1.Пошук оренди торгової зали14 днівФірмовий магазин+ + 
2.Розробка декору торгової площі14 днівГотовий дизайн магазину+ + 
3.Закупка необхідного обладнання3 дніОформлення магазину ++  
4.Встановлення нового обладнання у торговій площі, виокремлення місця для нього, підключення до енергоносіїв3 дніОбладнання, яке готове до роботи++ 
5.Проведення рекламної компанії, привернення уваги споживачів30 днівРеклама+ 
6.Збут готової продукції у магазини15 днівПрибуток+ +  
 
Отже, близько трьох місяців займе термін виконання запланованих робіт, при задіяні таких ресурсів як послуги інших сторонніх організацій, матеріали, а також людські ресурси ( Л – люди, У – устаткування, БС - будівлі та споруди, Е – енергоносії, З – земля, П - послуги інших організацій, М – матеріали, Ін. – інше).
3.3. Обґрунтування ефективності запропонованих заходів
 
Досліджуване підприємство має хорошу репутацію у покупців, достатні фінансові ресурси, тому в майбутньому є перспектива виходу на нові сегменти ринку та розширення асортименту товарів.
З метою покращення результатів діяльності «Попович І.В.», підвищення конкурентоспроможності майстерні та максимізації прибутку охарактеризуємо ефективність запропонованих заходів: створення фірмового магазину як точки прямого збуту продукції та залучення більшої кількості потенційних покупців.
Розрахуємо обсяги запланованого виробництва та збуту продукції, а саме весільних суконь, з перспективою на найближчі три роки.
 
Таблиця 3.7 – Обсяги виробництва та збуту
 
Продукт1 рік1 рік2 рік3 рік
І кварталІІ кварталІІІ кварталІV квартал
Фірмовий магазин
Обсяг виробництва, шт.15152025757575
Ціна, грн.4500450045004500450045004500
Обсяг виробництва, грн.6750067500100000112500347500415000482500
ВСЬОГО по обсягах виробництва, грн.6750067500100000112500347500415000482500
 
Отже, обсяги виробництва в першому та другому кварталах будуть становити 67 500 грн..В перших двох кварталах майстерня пошиє 15 суконь, де вартість однієї становитиме 4 500 грн..В третьому та четвертому кварталах кількість пошитих суконь збільшиться, вартість однієї залишиться  не змінною, при чому обсяги виробництва становитимуть 100 000 грн. в третьому кварталі та 122 500 грн. в четвертому. Загальні обсяги виробництва за перший рік складуть 347 500 грн., за другий – 415 000 грн. та за третій – 482 500 грн..
При власного відкритті фірмового магазину не планується найм додаткового персоналу, тому витрати по фонду оплати праці продавців  на  ФОП «Попович І.В.» по даній частині виробництва дорівнюють нулю.
 Витрати вважаються постійними чи змінними залежно від того, змінюються вони у відповідь на коливання обсягів виробництва, чи ні. Поділ витрат на змінні і постійні відносно умовний, тому що в реальному вигляді вони не проявляються. Змінні витрати по даній частині виробництва включають оренду торгової площі та розміщення реклами.
 
Таблиця. 3.8 – Змінні витрати
Види матеріалів, сировини, енергії тощо1 рік1 рік2 рік3 рік
 Ціна за од.Кіль-
кість, од.Вар-
тість
грн.І кварталІІ кварталІІІ кварталІV квартал
Інші витари: 
Оренда торгової площі60001 місяць6000180001800018000180007200090000108000
грн./
міс.
Реклама1200 грн.\
міс.1 місяць12003600360036003600144001800021600
Всього2160021600216002160086400108000129600
 
Отже, змінні витрати,які включають оренду торгової площі, у першому, другому, третьому та четвертому кварталах становитимуть 18 000 грн., а розміщення реклами – 3 600 грн..Загальна сума змінних витрат по оренді та рекламі за перший рік дорівнюватиме 86 400грн..
Прибуток (збиток) від впровадження інновацій – показник, який показує економічну ефективність (або не ефективність) діяльності підприємства та доцільність самого впровадження, фінансове становище, успіхи та можливості досліджуваного підприємства.
Розрахуємо прогноз прибутків (збитків), а також термін окупності та рівень рентабельності для інноваційного впровадження на «Попович І.В.» за вихідними даними, які наведені в таблиці.
 
Таблиця 3.9 – Прогноз прибутків (збитків) від впровадження, тис. грн.
Назва статті1 рік1 рік2 рік3 рік
І кварталІІ кварталІІІ кварталІV квартал
12345678
1. Виручка від реалізації, В6750067500100000112500347500415000482500
2. Податок, П (16,67%)11252,2511252,251667018753,7557928,2569180,580432,75
3. Чистий об'єм, продаж, Чо56247,7556247,758333093746,25289571,8345819,5402067,3
4. Сировина, матеріали, енергоносії, ЗВМ2160021600216002160086400108000129600
5. ФОП з нарахуванням0000000
6. Змінні витрати всього, ЗВ2160021600216002160086400108000129600
7. Постійні витрати, ПВ0000000
8. Інші податки і платежі, ПП (3%)2025202530003375104251245014475
9. Амортизаційні відрахування, АВ440,626440,626440,626440,6261762,51762,51762,5
10. Сплата % за кредитами, ВК-------
11. Сумарні валові витрати, СВВ24065,62624065,6325040,6325415,6398587,5122212,5145837,5
12. Інші доходи, ІД0000000
13. Інші витрати, ІВ0000000
14. Прибуток до виплати податку, Пр32182,12432182,1258289,3768330,62190984,3223607256229,8
15. Податок на прибуток (18%), ППр5792,782325792,78210492,0912299,5134377,1740249,2646121,36
16. Чистий прибуток, ЧПр26389,3416826389,3447797,2956031,11156607,1183357,7210108,4
 
Виходячи з таблиці, можна зробити висновок, що чистий об’єм продажів за перший рік становить 289571,8 тис. грн., що показує ефективність діяльності підприємства та доцільність самого впровадження. Чистий прибуток в першому та другому кварталі становить 26 389,3 тис. грн.., в третьому кварталі дорівнює 47797,3 тис. грн.., а в четвертому – 5 6031,1 тис. грн.. В загальному за перший рік  чистий прибуток становить 156 607,1 тис. грн.. 
Прогноз руху грошових коштів враховує надходження самих коштів, чистий грошовий потік, видатки та інше. Підприємство повинно мати інформацію грошові надходження та виплати, які очікуються протягом відповідного періоду. Прогноз руху грошових потоків будується на розрахунках планового обсягу від усіх видів діяльності та прогнозу основних напрямків використання.
Розрахуємо прогноз руху грошових коштів для інноваційного впровадження на «Попович І.В.» за вихідними даними, які наведені в таблиці.
 
Таблиця. 3.10 – Прогноз руху грошових коштів
Назва статті1 рік1 рік2 рік3 рік
І кварталІІ кварталІІІ кварталІV квартал
1.Залишки грошових коштів на початок періоду, ГКП300002573934477,9837770,983000041063,9840170,98
2.Надходження коштів, НК6750067500100000112500347500415000482500
2.1.  від реалізації, В6750067500100000112500347500415000482500
2.2. від отриманих кредитів (позик), Кз- - - - -- -
2.3. від грошових внесків акціонерів, ГВА - -- - -- - 
3. Видатки,ВД36365,336365,357085,4459544,19202918,3247428,6292672,9
3.1. Витрати на виробництво продукції без амортизації, ВВ2160021600216002160086400108000129600
3.2. Податок на продаж, П11252,211252,31667018753,7557928,2569180,580432,75
3.3. Інші податки та платежі, ПП2025202530003375104251245014475
3.4. Податок на прибуток, ППр1488,11488,115815,4415815,444816557798,0768165,14
4.Інвестиційні витрати, ІНВ21300600060006000801007200072000
5. Чисті готівкові надходження (збитки), ЧГ9834,725134,736914,5646955,8164481,7595571,43117827,1
6.Обслуговування боргу, Об- - -- - -  
7. Залишки грошових коштів на кінець періоду, ГКК39834,6850873,6671392,5484726,7994481,75136635,4157998,1
 
Розрахувавши прогноз руху грошових  коштів, можна зробити висновок, що він є позитивним і відкриття власного фірмового магазину є досить доцільним впровадженням. Витрати на виробництво продукції без амортизації у всіх чотирьох кварталах становить 21 600 грн., що в загальному за перший рік дорівнює 86 400 грн., за другий – 108 000 грн. та за третій –                       129 600 грн.. Залишок грошових коштів на кінець першого року становить 94 481,7 грн..
Всі динамічні показники враховують фактор впливу часу. Важливим етапом цього етапу є визначення терміну окупності інноваційного впровадження. Розрахуємо чисту приведену вартість впровадження на «Попович І.В.» за вихідними даними, які наведені в таблиці.
Таблиця. 3.11 – Розрахунок чистої приведеної вартості впровадження
Показники1 рік2 рік3 рік
1. Надходження від реалізації, В347500415000482500
2. Амортизаційні відрахування, АВ1762,51762,51762,5
3. Видатки, ВДІ283018,25319428,57364672,9
3.1. Витрати на виробництво продукції без амортизації, ВВ86400108000129600
3.2. Податок на продаж, П57928,2569180,580432,75
3.3. Інші податки і платежі, ПП104251245014475
3.4. Податок на прибуток, ППр4816557798,0768165,14
3.5. Інвестиційні витрати, ІНВ801007200072000
4. Різниця надходжень і видатків64481,7595571,43117827,1
5. Ставка дисконтування, і0,20,20,2
6. Коефіцієнт дисконтування, Lt0,170,390,42
7. Дисконтована різниця надходжень і видатків10961,897537272,85849487,39
8. Чиста приведена вартість наростаючим прибутком10961,897526310,9649487,39
 
Отже, із наведених вище розрахунків можна зробити висновок, що впровадження окупиться, а підприємство вийде на прибуток вже на першому році діяльності після відкриття власного фірмового магазину. Таким чином наші заходи щодо удосконалення процесу виробництва та реалізації продукції заслуговують на впровадження.
 
РОЗДІЛ 4. УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
 
Майстерня з пошиття весільних та вечірніх суконь «Попович І.В.» на кожному робочому місці створює умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечує додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [48].
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці». Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Вимоги щодо охорони праці регламентуються також Державними стандартами України з питань охорони праці, Будівельними нормами та правилами, Санітарними нормами, Правилами улаштування електроустановок.
Окрім Закону України "Про охорону праці". Немаловажними є закони «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про об’єкти підвищеної небезпеки», «Про пожежну безпеку», а також Конвенція о безпеці та гігієні труда, правила пожежної безпеки, Правила безпечної експлуатації електроустаткування споживачів, Правила безпечної роботи з інструментами та приладами, Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. Правила дорожнього руху.
На швейному підприємстві є журнали та документи по охороні праці, такі як журнал реєстрації інструктажів із питань охорони праці, журнал реєстрації інструктажів із питань пожежної безпеки, журнал реєстрації інструкцій з питань охорони праці, журнал обліку видачі інструкцій з питань охорони праці, журнал реєстрації потерпілих від нещасних випадків, журнал обліку професійних захворювань, журнал реєстрації аварій, протоколи перевірки знань із питань охорони праці. Велика увага приділяється: Акт про нещасні випадки на виробництві форма Н-1, Акт розслідування нещасних випадків на виробництві форма Н-5, Акт розслідування професійних захворювань форма  П-4.
Обов'язки роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці (ст. 17). Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. 
На ФОП «Попович І.В.» створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення цих умов покладається на власника. До роботи допускаються особи, які пройшли навчання за професією, вступний та первинний інструктажі, перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки. В подальшому вони проходять повторний інструктаж один раз на 6 місяців. А періодичні медичні огляди 1 раз на 2 роки.
Витрати на охорону праці на ФОП «Попович І.В.» становлять 0,5% від суми реалізації продукції. Спостерігається позитивна тенденція щорічного зростання витрат на охорону праці у зв’язку з приростом реалізації продукції. Завдяки цьому керівництво може забезпечити своїм працівникам належні умови праці.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці [49].
Власник не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
Разом з тим на працівників також покладаються певні обов'язки:
-знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
-додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;
-проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
-співпрацювати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.
Директор постійно проводить контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.
Згідно із Законом України «Про охорону праці» за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці встановлені різні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, матеріальна, кримінальна. Передбачена відповідальність як підприємств, так і самих працівників.
Дисциплінарна відповідальність регулюється Кодексом законів про працю і передбачає такі види покарання, як догана та звільнення.
Адміністративна відповідальність — це відповідальність посадових осіб і працівників перед органами державного нагляду, що полягає у застосуванні до них штрафних санкцій. Умови притягнення до адміністративної відповідальності передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. 
Законом України «Про охорону праці» та Положенням про порядок накладання штрафів на підприємства, установи та організації за порушення нормативних актів про охорону праці встановлено відповідальність підприємств у вигляді штрафу за: порушення актів законодавства, правил, норм, інструкцій про охорону праці, які є обов’язковими для виконання; невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Максимальний розмір штрафу, що накладається на підприємство, не може перевищувати 2 % місячного фонду зарплати. Підприємство також сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання, що сталися з його вини.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони та безпеки праці передбачена ст. 135, 218, 219 і 220 Кримінального кодексу України. Ст. 135 містить загальне поняття складу та суб’єкта злочину. Суб’єктом злочину з питань охорони праці є будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Згідно з цією статтею порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, громадянином — власником підприємства чи уповноваженою ним особою, якщо це порушення створило небезпеку для життя або здоров’я громадян, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом до 15 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме діяння, якщо воно спричинило нещасні випадки з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.
Шляхи порушення вимог законодавчих актів про охорону праці можуть бути різними. Порушення може виявитися в не проведені відповідного інструктажу, відсутності або несправності спеціальних засобів для безпечної роботи механізмів, обладнання, засобів індивідуального захисту (маски, захисних окулярів, спеціального одягу), в неналежній перевірці працівниками знання техніки безпеки і т. ін. [19, с.232-236].
Основним організаційним заходом є інструктаж і навчання співробітників безпечним методам праці, а також перевірка знань правил безпеки та інструкцій відповідно до займаної посади і виконуваної роботи.
Значна увагу приділяється питанню організації охорони праці на ФОП «Попович І.В.» з точки зору її мотиваційного ефекту. Керівництво підприємства створює безпечні умови праці для своїх працівників та здійснює контроль за дотриманням правил безпеки праці. Охорона праці на підприємстві це сукупність правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини. Мотиваційний ефект полягає в тому, що ефективна організація охорони праці сприяє підвищенню продуктивності праці і належному ставленню до результатів своєї роботи.
Отже, можна визначити, що підприємство ФОП «Попович І.В.» піклується про своїх працівників і зацікавлене у задоволені їхніх матеріальних потреб. Слід відзначити і намагання створити сприятливі умови праці для подальшого розвитку трудового колективу підприємства.
 
ВИСНОВКИ
 
На основі проведеного в роботі дослідження можна зробити наступні висновки.
1. Управління виробництвом в широкому розумінні являє собою особливий вид діяльності, який здатний перетворити неорганізований натовп в ефективну цілеспрямовану і продуктивну групу. Здійснити це можна лише через процес планування, організації, мотивації та контролю спільних дій. Система управління як сфера суспільної практики включає чотири головні групи елементів: механізм управління, структуру управління, процес управління, розвиток управління.
2. Плануючи обсяги виробництва промислової продукції, перш за все враховують виробничу потужність цеху, під якою розуміють його здатність до максимального випуску продукції або переробки максимальної кількості сировини за певний період часу. Виробнича програма, що характеризує обсяг виробництва з окремих видів продукції, виражає ступінь використання виробничих потужностей підприємства.
3. Для підприємства дуже важливо проводити аналіз реалізованої продукції, аналізувати виконання плану по реалізації та інші плани, щоб виявити недоліки і усувати їх, поки вони не призвели до негативних результатів. 
4. Досліджуване підприємство - майстерня з пошиття весільних та вечірніх суконь  «Попович І.В.», яке знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька 123а. Основними принципами роботи фірми є: висока якість продукції і сервісу для клієнтів,передові технології і найкоротші терміни виконання замовлень.
5. Загальний аналіз господарської діяльності підприємства показує, що в порівнянні з попереднім роком план прибутку перевиконаний на 101 тис.  грн., або на 7,10%, підприємство збільшило свій прибуток від реалізації .  Прибуток, що відображено в балансі зріс, але його ріст «пригальмувало» збільшення собівартості продукції.  Сприятливо ж позначилося збільшення прибутку від реалізації продукції.  План по одержанню прибутку від реалізації міг бути перевиконаний у більшому процентному відношенні, якби не значне зниження показника прибутку по залишках нереалізованої продукції, що пов'язано з великим зниженням рівня оптових цін і збільшенням собівартості.
В результаті аналізу фінансових показників діяльності                                       ФОП «Попович І.В.» у 2010 – 2013 роках з’ясувалося, що фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.
На основі даних таблиць,які були розроблені в проце діагностики фінансового стану досліджуваного підприємства можна зробити висновок про те, що дещо скоротились обсяги збуту продукції ФОП «Попович І.В.». Це в першу чергу, викликано настанням другої хвилі світової фінансової кризи, яка охопила і Україну. Проте при таких обсягах прибуток підприємства не знизився, а зріс.
6.Стратегія розвитку швейної промисловості заснована на використанні науково-технічного прогресу, застосовуванні сучасних матеріалів, сировини і новітніх технологій, виготовленні продукції, яка відповідає міжнародним стандартам, технічному переоснащенню підприємств, що дозволить забезпечити сталий динамічний розвиток галузі.
7.Відповідно для підвищення обсягів продажу продукції підприємству необхідно залучати нових споживачів. Для цього потрібно постійно вести моніторинг ринку, здійснювати  пошук нових ринків, стимулювати свій збут, щоб знати, як змінюються вподобання споживачів та як їх можна задовольнити.
8.Для ще більшого підвищення рівня прибутковості і забезпечення якості виробництва та з метою покращення результатів діяльності                ФОП «Попович І.В.», підвищення конкурентоспроможності майстерні та максимізації прибутку доцільно буде впровадити такі інновації:
1)Створення нової категорії товарів – пошиття дитячих вечірніх суконь;
2)Заміна застарілого обладнання більш новим;
3)Розробка рекламної компанії;
4)Залучення власних моделей весільних суконь на щорічний Парад  наречених;
5) Вихід на інтернет - аудиторію (як один із способів залучення нових покупців), створення власного сайту;
6)Представлення власних моделей весільних та вечірніх суконь на щорічних показах мод;
7)Створення фірмового магазину як точки прямого збуту продукції;
8)Пошук і відстеження способів зниження вартості витрат на зберігання сировини та готової продукції , на ведення бухгалтерії,  персонал та інші організаційні витрати.
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
1.Господарський кодекс України ВРУ № 436-IV від 13.01.2003 р.
2.Закон України «Про внесення змін до Закону України» Про оподаткування прибутку підприємств ВРУ № 283/97 – ВР від 22.05.1997 р.
3.Закон України «Про податок на додану вартість» із змінами, внесеними згідно із Законами ВРУ № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.
4.Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» із доповненнями і змінами ВРУ № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.
5.Закон України  «Про систему оподаткування» із змінами, внесеними згідно із Законами ВРУ №283/97-ВР від 22.05.1997 р.
6.Закон України «Про охорону праці» із змінами, внесеними зігдно із Законами ВРУ № 1193-VII від 09.04.2014 р.
7.Інструкція «Про застосування плану рахунків бух. Обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій ” МФУ № 291 від 30.11.1999 р.
8. Національні нормативи аудиту Постанова АПУ від 18.02.1998 р.
9.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 „ Баланс ” Наказ МФУ від 31.03.1999 р. №87.
10.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 „ Загальні вимоги до фінансової звітності ” МФУ № 8 від 31.03.1997 р.
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 „ Витрати ” МФУ № 318 від 31.12.1999 р
12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. МФУ від 24.05.1995 р.№88.
13. Порядок заповнення податкової декларації по податку на додану вартість . ГНАУ від 30.05.1997 р.№166 (із змінами та доповненнями).
14. Порядок представлення фінансової звітності, затверджений постановою КМУ №419 від 28.02.2000 року.
15. Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та порядок її складання. ГНАУ від 08.07.1997 р.№214 (із змінами від 29.03.2003 р.№143).
16. Азьмук Л. А., Задорожна Н. В. Мікроекономічна теорія виробництва та витрат. — К.: КНЕУ, 2005. — 158 с.
17. Аудит: Застосування міжнародних стандартів аудиту в аудиторській практиці України. — К.: ТОВ "ІАМЦ АУ "СТАТУС", 2005. — 172 с.
18.Абрамова, В.І. Менеджмент і маркетинг:Учеб. Посібник/ В.І. Абрамова - М.: ВидавництвоРИОР, 2006.- 161 з.
19.Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми, — Тернопіль: Лілея, 1997. — 292с. 
20.Багрова І.В.,Редіна Н.І., Власюк В.Є., Гетьман О.О. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів.-Київ, Центр навчальної літератури, 2004. -580с. 
21. Бєляєв, А.А.Системология /А.А.Беляев,Э.М. Коротков - М.:ИНФРА-М, 2000. –320с.
22. Білик М.Д. Фінансові результати підприємств державного сектору економіки в умовах планування // Фінанси України .- 2006.- № 9.- C.128-143.
23. Білик Т.О. Розвиток малих підприємств та оцінка їх фінансових результатів // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004.- № 5.- C.56-60.
24. Білик Т.О. Теоретичні аспекти прибутку // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005.- № 8.- C.8-13.
25. Білоусова І. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. - 2006.- № 9.- C.3-6.
26.Виноградський М.Д., Виноградська А.м., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навчальний посібник.-3е вид., випр.-К.:Кондор,2004.-598с. 
27.Голубков,3.П. Використання системного аналізу після ухвалення рішень/3.П.Голубков - М.: Економіка,1992.-456с.
28. Захарова Ю.В. Моделювання тенденцій розвитку прибутку підприємства при реалізації виробничої стратегії // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003.- № 7.- C.80-83.
29. Захожай В. Б., Базась М. Ф., Матюха М. М., Базась В. М. Бухгалтерський облік у галузях економіки. — К.: МАУП, 2005. — 968 с.
30. Ільяшенко С. Звіт про фінансові результати // Все про бухгалтерський облік. - 2005.- № 8.- C.11-17.
31. Кожемякіна С.М. Структурні зрушення в економіці України та їх вплив на фінансові результати // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004.- № 9.- C.230-232.
32. Кривицька О.Р. Планування прибутку підприємства при визначенні стратегії його розвитку // Фінанси України.- 2005.- № 3.- C.138-147.
33. Кулаковская Л. П., Пича Ю. В. Основы аудита. — К.: Каравелла, 2004. — 494 c.
34. Лисицына Е.В., Токаренко Г.С. Лекция 4. Управлениефинансовыми результатами компании // Финансовый менеджмент. - 2005.- № 6.-        C.125-141.
35.Лумпов Н.А. Формула прибыли: подход к анализу и построению // Финансовыйменеджмент.- 2005.- № 3.- C.3-21.
36.Мартиненко В.П. Резерви впливу податкової політики держави на фінансові результати діяльності підприємств // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 6. – Суми: Мрія ЛТД, 2002.- 306 c.
37. Марюта О.М., Єлисєєва О.К. Адаптивне управління прибутком підпрємства // Фінанси України. - 2004.- № 3.- C.83-90.
38. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. — К.: Вища школа, 2003. — 278 с.
39. Новодворский В.Д., Клестова Н.В., Шпак А.В. Прибыль предприятия: бухгалтерская и экономическая //Финансы.- 2003.- № 4.- C.64-69
40.Партин Г.О. Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства // Фінанси України.- 2004.- № 11.- C.124-134.
41. Попкова Л.В., Коваленко О.В. Функція планування в системі стратегічного управління витратами на підприємстві // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Збірник наукових праць. Т.16: Збірник наукових праць.- Суми: УАБС НБУ, 2006.– 334 c.
42.Покропивный С. Ф. Экономика предприятия: Учебник. — Пер. с укр. 2-го перераб. и доп. изд. — К.: КНЭУ, 2002. 
43. Проданчук М. А. Удосконалення обліку і контролю фінансових результатів. — К.: ННЦ ІАЕ, 2004. — 232 с.
44. Растяпін А.В., Бубенко С.П. Максимізація прибутку підприємства // Фінанси України.- 2002.- № 2.- C.19-30.
45. Скамай Л.Г. Прибыль и методыееанализа // РИСК: ресурсы, информация, снабжение, конкуренция.- 2002.- № 1.- C.72-82.
46.Торгова Л.В., Хитра О.В. Основи зовнішньоекономічної діяльності: навчально-методичний посібник. - Львів: «Новий Світ-2000»,2006.-512с.
47. Шумпетер И. Теория экономического развития / И. Шумпетер. - М.: ЗАО «Олимп-бизнес», 1982. - 354 с.
48. Шпак.// PR в России. – №10 – 2004. – Москва; (Маркетолог. – №11. – 2004.) --  Режим доступу:
49. Вільна енциклопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Легка промисловість
Фото Капча