Українська електротехнічна термінологія (словотвірний аспект)

Професійна практика засвідчує, що реальну терміносистему не можна обмежувати однослівними номенами. Близько 68% спеціальних понять передають не окремі слова-терміни, а різнотипні словосполучення.

Терміни-словосполучення утворені за законами синтаксису української мови. Як зазначає В. П. Даниленко, термінам-словосполученням віддають перевагу тому, що вони здатні повніше відобразити необхідні відмітні риси поняття, яке вони називають. Терміни-словосполучення класифікують відповідно до типу їхньої структури. Найхарактернішими для електротехнічної термінології є дво-, три- та чотирикомпонентні терміносполуки.

Двокомпонентні терміносполуки за частиномовним вираженням своїх компонентів утворюють дві основних моделі:

Першу репрезентує прикметник + іменник, яка, в свою чергу, поділяється на: а) складені терміни, в яких обидва слова є термінами: амплітудний дискримінатор, вакуумний вимикач, електричний вимикач, реостатне гальмування, фазний дискримінатор, циклотронний резонанс; б) складені терміни, в яких іменник є терміном – виразником родового електротехнічного поняття, прикметник – загальновживане слово: активна потужність, вхідна ємність, паперовий конденсатор, ударна іонізація, холодний катод; в) складені терміни, в яких іменник – загальновживане слово, а прикметник є терміном: вольт-амперна характеристика, лейденська банка, штепсельна вилка, частотна характеристика.

Менш продуктивною є друга модель іменник + іменник. У межах неї виділено дві підмоделі: а) іменник + іменник у род. в. : блок живлення, вакуум опору, вимірювання струму, зсув фаз, обмотка збудження, сила струму, чергування фаз; б) іменник + іменник, що охоплює і терміни-епоніми: закон Ома, лавина Таундсена, місток Уістона, постійна Фарадея, струми Фуко, тесламетр Холла тощо.

Терміни моделі іменник + іменник можуть бути як безприйменникової, так і прийменникової структури. У творенні таких термінів беруть участь прийменники в (у), щодо, відносно, для, за, зі, із, на: вплив щодо навантаження, генератор зі самозбудженням, генератор на опорах, модуль в електротехніці, модуляція за швидкістю, напруга відносно землі, прилад із наводкою, пристрій для перемикання.

Широко представлені в українській електротехнічній термінології трикомпонентні терміни-словосполучення, серед яких домінує модель іменник + прикметник + іменник. Ці терміни належать до двох груп: а) терміни, у яких основне термінологічне значення виражене конструкцією “прикметник + іменник у формі род. в. однини”: використання електричної енергії, гасіння магнітного поля, охолодження електричних машин, чутливість вимірювальних приладів; б) складені терміни, в яких всі три слова виражені термінами: вектор електричної індукції, імпульс електромагнітного поля, підсилювач електричних сигналів, щільність електричного струму.

Складниками термінологічних сполучень, побудованих за моделлю іменник у наз. в. + іменник у род. в., як і в атрибутивних словосполученнях, є слова і термінологічного, і нетермінологічного характеру, причому носієм основного термінологічного значення виступає переважно іменник у формі Р. в. : лінія електропередачі, характеристика генератора тощо. Використання прикметників у препозиції до цих термінологічних сполучень породжує тричленні термінологічні конструкції прикметник + іменник + іменник: габаритна потужність двигуна, граничний струм самопогасання, динамічне гальмування електропривода, номінальна напруга ізоляції, середнє значення струму.

Широко вживаними є і термінологічні сполучення моделі прикметник + прикметник + іменник: асинхронна електрична машина, індукційний вимірювальний прилад, місцева електрична мережа, постійний електричний струм, універсальний колекторний двигун. У цій тричленній синтаксичній конструкції перший прикметник виконує уточнювальну функцію. Наприклад, двочленний термін вимірювальний прилад, приєднавши ще один прикметник, диференціює своє значення за певними ознаками, пор. : вимірювальний прилад і електродинамічний вимірювальний прилад, індукційний вимірювальний прилад, магнітоелектричний вимірювальний прилад.

Серед трикомпонентних електротехнічних термінів невелику групу становлять ті, у граматичній структурі яких наявні прийменники: міст для вимірювання опору, тиратрон з тліючим розрядом, холодний катод з емісією, частота струму в опорі.

В електротехніці спостерігаємо тенденцію до широкого використання багатокомпонентних термінів-словосполучень. Це зумовлено прагненням передати нові диференційні ознаки поняття для того, щоб термін, який називає нове поняття, став семантично точнішим. Чотирикомпонентні утворення становлять близько 10% термінів-словосполучень: демпферна обмотка електричних машин, наявна потужність електроенергетичної системи, ударний струм короткого замикання; тривалість використання встановленої потужності, частота струму індукційного нагріву; лічильник активної електричної енергії, фаза синусоїдального електричного струму; регулювання частоти обертання струму, час прольоту носіїв заряду (струму) ; коефіцієнт використання встановленої потужності, магазин опорів електричних величин; щільність електричного струму зміщення, щільність електричного струму провідності.

Серед електротехнічних термінів наявні також п’яти- та шестикомпонентні моделі, які виникли внаслідок ускладнення термінів простішої конструкції. Вони не відзначаються великою продуктивністю: машина простійного струму паралельного збудження, режим роботи підсилювачів електричних коливань, струм термічної стійкості трансформатора струму, фаза багатофазної системи електричних кіл; безконтактні схеми керування електроприводами на логічних елементах, межі робочого діапазону лічильника за силою струму, номінальний струм короткого замикання трансформатора струму, трансформатор для індукційного нагріву підвищеної і високої частоти.

Третій розділ “Системні відношення в електротехнічній термінології та деякі проблеми нормативності й стандартизації” складається з чотирьох підрозділів.

Перший підрозділ “Проблема мотивованості – немотивованості термінів” присвячений явищам системності та мотивованості термінів.

Системність лексики яскраво виявляє себе в закономірних, регулярних зв’язках одиниць. Парадигматичні та синтагматичні відношення – основні типи системних зв’язків у лексиці. Ці типи відношень наявні між одиницями одного рівня мовної системи і водночас є універсальним явищем для системи загалом, тобто реалізуються на всіх її рівнях. Електротехнічній термінології, як складникові термінологічної підсистеми української мови, притаманні риси парадигматичних і синтагматичних відношень.

У другому підрозділі “Синонімічні відношення в електротехнічній термінології” зазначено, що поява синонімії в цій терміносистемі зумовлена лінгвістичними та екстралінгвальними факторами. Синоніми в