Українська загальноосвітня середня школа в період визвольних змагань (1917-1920 рр.)

Залучались друковані документи серед яких: матеріали І та ІІ всеукраїнських учительських з'їздів; наради в справі організації народної освіти на Україні (15-20 грудня 1917 р.) ; наради земських і міських діячів позашкільної освіти в Києві (12-15 грудня 1917 р.) ; ІІ-го з'їзду делегатів Всеукраїнської учительської спілки 15-18 січня 1919 р. та ін. Залучались фактичні дані з двотомного збірника документів і матеріалів “Українська Центральна рада”, збірника документів і матеріалів “Національні відносини в Україні у ХХ ст. ”.

У дисертації використовувались матеріали різноманітних періодичних видань, що виходили друком у 1917-1920 рр. Проаналізовано матеріал з даної тематики, надрукований у сучасних наукових, літературних і педагогічних журналах.

Використання широкого спектру різнопланових джерел, їх порівняння і критичний аналіз дозволили дотримуватись принципу науковості та об'єктивності при роботі над даною проблемою.

У другому розділі “Правове регулювання та державна політика урядів у галузі середньої освіти. ”, дотримуючись періодизації освітньо-історичних процесів даного періоду розглядається питання формування нормативно-правової бази в галузі освіти в період Центральної Ради, Гетьманату та Директорії, а також освітня політика Радянської влади та Добровольчої армії. Підсумовано основні здобутки розвитку загальноосвітньої української середньої школи.

Визначено, що за період з березня 1917 р. по квітень 1918 р. в галузі середньої освіти відбулись значні зміни, які можна назвати революційними. За недовгий час існування уряд Центральної Ради зумів звільнитись від керівництва з боку центральної російської влади, утворивши власні керівні органи, у тому числі і в освітній галузі – Генеральний секретаріат освіти (ГСО). В Україні вперше за багато років з'являються державні українські середні школи, вводяться предмети українознавства, започатковується система національного виховання, розробляються нові програми, підручники, термінологія, починається робота над розробкою “Проекту єдиної школи на Вкраїні”. В своїй роботі ГСО спирався на підтримку широких верств населення, педагогічних працівників, обговорюючи нововведення в галузі освіти на чисельних педагогічних з'їздах та нарадах. Однак із кінця квітня 1918 р. в країні змінилася політична ситуація.

За період Гетьманату освітня, культурна й наукова діяльність значно активізувались, розвиток української освіти пішов швидкими темпами. Проте значна частина української інтелігенції вважала, що гетьманське міністерство освіти занадто прихильно ставиться до російських учительських кіл, намагаючись знайти компроміс у розвитку української й російської середніх шкіл. Однак кількість українських середніх шкіл продовжувала збільшуватись, у всіх школах України з 1 вересня 1918 р. вводились українська мова й українознавчі предмети.

Зміна політичної ситуації в грудні 1918 р. вселила надію, що розвиток української національної освіти піде ще швидше. Директорія рішуче перейшла до впровадження національного курсу в освіті. Але короткий час її перебування при владі не дав змогу впровадити в Україні більшість із розроблених законопроектів. Найбільшим випробуванням для української середньої школи став період денікінщини, коли українські школи були позбавлені державного утримання.

Здійснений нами аналіз наявних матеріалів дає підставу для висновку про те, що період 1917-1920 рр. був визначальним для розвитку української освітньої галузі. Українська середня школа отримала офіційне право на існування, пройшовши складні етапи становлення в період сприятливої урядової політики і намагаючись зберегти національні освітні надбання в період заборон та утисків. Революційні події 1917-1920 рр. і сплеск національної свідомості й національного руху додали реформуванню в освітній галузі національного забарвлення. Ми дійшли висновку, що, незважаючи на труднощі революційного часу, в освіті України відбулись значні перетворення: змінено структуру освіти, багатоступенева, станова школа замінювалась єдиною загальноосвітньою школою; українська середня школа, відродившись у 1917 р., продовжує існувати як державна освітня установа, надаючи можливість отримувати освіту рідною мовою; такі предмети, як українська мова, українська література, історія та географія України стали обов'язковими для вивчення у всіх школах України.

У третьому розділі дисертації “Роль громадських та професійних організацій у створенні української середньої школи”, використовуючи широкий фактичний матеріал, доведено, що без широкої підтримки громадськості національна українська середня школа не змогла б за такий короткий історичний період відродитись, вистояти, затвердитись в суспільній уяві як беззаперечний і сталий факт.

Нами було визначено, що серед українських громадських освітніх організацій, які надавали широку підтримку розвитку української освіти, досить дієвими були Всеукраїнська учительська спілка (ВУС) та Товариство шкільної освіти (ТШО).

На початку свого існування ТШО фактично виконувало функції органу управління українською освітою, заклало підґрунтя для формування української національної державної школи, а після створення Генерального секретаріату освіти повним складом увійшло до Генеральної шкільної ради як дорадчий орган при секретаріаті освіти.

Нова