Українська загальноосвітня середня школа в період визвольних змагань (1917-1920 рр.)

- об'єктивна потреба українського суспільства в національних високоосвічених кадрах;

- прихід до влади українських урядів та відновлення української державності;

- самовіддана праця, а часом і боротьба, українських громадсько-освітніх організацій за відродження та збереження надбань української загальноосвітньої середньої школи.

3. Реальні потреби в українській середній школі були настільки важливими, що українська людність не стала чекати офіційного дозволу на заснування українських середніх шкіл, який Тимчасовий уряд дав лише в кінці липня 1917 р. Перша українська гімназія у Києві була відкрита вже 18 березня 1917 р.

4. Постійні зміни влади та урядової політики щодо розвитку національної освіти в Україні протягом 1917-1920 рр. надавали розвитку української середньої школи ряд особливостей:

- форми і методи управління освітою, нові підходи щодо форм і методів виховання і навчання в середніх школах постійно змінювались і не набули сталих форм;

- з іншого боку, нестабільність ситуації гуртувала українські освітні кола для боротьби за справу розвитку національної освіти. В найбільш складні для української революції періоди справу розвитку національної української школи брала на себе українська громадськість.

5. Провідну роль у відродженні української середньої школи, особливо весною і на початку літа 1917 р., відіграла українська громадськість. Фактично, до утворення українського освітнього керівного органу – Генерального секретаріату освіти – справами української освіти опікувалась громадська організація – Товариство шкільної освіти. Але і після створення українського уряду – Генерального секретаріату, ГСО в прийнятті рішень спирався на підтримку громадськості.

6. Дії в галузі освіти УЦР, Гетьманату, Директорії хоча і мали спільну мету – створення української національної системи освіти – відзначалась певними особливостями і мали характерні риси:

- Шкільне управління в період діяльності УЦР здійснювалось на засадах децентралізації і демократизму, з урахуванням принципу національно-персональної автономії. Уряд, долаючи опір проросійсько налаштованих учительських кіл, здійснив радикальні перетворення в галузі освіти. У всіх середніх школах України започатковувалося викладання українознавчих дисциплін, а в українських середніх школах викладання всіх предметів велося українською мовою. Розпочалася робота над розробкою “Проекту єдиної школи на Вкраїні”.

- З переходом влади до рук Гетьманату змінилися підходи до управління освітою, від демократизації і децентралізації в управлінні уряд перейшов до посилення впливу центральних органів влади на місцеві освітні справи. Влада в справі утворення українських середніх шкіл прагнула знайти компроміс між українським і російським організованим вчительством, намагаючись поряд з розширенням мережі українських середніх шкіл не порушувати інтереси російських. Однак мережа українських середніх шкіл продовжувала розширюватись, предмети українознавства стали обов'язковими для вивчення по всіх школах України.

- За часів Директорії відбулося часткове повернення до методів управління освітою, що були характерними для Генерального секретаріату освіти. В зв'язку з проголошенням української мови державною мовою, викладовою мовою по всіх школах України повинна була стати українська мова, було відновлено і завершено роботу над “Планом єдиної школи на Вкраїні”, провадилась робота по українізації та демократизації освіти.

7. Поряд зі сприятливою політикою українських урядів, національна освіта переживала і періоди потрясінь та руйнування, коли влада в Україні переходила до рук білогвардійців Денікіна та Червоної армії.

В цей період українська громадськість рішуче ставала на захист надбань української національної освіти. Коли денікінський уряд позбавив українські школи державного утримання, їх фінансування взяли на себе українські громадські організації такі, як Товариство шкільної освіти, земства, “Просвіта”, українські кооперативні спілки. Товариство шкільної освіти знову перебрало на себе функції управління національною освітою, а Всеукраїнська учительська спілка продовжувала гуртувати навколо себе українське вчительство, ідейно надихаючи через журнал “Вільна українська школа” до плідної праці задля збереження української національної школи. Таким чином провідну роль у відродженні української середньої школи в період визвольних змагань українського народу відіграла українська освітня громадськість, в колах якої визріли і сформувались ідеї відновлення української освіти, реформування освітньої галузі в Україні, концепція національної освіти. Той потенціал, який було закладено в розвиток української школи, дав можливість цій школі відродитись і змінюватись. І, незважаючи на те, що в роки радянської влади сама ідея національної освіти була замінена ідеєю освіти комуністичної, українські середні школи збереглися і на сучасному етапі розвитку освіти стали базою для відродження національної школи. Розроблені в ті роки засади національного шкільництва, на нинішньому етапі реформування освіти можуть слугувати вагомою підмогою для удосконалення сучасної освітньої концепції держави.

8. Долаючи опір російських учительських, учнівських і батьківських кіл, розвиток української середньої школи йшов не шляхом переведення російських шкіл в українські, а шляхом створення нових навчальних закладів.

9. Адміністрація новостворених українських середніх шкіл змушена була розв'язувати складні проблеми внутрішнього характеру. Найважливішими серед них були:

- питання господарського характеру – пошук власного помешкання для школи, придбання приладдя, підручників, пошук додаткових, крім державного, джерел фінансування.

- питання науково-методичного характеру – пошук нових підходів у навчанні і вихованні в українських середніх школах, розробка нових навчальних програми, зміна сітки годин, що виділялись на викладання предметів, написання підручників українською мовою з різних дисциплін, удосконалення система національного виховання.

10. Зростання мережі українських загальноосвітніх середніх шкіл мало нерівномірний характер. Ми вважаємо неможливим назвати точну