Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Українсько-румунські відносини у контексті транскордонного співробітництва

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

структурами. Саме тому з самого початку його існування постала проблема створення системи спільних інтересів і співробітництва з метою мінімізації та уникнення потенційної напруги, непорозуміння між народами, що мешкають на цих територіях. Метою Асоціації було, насамперед, покращання умов для працевлаштування громадян у сусідніх державах, облаштування прикордонних територій прикордонних переходів, інфраструктури взагалі, спільні зусилля щодо захисту довкілля та природно-рекреаційних ресурсів, покращання відносин між різними народами та їх добробуту.

Керівними та виконавчими органами Карпатського єврорегіону є Рада єврорегіону, Міжнародний секретаріат, Національні представництва, шість робочих галузевих груп. Карпатський єврорегіон входить до складу Асоціації прикордонних регіонів Європи.

На роль і місце Карпатського єврорегіону в системі співробітництва України з західними сусідами та Євросоюзом у цілому суттєво вплинув вступ країн Центральної та Східної Європи до ЄС. Єврорегіон став контактною зоною східного кордону ЄС. Зоною, яка може стати джерелом напруження або джерелом стабільності. Саме тому, виходячи з концепції „Європи регіонів”, яка передусім орієнтується на безпеку і стабільність, в інтересах держав-учасниць Карпатського єврорегіону та ЄС — сприяти його якнайактивнішій діяльності й розбудові. З геополітичного погляду змінився сам статус Карпатського єврорегіону: він отримав загальноєвропейське визнання. Виходячи з такої ситуації, деякі місцеві органи влади українського прикордоння вирішили стимулювати транскордонну співпрацю шляхом розробки регіональних програм. Мова йде, насамперед, про „ „Стратегію розвитку транскордонного співробітництва у Карпатському регіоні „Карпати 2003-2011” (жовтень, 2003 р.), ініційовану Закарпатською обласною державною адміністрацією та Закарпатською обласною радою і підтриманою регіональними органами влади прикордонних регіонів України, Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії”10.

Співробітництво між Карпатським єврорегіоном та Євросоюзом активізувалось з 2004 року. „У липні 2004 р. спільні Робочі групи (Task Force), що складаються з представників України та її центральноєвропейських сусідів, спільно з експертами ЄС завершили розробку і направили на розгляд до Брюсселя проекти Спільних програмних документів, зокрема і Програми сусідства „Румунія-Україна”. Комісія визначила наступні загальні пріоритети для Програм сусідства: сприяння економічно-соціальному розвитку у прикордонних регіонах; впровадження спільних дій, спрямованих на вирішення спільних викликів у таких сферах, як охорона довкілля і здоров’я та боротьба з організованою злочинністю; підтримка ефективності та безпеки кордонів; сприяння організації та проведенню місцевих культурно-освітніх заходів”11. Надалі в рамках кожної окремої Програми сусідства Робочі групи спільно визначили більш конкретні загальні та спеціальні цілі, основні пріоритети, заходи та завдання. Так, „на нараді у 2004 р. в Одесі з боку Комісії ЄС було запропоновано вилучити з Програми сусідства „Румунія-Україна” пріоритетні цілі та заходи щодо розбудови транскордонної транспортної інфраструктури через нестачу коштів, з тим щоб ввести надалі ці заходи до наступних інфраструктурних програм ЄС. Однак усі регіони з обох боків кордону висловилися за збереження означеного напряму, принаймні, на рівні техніко-економічних обґрунтувань, оскільки без цього реально за Програмою сусідства можна буде серйозно займатися, хіба що, збереженням культурної спадщини”12. Основними проблемами з української сторони щодо реалізації Програм сусідства є традиційно відсутність фінансування для їхньої розробки і подальшого вироблення конкретних проектних пропозицій, а також неузгодженість механізмів одночасного співфінансування транскордонних проектів за рахунок коштів програм ЄС, національних і регіональних бюджетних асигнувань та позабюджетних джерел.

З боку Комісії Євросоюзу також здійснюється опрацювання механізмів співфінансування „дзеркальних” транскордонних проектів за рахунок програм PHARE в Румунії та TACIS CBC в Україні. „У період 2005 – першої половини 2006 рр. у межах програм „ТАСІS – PHARE” передбачено обсяг фінансування українських проектів у розмірі 6,5 млн євро; румунських – 38,284 млн. євро. За цей час було реалізовано низку спільних українсько-румунських проектів, зокрема у сфері малого та середнього бізнесу, екології і навколишнього середовища, співробітництва на прикордонних водах, у забезпеченні культурних і освітніх потреб національної румунської меншини”13. Найактивнішою в цьому контексті є Закарпатська область України, де обласною державною адміністрацією постійно проводиться підготовка конкурсних проектів за цією програмою сусідства та здійснюється попередній моніторинг проектних пропозицій прикордонних регіонів. Важливим досягненням аналізованого періоду стало вирішення питання фінансування будівництва міжнародного пункту пропуску „Солотвино – Сігету Мармацієй” на українсько-румунській ділянці державного кордону України. Структура та якість людських ресурсів в українсько-румунському прикордонні, розвиток уже сформованих та діючих економічних, наукових та культурних зв’язків, підняття рівня освіти населення детермінує можливості розвитку прикордонного регіону, є основою та каталізатором ефективного соціально-економічного розвитку, незважаючи на всю складність відносин між Україною та Румунією.

До позитивів українсько-румунського співробітництва в рамках Карпатського єврорегіону віднесемо також проведення міжнародних ярмарок та виставок у містах регіону; інтенсифікацію зовнішньоекономічних контактів між територіями; організацію конференцій для обговорення спільних проблем п'яти країн; підтримку транскордонних ініціатив вищих навчальних закладів; утворення Асоціації університетів Карпатського єврорегіону, організацію літніх шкіл; сприяння налагодженню комерційних зв'язків між підприємствами країн „Карпатського єврорегіону” (заснування Асоціації карпатських торгово-промислових палат); налагодження діяльності прикордонних переходів, співробітництво з різними міжнародними структурами тощо.

Підсумовуючи, можна констатувати, що на нинішньому етапі у розвитку Карпатського єврорегіону після розширення Євросоюзу настав переломний момент, коли від переважно політико-декларативного єврорегіонального співробітництва необхідно прискорено переходити до пріоритетів економічної співпраці й реалізації конкретних спільних господарських транскордонних проектів.

Другим єврорегіоном, до складу якого увійшли території України та Румунії, був єврорегіон “Нижній Дунай”. „На початку липня 1997 р. у місті Ізмаїлі (Одеська область) відбулася зустріч Президента України Леоніда Кучми, Президента Республіки Молдова Петру Лучинськи і Президента Румунії Еміля

Фото Капча