Управління фіскальною політикою держави

Накопичення українського боргу відбувається внаслідок затримки платежів за борги або за закуплені товари та енергоносії в Росії та Туркменистані, і саме ці операції рахуються особливо невдалими у фінансуванні бюджету. Такі затримки рівноцінні іншим державним позикам, вони створюють небезпеку для фінансової системи і розвалюють бюджетну структуру.

Якщо державні ресурси використовуються продуктивно, існує контроль за використанням цих ресурсів, і таким чином можна отримати дохід для покриття витрат та обслуговування боргів. Дефіцит легше зменшити, якщо в країні існує висока норма внутрішніх приватних збережень і досконалий ринок капіталу. В Україні саме така система сьогодні відсутня.

Податкова політика є владою, якщо вона забезпечує такий рівень державного дефіциту, який направлений на зниження інфляції, заохочує приватні інвестиції, підтримує кредитоспроможність за кордоном. Фіскальна політика і стратегія регулювання економіки скеровані на те, щоб зменшити фінансову напругу, підняти роль державного сектора в економічному рості.

Обмеження надмірного попиту проходить через обмеження розмірів державних позик. Парламенту потрібно визначити верхню межу урядових кредитів через Національний банк України. Заходи податкової політики будуть ефективними тоді, коли вони направлені на пропозицію. Слід зменшити податки на інтелектуальну власність, винаходи, нові технології, це стимулює виробництво, зменшить витрати та підвищить прибутки.

Податкові заходи потребують швидкого росту доходів, які необхідні для стабілізації економіки. Податки повинні бути еластичними і більш-менш стабільними, принаймні на певний період. У країнах з низькими доходами, що стосується й України, структура оподаткування характеризується тим, що переважна більшість податків надходить від виробництв національних товарів і зовнішньоторгових операцій.

У 2005 р. вони разом склали 75% всіх фіскальних надходжень. На імпорт припало 40% цієї суми. Внутрішні подоходні податки є другорядними, вони складають близько 26% фіскальних надходжень і більшою мірою стосуються державних підприємств. Обкладання громадян податком на прибуток часто призводить до певних труднощів.

До основних проблем оподаткування належать:

високі імпортні мита з нефіксованими ставками, які забезпечують захист місцевої промисловості і сприяють неефективному заміщенню імпорту внутрішнім виробництвом;

податки на експорт і надто високі обмінні курси гальмують виробництво;

невисокі номінальні ставки з одного боку і пільги в оподаткуванні з другого негативно впливають на рівень і характер інвестицій, виробництво та розподіл.

Система оподаткування повинна передбачати обмеження податків і ставок, що зменшить чисельність працівників податкової інспекції та витрати на їх зарплату. Податки повинні постійно сплачуватися та контролюватись комерційними банками при оформленні депозитних платежів.

Широка і справедлива база оподаткування, повне скасування в ній пільг дають можливість збільшити податки при відносно низьких ставках. Пільги збільшують ставки податків, виникають негативні наслідки, зростають витрати на розподіл податків. Затримка податків на капітал вимагає великих штрафів, а на дохід і зарплату – ні.

Податки фінансують державну діяльність при мінімальних витратах і порушеннях виробництва. Бажаною є нейтральність податків, що забезпечує відсутність диспропорцій у стимулах, перешкод у виробництві конкретних товарів, їх споживанні та торгівлі ними. Податки повинні охоплювати все населення, а також пенсіонерів, які мають пільги на житло, міський транспорт, депутатів парламенту та військових.

Загальний податок з обороту та його ставка повинні бути єдиними, а податкова база – максимально одноразовий податок з обороту, акцизи (податок на окремий товар). Податки на спиртні і тютюнові вироби можуть створювати перешкоди у їх споживанні. Для обмеження споживання предметів розкоші потрібно стягувати акцизи як з національних, так і з імпортних товарів, що дає можливість запобігти копіюванню виробництва імпортних товарів.

Краще використовувати так звані акцизи “ad valorem”, розмір яких залежить від вартості товару, що вигідно при інфляції. Зменшення податків на будівельні матеріали може швидко розв’язати проблему забезпечення населення квартирами, ліквідувати черги на отримання державного помешкання. Зменшення податків на видання літератури українською мовою приведе до широкого впровадження на всіх рівнів національної мови. Збільшення податків на 300% на імпортну друковану продукцію або газети іноземних мов забезпечить значні надходження до бюджету та швидке впровадження української мови в нашій державі.

Імпортні податки виконують захисну функцію або функцію короткочасного платіжного балансу. Це досягається введенням низького загального податку “ad valorem” на імпортні товари, призначення високих ставок для захисту окремих товарів або окремих галузей, наприклад, цукру, чорних металів, олії, консервованої овочевої продукції, тощо.

Податок на експорт призначають для фіскальних надходжень від сільськогосподарського сектора економіки, оподаткування якого має певні труднощі для обкладання випадковим податком, на який впливають родючість, погода, сортовість, девальвація або екстраординарні зміни світових цін. Цей податок має можливість направляти продукцію сільського господарства на внутрішній ринок, і вона стає доступною для всього населення, особливо для пенсіонерів і безробітних. Податок на експорт інколи необхідно зменшувати, оскільки це може вплинути на виробництво та на експорт товарів, послуг і нових технологій. Всі країни ведуть політику до збільшення свого експорту.

Податки на особисті доходи повинні відноситись до всього населення. Пільги тут повинні регулюватись тільки Конституцією. Але краще обходитися взагалі без них – лише призначати менші податкові ставки.

Уряд та парламент часто вводять в дію інвестиційні стимули, які звільняють від податків