Вдосконалення управління кадровим потенціалом інноваційної діяльності промислових підприємств

Розроблені та представлені в дисертації рекомендації щодо застосування та впровадження всіх зазначених методів активізації мають своєю метою полегшити процес їхнього практичного використання.

 

Далі в роботі зроблено висновок про те, що впровадження соціально-економічних методів активізації повинне призвести до самоуправління та саморозвитку інноваційної діяльності на підприємстві, на основі чого розроблено схему самоорганізації механізму інноваційного розвитку підприємства (рисунок 2).

Підготовка працівників підприємства для здійснення інноваційної діяльності передбачає інвестування коштів у навчання кадрів. У роботі здійснено оцінку економічної ефективності інвестицій в підготовку кадрів з використанням методики економіко-математичного моделювання процесу освоєння нового обладнання.

Визначено, що процес освоєння нового обладнання математично може бути достатньо точно описаний функціями виду:

y (t) = 1- ae-bt

де у – рівень використання освоюваної техніки;

t – поточний час освоєння нової техніки;

а ≥ 0, b ≥ 0 – параметри, обумовлені витратами в підготовчий період і ефективністю управління при освоєнні нової техніки.

Перетворення та оптимізація зазначеної функції дозволили виявити оптимальну величину інвестицій у підготовку кадрів, при якій мінімізуються збитки від недовикористання можливостей нової техніки.

На базі даної методики проаналізовано інноваційний проект освоєння виробництва плат поверхневого монтажу, впровадження якого здійснюється на АТВТ “ЕЛМІЗ”. Було визначено величину необхідних першочергових інвестицій у підготовку кадрів цього підприємства, яка дозволить суттєво збільшити початковий рівень освоєння нового обладнання, скоротити термін його освоєння і, відповідно, мінімізувати збитки, викликані недовикористанням можливостей цього обладнання і витратами на навчання кадрів. Встановлено, що у разі переорієнтації структури інвестицій в зазначений проект, на АТВТ “ЕЛМІЗ” може бути отриманий економічний ефект у розмірі 7, 8 млн. гривень.

 

 

В результаті виконання дисертаційного дослідження автором здійснено теоретико-методичне обґрунтування та розроблено інструментарій і практичні рекомендації щодо вдосконалення управління кадровим потенціалом інноваційної діяльності промислових підприємств. Внаслідок проведеного дослідження одержано наступні основні теоретичні, методичні та практичні результати.

Основними теоретичними результатами дослідження є:

уточнене трактування категорії “інноваційний потенціал”, який з огляду на широкоаспектність та самостійність його складових запропоновано трактувати як сукупність окремих потенціалів, кожен з яких характеризує рівень готовності тієї чи іншої сфери підприємства до інноваційної діяльності; під кадровим потенціалом інноваційної діяльності (КПІД) підприємства запропоновано розглядати сукупність ділових і особистісних характеристик, знань, здібностей і спроможностей зайнятих на підприємстві працівників, що зумовлюють ступінь їх готовності бути залученими до процесу розробки і використання інновацій в своїй діяльності;

обґрунтовано необхідність першочергового розвитку КПІД для активізації та підвищення ефективності інноваційної діяльності на промислових підприємствах; узагальнено досвід досліджень проблем кадрового забезпечення інноваційного процесу та інших соціально-кадрових аспектів інноваційної діяльності, на базі чого здійснено комплексну класифікацію параметрів та характеристик, що впливають на величину та структуру КПІД;

побудовано параметричну модель, яка описує взаємозв’язки показників стану інноваційної діяльності машинобудівних підприємств з кількісними і якісними характеристиками кадрів цих підприємств, що продемонструвало наявність між ними значної кореляції і дозволило виділити найважливіші з кадрових характеристик, які обумовлюють ступінь активності та результативності інноваційної діяльності на підприємствах;

здійснено економіко-математичне моделювання процесу освоєння нового обладнання, що дозволило виявити оптимальну величину та динаміку інвестицій у підготовку кадрів підприємства при впровадження нового обладнання, при якій суттєво збільшується початковий рівень освоєння цього обладнання, скорочується термін його освоєння і, відповідно, мінімізуються збитки, викликані недовикористанням можливостей цього обладнання і витратами на навчання кадрів;

До методичних результатів дисертаційної роботи слід віднести такі:

розроблено методику діагностики кадрового потенціалу інноваційної діяльності, яка дозволяє кількісно оцінити якісні характеристики працюючих в контексті їхньої готовності та сприйнятливості до участі в інноваційній діяльності, виділити характеристики, які мають бути розвинені, і відповідно коригувати підходи та методи управління КПІД;

розроблено методичні підходи до формування стратегії підвищення інноваційної активності кадрів підприємств; виділено і розглянуто принципові аспекти, що обумовлюють її вибір, а також опрацьовано механізм, який дозволяє управляти результативністю її формування; для реалізації стратегії запропоновано використання наступних методів: багатопрофільного навчання; методу розширення і збагачення робіт; методу ротації; певних економічних методів; методу партисипативності; цільового методу; методу психологічного заохочення; методу усунення негативних стимулів.

Практичними результатами дисертаційного дослідження є:

на базі запропонованої методики здійснено практичну діагностику кадрового потенціалу інноваційної діяльності окремих машинобудівних підприємств міста Києва з різними формами власності, яка продемонструвала надзвичайно низький рівень КПІД, а також дозволила виявити загальні тенденції щодо сприйняття працівниками інновацій та участі в інноваційній діяльності;

проведено типізацію інноваційної поведінки працюючих на цих підприємствах в залежності від рівня КПІД у діапазоні від прихильників інновацій до противників інновацій, що представляється значимим для розробки та впровадження стратегії підвищення інноваційної активності, вибору адекватних стратегій залучення персоналу в процес інноваційної діяльності;

розроблено практичні рекомендації щодо застосування та впровадження на підприємствах запропонованих соціально-економічних методів активізації кадрового потенціалу інноваційної діяльності;

проаналізовано ефективність інноваційного проекту, що реалізується на АТВТ “ЕЛМІЗ”, та визначено економічний ефект, який може бути отриманий на підприємстві у разі переорієнтації структури