Відкриті питання в романі А. Чайковського «Сагайдачний»

Стаття надає методичні рекомендації щодо висвітлення образу надзвичайно важливої для української історії персоналії гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, а також його епохи в романі А. Чайковського «Сагайдачний”. Проведено паралелі між історичними ретроспективами автора роману та українськими геополітичними викликами сьогодення.

Ключові слова: історія України, методика викладання, образ, історична постать, сучасні геополітичні виклики.

 

The article gives methodology recommendations for illustrating the Ukraininan history outsdanding personality of hetman Petro Konashevych-Sahaidachny and his epoch in the novel “Sahaidachny” by A. Chaikovsky. The parallels between the author's historic retrospections and Ukrainian geopolitical challenges of today are outlined.

The requirements of today call for attentive attitude to raising of university students and schoolchildren research interest for charismatic personalities of the national history. When studying the novel of A. Chaykovskyy, whose works were appreciated by I. Franko, M. Kotsubynskyy, S. Yefremov, and M. Hrushevskyy even consulted the author upon the certain details authenticity of his novel, the teachers of history as well as of Ukrainian Literature obtain the opportunity to hold an integrated lesson.

In spite of obvious significance of the novel, the methodological literature includes only limited number of attempts of research opportunities analysis that the novel presents for those learning it. Among them the author mentions the articles of V. Yaremenko, Yu. Lopatiuk and S. Dosyak’s blog.

The article gives a number of research topics with reference to the following subjects, for instance the youth life in the Ostroh Academy, the religion influence in Middle Ages in the Right-Bank Ukraine, its possible reminiscences with the churches differentiation in modern Ukraine, geopolitical problem of Ukrainian nation lands of the time, the authenticity of A. Chaikovskyy calling title-nation as “Ukrainians”, the parallels between Cossack people factor and the role of the modern Ukraine in fighting the Russia militarization.

In conclusion the author states that the brainstorming metholdology makes studying the Petro Sahaidachnyy period more vivid and allows to use the book for studying Political science. He also suggests that the novel should be transferred from out-of-class reading list into an essential Curriculum of secondary schools in Ukraine.

Key words: history of Ukraine, teaching methodology, image, historic personality, modern geopolitical challenges.

 

Час вимагає особливо уважно ставитися до формування в учнів та студентів українських закладів освіти зацікавленості в дослідженні знакових та харизматичних постатей вітчизняної історії. Під час вивчення роману А. Чайковського, твори якого цінували

І. Франко, М. Коцюбинський, С. Єфремов, а М. Грушевський навіть доклав і своїх зусиль до творення роману “Сагайдачний” [4, с. 185], у викладача-філолога та історика з’являється можливість проведення інтегрованого заняття.

Попри очевидну виховну значущість твору, у методичній літературі знаходимо нечисленну кількість спроб аналізу можливостей для вивчення вельми важливого етапу історії рідного народу, які відкриваються перед наставниками молоді. На надзвичайно цінному для патріотичного виховання аспекті А. Чайковського щодо ідеалізації устрою козаччини того часу наголошує В. Яременко: “Він шукав такі художні форми, які б оживляли народну традицію, живо й емоційно подавали “зразкові моменти, зразкові одиниці” й заохочували молодь до наслідування” [4, с. 11]. Намагаючись “здійснити психологічну характеристику героя на кожному етапі життя, зображеному у творі; з’ясувати засоби змалювання психологічного образу гетьмана” [2, с. 182], Ю. Лопатюк досить детально досліджує засоби подання внутрішнього світу головного героя роману. Надзвичайно цікаві методи роботи над романом на уроці з позакласного читання з української літератури у середній школі демонструє у своєму інтернет-блозі С. Досяк [1]. Водночас, навіть у цій безперечно новаторській методиці (цілком можливо через те, що вона призначена для учнів 7-го класу), так само, як і в літературознавчих працях, ми не знаходимо пропозицій щодо творчого використання суперечливих з точки зору сучасної історичної науки сюжетних подій для подальшої дослідницької роботи у процесі вивчення української літератури та історії України.

Мета цієї статті – надати конкретні пропозиції для використання пошуково-евристичної методики, яка, на думку автора, стане в нагоді не лише у вивченні української літератури, а й історії України у школах та вишах. Під “пошуково-евристичною методикою” автор розуміє надання можливості учням висловити своє ставлення (іноді провести самостійне дослідження) щодо неоднозначних сюжетних подій у творі, які пропонує обговорити викладач.

Цікавою для молоді та важливою для розуміння історико-культурного контексту доби, що вивчається, є висвітлення життєдіяльності Острозької академії. Сучасний викладач може

звернути увагу на певну невизначеність зображуваного А. Чайковським ставлення місцевого населення Острога до спудеїв. Ознакою цього є суперечлива характеристика життя бурсаків. З одного боку – “Острозькі міщани величалися своєю школою й дуже любили хлопців” [4, с. 42], з іншого – зображення жорстокого вторгнення торгашів до Академії: “... в бурсі був нелад, як по татарськім наскоку” [4, с. 41], а також застереження князя Острозького, висловлені ним Герасимові Смотрицькому: “Треба щось, ректоре, зробити, щоб бурсаки не буяли і з бурси не викрадалися” [4, с. 42]. Ще однією вражаючою для сучасного читача деталлю є картина безладу, який виник внаслідок крадіжок бурсаків на Миколаївському ярмарку – “Показалося, що шкода була з початку прибільшена, бо лише