Віктимологічне запобігання посяганням на життя, здоров'я і гідність працівників міліції

Професійні деформації перероджують працівників міліції на де- віантів, а з часом і на злочинців [10, с. 210].

В юридичній літературі справедливо наголошується, що проблема правопорядку, можливо, і повинна розглядатися в контексті більш загальної теоретичної системи, на основі певних філософсько- психологічних уявлень, що, зрештою, утворюють основу наукової картини світу з її одвічним протистоянням правопорушників і правоохоронців. Це зумовлено не тільки зв’язком понять «порядок» і «правопорядок», а й тим, що аналіз проблеми правопорядку передбачає вивчення особливостей соціальних норм, а також відхилень від них. Поняття ж «норма» і «відхилення» – загальнонаукові і для свого розкриття потребують знань не тільки суміжного характеру, а й універсальних уявлень про навколишнє середовище [11].

У кримінологічних виданнях зафіксовано твердження, що фактор деформації професіоналізму тісно пов’язаний із загальним стажем роботи. Зокрема, В. С. Медведєв вважає, що професійна деформація у працівників міліції виглядає так: «До 5 років службової діяльності – малоймовірна, незначна, найчастіше спостерігається початковий рівень деформації; до 6-10 років – переважає середня можливість, початковий і середній рівні поширені приблизно однаково; до 11-15 років – можливість деформації висока, виникає глибинний рівень; більше 15 років служби – деформація практично неминуча» [7, с. 66].

Але з цими твердженнями навряд чи можна погодитися, принаймні, тому, що фактично знецінювалося би загальне значення досвіду працівників міліції як однієї з основних ознак майстерності. Основна увага повинна приділятися саме доборові висококваліфікованих практичних працівників, які охороняють громадський порядок, щоб вони були орієнтовані на постійне підвищення свого теоретичного і практичного досвіду, критичне осмислення помилок, обмін позитивним досвідом. Для навчального процесу, перепідготовки кадрів і поглиблення професіоналізму варто застосовувати доволі широкий підхід, зокрема планувати залучення до викладання не тільки «міліцейських» фахівців, але і практиків-економістів, податкових інспекторів, працівників банкової системи та ін. [12, с. 264].

Навчальна підготовка, перепідготовка та обмін практичним досвідом повинні забезпечувати не тільки суто професійну, але й психо- лого-педагогічну спрямованість діяльності органів внутрішніх справ. Г. О. Юхновець пропонує реалізацію керівниками міліцейських служб системи ранньої профілактики можливих професійних деформацій у таких напрямах: а) генералізація ідей процесу підвищення, що триває постійно, рівня службової готовності на правовій і глибоко моральній основі; б) концентрація зусиль суб’єктів системи виховної і соціально-психологічної роботи на формуванні у працівників міліції професійно значущих особистих якостей; в) використання можливостей випереджаючого професіоналізму, кращі його зразки для підвищення якісного рівня службових навичок у повсякденній роботі з реалізації працівниками міліції своїх прав і обов’язків [13, с. 67].

Психологічна модель працівника міліції-початківця у динамічному розвитку повинна постійно вдосконалюватися. Водночас рання профілактика професійної деформації працівників міліції передбачає своєчасне звільнення з міліцейської служби працівників, які виявили схильність до аморальності, правопорушень і навіть злочинів. Практично всі дослідники розглядуваної проблеми аргументовано стверджують, що працівники міліції, які стали на стежку учинення злочинів, як правило, вже пройшли тривалий шлях наростаючої службової деформації, що залишалося без відповідного реагування. Тут діє старий принцип – уседозволеність стає першим кроком до вчинення актів злочинності [14].

У науковій літературі помітно актуалізується проблема встановлення, вивчення і класифікації причин професійної деформації працівників міліції. Причини і умови, що сприяють такій деформації, прийнято класифікувати на об’єктивні і суб’єктивні, коли об’єктивні причини і умови стосуються саме професійної діяльності, а суб’єктивні розглядаються як такі, що ґрунтуються на особливостях особистості працівника міліції та процесі його еволюції до мотиваційної готовності до свідомої службової деформації [15, с. 110-111].

Вивчення і наукової літератури, і досвіду боротьби з проявами професійної деформації співробітників міліції дає підстави вважати об’єктивними причинами і умовами такі соціальні фактори:

• економічна і соціальна криза в Україні; недостатнє матеріальне забезпечення працівників міліції; несприятливі побутові умови життя багатьох працівників міліції;
• труднощі, що виникають через специфіку професійної діяльності працівника міліції, – психічна і фізична перевтома, екстремальність і конфліктність службових ситуацій;
• систематичні контакти з правопорушниками, злочинним середовищем, що може дещо деградуюче впливати на працівника міліції;
• помилки у кадровому доборі міліцейських служб, прорахун- ки у виховній роботі.

До суб’єктивних причин і умов професійної деградації працівників міліції найперше належать:

• низький культурно-фаховий рівень деяких працівників міліції, їх небажання вдосконалювати професійні якості, часте ігнорування нормативних правил виконання службових обов’язків;
• підвищена схильність до стресового стану, недостатня психологічна і вольова підготовленість, нездатність до необхідного саморегулювання і самокритичності, особливо з урахуванням такого надзвичайно важливого чинника, що сучасне життя окреслило проблему стресу і його шкідливих наслідків як основну [16, с. 236];
• несприятливий мікроклімат у колективі і сім’ї;
• порушення моральної цілісності особистості багатьох працівників міліції;
• психологічна несумісність із обраною професією право – охоронця;
• психологічна схильність до кар’єризму та антигуманізму, глибинна неповага до людського суспільства, відсутність схильності до співпереживання;
• ігнорування громадської думки, правовий нігілізм, особиста психолого-біологічна схильність до авантюризму, правопорушень, злочинних учинків.

В. С. Медведєв вважає, що однією з необхідних складових громадської думки є престиж професії працівника міліції. Узагальнюючи результати проведених у різний час досліджень, можна констатувати, що сьогодні престиж працівника ОВС загрозливо низький. Часто працівники ОВС і члени їхніх сімей соромляться такої службової приналежності, приховують або маскують її, щоб не відчувати в повсякденному житті презирливого ставлення до себе [7, с. 75].

Міліцейська професія досі належить до групи ризику для її носіїв через свою службову специфіку. Але під час професійної деформації працівників міліції рівень ризику автоматично значно підвищується. Професійна деформація співробітників міліції стимулює агресивність правопорушників і злочинців. Агресивність правопорушників і злочинців стосовно працівників міліції зумовлена й суто вікти- мологічним характером поведінки останніх в умовах кризово- конфліктних взаємовідносин у конкретній ситуації відновлення правового поля.

Актуалізація проблеми попередження професійної деформації працівників міліції зумовлена тимчасовими труднощами перехідного періоду, багатьма соціальними та економічними негараздами у житті суспільства, а також зростанням рівня зухвалості та жорстокості злочинного середовища, зокрема проти владних структур, особливо стосовно правоохоронців. Організація і практична реалізація такого віктимологічного напряму, як попередження професійної деформації окремих працівників міліції, потребує постійного системного аналізу та своєчасних оперативних заходів, науково обгрунтованих кримінологічних рекомендацій на вітчизняному, а також міжнародному рівнях. Доцільно додатково комплексно проаналізувати колишній досвід щодо форм і методів взаємодії міліцейських структур і населення з метою ефективної боротьби із корупцією серед працівників міліції в нових сучасних умовах державотворення.

Особливого кримінологічного значення набуває розвиток загальної і спеціальної професійної майстерності у поєднанні з вихованням високих, навіть у найбільш екстремальних ситуаціях, надійних морально-етичних устоїв. Професіоналізм і моральність – обов’язкові елементи формування особистості працівника міліції, які тільки за поєднання надійно убезпечують від виникнення тих чи інших відхилень, що призводять до деформації особистості окремих охоронців правопорядку.

Ширше і більш глибоко слід використовувати засоби психології та інших наук, спрямованих на психолого-психічну реабілітацію та усунення стресових перевантажень правоохоронців, які опинилися на передовій у боротьбі з правопорушеннями і злочинністю.

Висновки. Формування в Україні правової держави обумовлює важливість вирішення проблеми забезпечення безпеки її громадян. За цих умов питання забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ набуває нового, більш актуального значення. Будучи громадянами України, працівники органів внутрішніх справ мають невід’ємні права, закріплені Конституцією України, в якій зазначається, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх обов’язків у сфері захисту прав, свобод і законних інтересів учасників суспільних відносин певною мірою залежатиме від рівня захищеності правоохоронців. Нормативно-правове забезпечення безпечного виконання працівниками органів внутрішніх справ своїх професійних обов’язків є недосконалим, значна кількість правових актів застаріла або містить численні прогалини та суперечності. У зв’язку з цим питання організаційно-правового забезпечення безпеки діяльності працівників системи МВС України набувають сьогодні особливої актуальності.

 

 

1. Офіційний сайт Генеральної прокуратури України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http: //www. gp. gov. ua/
2. Методологические проблемы уголовно-правового регулирования общественных отношений: сб. науч. тр. М-ва внутр. дел СССР. ВНИИ / под общ. ред. И. И. Карпеца. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1989. – 93 с.
3. Криминология: учебник для вузов по напр. и спец. «Юриспруденция» / Г. М. Миньковский, Н. Ф. Кузнецова, М. Н. Голоднюк и др. ; под ред. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 4і3 с.
4. Шнайдер Г. Й. Криминология: пер. с нем. / Г. Й. Шнайдер. – М. : Прогресс-Универс, 1994. – 504 с.
5. Кернер Х. Ю. Криминология: словарь-справочник: пер. с нем. / Х. Ю. Кернер, Э. Рессман. – М. : Норма, 1998. – з9і с.
6. Зелинский А. Ф. Криминология: учебное пособие / А. Ф. Зелинский; МВД Украины; Ин-т внутр. дел. – Х. : Рубикон, 2000. – 239 с.
7. Медведєв В. С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ: теоретичні та прикладні аспекти / В. С. Медведєв. – К. : НАВСУ, 1997. – 191 с.
8. Мельник П. В. Концептуальні передумови формування професіоналізму працівників міліції: спецкурс з кримінології / П. В. Мельник, Л. В. Терещенко. – Ірпінь, 1998. – 143 с.
9. Панасюк А. Ю. Обвинительный уклон в зеркале психологического исследования / А. Ю. Панасюк // Психологический журнал; РАН, Институт психологии. – 1992. – Т. 13. – № 3. – С. 54-65.
10. Гіденс Е. Соціологія / Е. Гіденс; пер. з англ. В. Шовкуна, А. Олійника. – К. : Основи, 1999. – 726 с.
11. Мельник П. В. Теоретико-методологічні основи концепцій нетрадиційної та суспільно небезпечної поведінки / П. В. Мельник, Н. В. Ківенко,
12. І. Лановенко // Філософсько-психологічні підвалини кримінології як науки. Т. 1. – К., 2001. – Т. 1. – 678 с.
13. Козаченко І. П. Участь працівників практичних підрозділів у навчальному процесі / І. П. Козаченко // Проблеми підвищення рівня підготовки кадрів для органів внутрішніх справ: матеріали наук. -практ. конференції (Київ, 10-11 грудня 1992 р.). – К., 1993. – С. 263-266.
14. Юхновець Г. О. Проблеми психолого-педагогічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ / Г. О. Юхновець // Наукові розробки Академії по вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ (за результатами науково-дослідних робіт у 1993 році) : матеріали науково-практичної конференції (Київ, 1-2 лютого 1994 р.) ; МВС України, УАВС; відп. ред. А. П. Закалюк. – К., 1994. – С. 67-70.
15. Уманский Л. И. Методы экспериментального исследования социально-психологических феноменов: методология и методы социальной психологии / Л. И. Уманский, Е. В. Шорохова (отв. ред.). – М. : Наука, 1977. – С. 54-71.
16. Мельник П. В. Взаимодействие органов милиции и населения как криминологическая проблема / П. В. Мельник, А. М. Гумин, Л. В. Терещенко. – К. -Львов, 1999. – 215 с.
17. Фурдуй Ф. И. Стресс и здоровье / Ф. И. Фурдуй; В. Х. Анестиади (отв. ред.) ; АН ССР Молдова, Ин-т зоологии и физиологии. – Кишинев: Штии- ца, 1990. – 239 с.