ВІЛ-інфекція та СНІД в Україні: проблеми та шляхи розв’язання

Спеціальний ефект оздоровчого тренування зв'язаний з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної системи. Він полягає в економізації роботи серця в стані спокою і підвищенні резервних можливостей апарату кровообігу при м'язовій діяльності. Один з найважливіших ефектів фізичного тренування – зменшення частоти серцевих скорочень у спокої (брадикардія) як прояв економізації серцевої діяльності і більш низької потреби міокарда в кисні.

Варто особливо відмітити вплив занять оздоровчою фізичною культурою на старіючий організм. Фізична культура є основним засобом, що затримує вікове погіршення фізичних якостей і зниження адаптаційних здібностей організму в цілому і серцево-судинній системі зокрема, неминучих у процесі інволюції. Вікові зміни відбиваються як на діяльності серця, так і на стані периферичних судин.

Підвищення фізичної працездатності супроводжується профілактичним ефектом у відношенні факторів ризику серцево-судинних захворювань: зниженням ваги тіла і жирової маси, змісту холестерину і тригліцеридів у крові, зниженням артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Крім того, регулярне фізичне тренування дозволяє в значній мірі загальмувати розвиток вікових інволюційних змін фізіологічних функцій, а також дегенеративних змін різних органів і систем (включаючи затримку і зворотний розвиток атеросклерозу). У цьому відношенні не є виключенням і скелетно-м'язова система.

Виконання фізичних вправ позитивно впливає на усі ланки рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін, зв'язаних з віком і гіподинамією. Підвищується мінералізація кісткової тканини і вміст кальцію в організмі, що перешкоджає розвитку остеопорозу. Збільшується приплив лімфи до суглобних хрящів і міжпхребцевих дисків, що є найкращим засобом профілактики артрозу й остеохондрозу. Усі ці дані свідчать про неоціненний позитивний вплив занять оздоровчою фізичною культурою на організм людини.

Ще одним доступним шляхом покращення індивідуального здоров’я є загартовування. Під загартовуванням розуміють підвищення функціональних можливостей організму під дією комплексних факторів (режиму дня, раціонального харчування, високої рухової активності тощо). У вузькому розумінні загартовування – це пристосування організму до дії метеорологічних факторів – холоду, тепла, змін атмосферного тиску, руху повітря тощо.

Для забезпечення високого ефекту загартовування проти холоду необхідно дотримуватись таких правил: усі необхідні процедури проводити систематично; поступово збільшувати інтенсивність подразників холоду; враховувати вік, стан організму, реакції на охолодження.

Під впливом подразників холоду відбувається звуження кровоносних судин у місці охолодження та їхнє рефлекторне розширення в інших органах і системах органів (наприклад, у верхніх дихальних шляхах). Витрати тепла організмом у даному місці зростають, що призводить до переохолодження організму і знижує його опірність проти патогенних бактерій. Виникають «застудні» захворювання.

Під час загартовування відбувається складна перебудова всього організму. При систематичному загартовуванні з часом відбувається потовщення рогового шару шкіри, збільшення міцності стінок капілярів, зменшення в 5-8 разів кількості застудних захворювань тощо. Слід пам'ятати, що ефект загартування різко знижується вже через 5-6 днів після припинення загартовування і майже зникає через 2 тижні.

Загартовування повітрям – найбільш поширений і доступний метод загартовування. Велике значення має охолодження саме тих частин тіла, які звичайно закриті одягом. Повітряні ванни проводять під час активного відпочинку, денного сну, перед купанням тощо. Температура повітря при перших повітряних ваннах не повинна бути нижчою +18°С, тривалість- 1-3 хв. Поступово тривалість ванн збільшують до 10-15хв, а температуру знижують до +12-+14°С. Дуже корисним є сон на відкритому повітрі. Певне значення для загартовування проти холоду мають прогулянки в легкому одязі, підтримання на оптимальному рівні мікроклімату приміщень.

Загартовування водою поєднують із загартовуванням повітрям та особистою гігієною. Так, температуру води, якою прополіскують зуби після їжі, потрібно поступово знижувати від +30-+33°С до +13-+14°С. Обтирання тіла після ранкової гімнастики починають із кінцівок, щодня збільшуючи охолоджувану ділянку шкіри. Шкіру зволожують індивідуальною лляною рукавичкою (губкою), потім витирають сухим рушником. При перших обтираннях температура води повинна бути не нижчою за +28°С, кожні наступні 2-3 дні її знижують на 1°С, доводячи до +18-+13°С.

Водні процедури зранку прискорюють включення організму до активної навчальної діяльності. Миття і обливання ніг водою зі зниженою температурою можна проводити і під час вечірнього туалету, але не безпосередньо перед сном, оскільки це може перешкодити засипанню.

Улітку арсенал загартовуючих заходів значно розширюють. До режиму дня включають купання, збільшують у часі повітряні ванни, використовують сонячні ванни, проводять туристичні походи.

Сонячні ванни розпочинають при температурі повітря не нижчій ніж +18-+20°С, за швидкості вітру 3-3, 5 м/с. Тривалість першої сонячної ванни 10-15 хв (кожну частину тіла опромінюють не більше як 1, 5-2 хв). Щодня або через день тривалість ванн збільшують на 5-Ю хв, поступово доводячи її до 1, 5-2 год.

Купання проводять при температурі не нижчій, ніж: +18 СС перед прийманням їжі або через 7, 5-2 год. після приймання їжі. Найкращий час для купання з 10 год. до 13 год. Тривалість першого купання становить 1-2 хв., поступово її доводять до 18-20 хв. Купання не дозволяється людям із хронічними запальними процесами вуха, з активною фазою ревматизму та хронічним нефритом.

Вибір методів загартовування визначається особливостями умов життя та індивідуальними особливостями організму людини.

 

 

Проблема розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу вже давно набула всеохопного характеру в світі. Зокрема сьогодні виокремлюються не тільки соціальні, медичні, але й економічні аспекти