Військове покликання: суть та специфіка реалізації в умовах розбудови збройних сил України (соціально-філософський аналіз)

У дослідженнях К.М. Гуревича, Д.М. Лондона, В.В. Москаленка, І.О. Ординця, Г.Л. Черненка, П.А. Шавира покликання береться як потяг до якоїсь діяльності. Функціональні можливості безпосередньо в структуру покликання не включаються; покликання тут є лише формою їх усвідомлення. Ці автори відносять покликання до сфери мотивації (спонукання) людини. 

Суттєвим для нашого дослідження стали пошуки військово-професійних цінностей, до яких зверталися С.П. Галченко, В.А. Чесноков, В.П. Кузнєцов. 

Дослідженню проблем мотивації військової служби та її престижу присвятили свої праці Ю.Н. Вдовін, Ю.В. Масюк; впливу художньої культури на формування особистості воїна – Л. Н. Дорогова. Становлять певну цінність також праці Е.А. Афоніна, В.Ф. Ковалевського, С.В. Маслова, Г. Темка, в яких досліджуються питання підготовки військових кадрів, а також інші сучасні військово-соціальні проблеми. 

Відзначаючи певний науковий внесок у вивчення проблеми покликання і, зокрема, військового, попередніх дослідників, варто звернути увагу, що залишається відкритим питання щодо суті і специфіки цього феномену як певної онтологічної данності, оскільки розуміння під ним різних реальностей веде до того, що в межах проблеми військового покликання, беруться за основу, а потім абсолютизуються переважно різні сторони буття людини. 

Аналіз проблем військового і життєвого покликання має тенденцію до однобічного висвітлення. Зокрема, у більшості праць покликання і військове покликання зводяться до професійного або військово-професійного покликання. Однак зміст цієї проблеми значно ширший. Вона включає в себе реалізацію людиною всіх його суттєвих сил, духовних і фізичних потенцій на службі інтересам нації. Відчувається гостра необхідність осягнути в науковому аналізі багато аспектів проблеми, поглибити уяву про природу військового покликання. Адже у вітчизняних теоретичних публікаціях про покликання взагалі і про військове, зокрема, при всіх посиланнях на філософські джерела, домінували вузько психологічний і політологічний підходи. 

Глибокий філософсько-соціологічний аналіз покликання і тим більше військового покликання ще не став предметом спеціального розгляду. Однак, ряд особливостей, притаманних військовому покликанню, можна виявити лише на рівні філософського узагальнення. Філософський аналіз покликання важливий і як методологічна основа психологічних, соціально-психологічних і конкретно-соціологічних досліджень даного феномену. Подальша розробка вимагає системного підходу до вивчення детермінант формування і реалізації військового покликання. 

Виявлена міра розробки проблеми, аналіз праць вітчизняних і закордонних дослідників, а також гостра потреба в соціально-філософському осмисленні визначили об’єкт і предмет нашого дослідження. 

Об’єктом дослідження є покликання особистості як соціально-культурного феномену і особливостей його реалізації в умовах соціальних трансформацій. 

Предметом дослідження є військове покликання і особливості його реалізації в умовах будівництва Збройних Сил України. 

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення шляхом системного філософського аналізу суттєвих характеристик військового покликання і особливостей його реалізації в умовах розбудови Збройних Сил України у контексті посттоталітарних соціальних трансформацій. 

Досягнення мети вирішується шляхом послідовного з’ясування завдань: 

- визначити суть і особливості військового покликання; 

- обґрунтувати систему детермінант процесу формування військового покликання в сучасних умовах життєдіяльності українського суспільства і Збройних Сил; 

- виявити головні суперечності і особливості процесу формування і реалізації військового покликання; 

- встановити головні закономірності процесу реалізації військового покликання; 

- розкрити механізм формування і основні шляхи реалізації військового покликання в умовах будівництва Збройних Сил України. 

Теоретична і методологічна основа дослідження обумовлена логікою підходу до військового покликання як до соціокультурного феномену, детермінованого багаторівневою системою об’єктивно-суб’єктивних факторів, онтологічно і функціонально є діалектичним взаємозв’язком соціальних процесів, людської природи і особливостей військової діяльності. 

У процесі проведення дисертаційного дослідження використовувалися системний підхід, структурно-функціональний і кількісно-якісний аналіз. Метод сходження від абстрактного до конкретного, що дозволяє розкрити смислову інтенціональність військового покликання. 

Використовувались також феноменологічні та екзистенційно-антропологічні установки Е. Гуссерля, А. Шютца, Г. Плесснера, К. Ясперса, методологічні принципи розуміючої соціології М. Вебера, що дозволяють виявити широкий смисловий діапазон військового покликання. 

Особливу значущість тут мали ідеї Г.С. Сковороди, І. Канта, Й.Г. Фіхте, Г. Гегеля, що стосуються покликання та призначення людини. Також широко використано методологічний потенціал Київської філософсько-антропологічної школи, зокрема праці Є. К. Бистрицького, В. А. Малахова, В.Г. Табачковського. 

Теоретичну основу складають ідеї і положення, викладені в працях вітчизняних і закордонних філософів, соціологів, політологів і психологів, а також в працях державних, політичних і військових діячів, що досліджували коло питань, які певною мірою торкалися проблеми покликання. Широко використані також матеріали військово-мемуарної, публіцистичної і художньої літератури. 

Емпіричною базою дисертації стали підсумки соціологічних досліджень, проведених Центром соціально-гуманітарних проблем Міністерства оборони України, Інститутом соціології НАН України, Головним управлінням виховної роботи Міністерства оборони України. З окремих проблем дисертантом проведені військово-соціологічні дослідження у Харківському військовому університеті. 

Наукова новизна дослідження:

 – виявлена суть військового покликання, що визначається як детермінована потребами суспільства, індивідуальними психофізіологічними особливостями, здібностями і потребами індивіда, його спрямованість до військової діяльності на основі переконання в тому, що військова професія забезпечить йому можливості для найбільш повної реалізації духовних і фізичних сил і потенцій, самореалізацію і самозатвердження в суспільстві на основі етики служіння Вітчизні як фундаменті життєвої позиції; 

 – доведена обумовленість процесу формування військового покликання багаторівневою системою детермінант, що охоплює соціально-загальні, соціально-особливі і соціально-одиничні фактори, індивідуальні психофізіологічні якості особистості; 

 – розкриті протиріччя процесу формування і реалізації військового покликання, а саме між особистістю військовослужбовця і суспільством, суспільством