Військове покликання: суть та специфіка реалізації в умовах розбудови збройних сил України (соціально-філософський аналіз)

Філософський аналіз статусу і функціональних можливостей військового покликання показує, що необхідно розрізняти загальне життєве покликання і військове покликання, що співвідносяться як загальне і одиничне. Головною метою людини звичайно виступає намагання до суб’єктивного належного життя як ієрархічно організованої системи різноманітних видів діяльності, тобто жити певним чином. Така мета є загальним життєвим покликанням, генеральною стратегією соціально-орієнтованої життєдіяльності особистості. Загальне життєве покликання військовослужбовця в генетичному і структурному аспектах відіграє провідну роль у ставленні до військового покликання. Це дає підстави стверджувати, що суперечності між потребами суспільства, його Збройних Сил і покликаннями особистостей мають вирішуватися як за рахунок функціонального збагачення військово-професійної діяльності, так і за рахунок виховання у військовослужбовців ширшого бачення життя, вміння знаходити умови для здійснення, реалізації свого загального життєвого покликання не лише у військово-службовій, але й позаслужбових сферах діяльності. Реалізуючи покликання, особистість повинна вміти використати все багатство можливостей, що надає їй суспільство. Покликанням людини сучасного демократичного суспільства дедалі більшою мірою стає розвиток всіх своїх суттєвих сил з найбільшою користю для себе і суспільства. Це можливе лише тоді, коли різні суспільні функції стають способами життєдіяльності, що постійно змінюють один одного. Наявність можливості реалізації особистістю військовослужбовця свого покликання, загального і військового, служить показником наявності гуманістичного потенціалу в соціальній системі, а також ступеня сформованості демократичної політичної культури. Відзначається роль граничних або пограничних ситуацій у формуванні військового і загального життєвого покликання. Піднімається проблема відповідальності особистості за свій вибір і за реалізацію покликання. 

Особлива увага приділяється соціокультурній детермінації процесів формування і реалізації військового покликання. Виділені основні закономірності процесу формування військового покликання: залежність процесу формування військового покликання від домінуючої в суспільстві системи цінностей; залежність процесу формування військового покликання від наявності у особистості відповідних якостей і здібностей. 

Важливими компонентами військового покликання є спрямованість до певного виду військової діяльності та нахили. Стійкі нахили мають вираз в наполегливому здобутті знань і навичок з обраної військової професії, в стійкому прагненні до самовдосконалення. Особистість, яка володіє стійкими нахилами, не піддається коливанням з приводу зміни професії, легше переборює труднощі. Показано, що формування і реалізація військового покликання становлять суперечливий процес, що відбиває взаємозв’язки між особистістю військовослужбовця і суспільством, суспільством і армією, особистістю і військовою діяльністю. 

Військове покликання має соціально-обумовлений характер: через нього суспільна детермінація перетворюється у внутрішню самодетермінацію особистості. Із зростанням соціальної свободи зростає і значення військового покликання як чинника самовизначення індивіда в суспільстві. Оскільки для формування і реалізації військового покликання необхідний значний проміжок часу, то воно може перебувати на різних ступенях розвитку і конкретності. Наявність розвинутого військового покликання – показник соціальної зрілості індивіда, що вибирає професію військовослужбовця. Військове покликання є конкретизацією особистістю свого сенсу життя і відіграє роль стабілізуючого фактора. Покликання мобілізує і концентрує зусилля індивіда в одному напрямку і робить його життя результативнішим. 

У другому розділі «Особливості формування і реалізації військового покликання в посттоталітарній Україні», що композиційно складається з трьох підрозділів, розглядаються деякі аспекти специфіки усвідомлення і реалізації військового покликання у контексті національного відродження України. Аналізується роль життєтворчості у процесі формування військового покликання. Пропонується комплекс заходів, спрямованих на формування у молоді позитивної мотивації до виконання громадянського обов’язку по захисту Батьківщини, використання резервів демократичного суспільства для підвищення престижу військової служби. Необхідне цілеспрямоване формування і пропаганда позитивного іміджу Збройних Сил України. Виникає потреба наповнення військового покликання новим змістом, відповідним вимогам сучасності, для чого необхідне сприяння всього суспільства і відповідна законодавча основа. У дисертації відзначаються можливості, що розкривають для виховання особистості військовослужбовця демократичний варіант національної ідеї. 

Механізм формування військового покликання становить детермінований потребами суспільства і особистості спосіб прямого і опосередкованого впливу соціального середовища, природи людини (соціальної і психофізіологічної) і особливостей військової діяльності, обумовленої об’єктивними закономірностями формування особистості, що реалізуються через систему об’єктивно-суб’єктивних відносин. Основними шляхами формування і реалізації військового покликання в умовах будівництва Збройних Сил України є: підвищення соціального статусу військовослужбовця і підвищення престижу військової служби; становлення системи виховної роботи, військово-патріотичного і інших напрямків виховання, військово-професійна орієнтація і професійний відбір військових кадрів; формування спрямованості особистості на військову діяльність. 

В умовах соціальної трансформації українського суспільства відбулася переранжировка соціальних статусів, в результаті чого соціальний статус окремих професійних груп, зокрема військовослужбовців, став невиправдано заниженим. Деформація соціально значимої цінності військової праці в результаті непродуманої, а саме головне, непослідовної державної політики в сфері оборони, формування амбівалентності до неї в різних соціальних групах призвело до падіння престижу військової служби. Формування і реалізація військового покликання в умовах посттоталітарної трансформації вимагає створення нової системи військово-патріотичного виховання. Це обумовлене рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів: потребами держави у здійсненні в умовах нових соціально-економічних відносин військово-патріотичного виховання на основі національних традицій; масованим наступом на свідомість молоді комерційної закордонної і вітчизняної псевдокультури з її ідеями бездуховності, жорстокості і насилля, що призвело до втрати принципів традиційної української моралі, падіння інтересу до чесної праці, а у молоді і до виконання