Внутрішній та міжнародний аспекти легітимації Радянської влади в Україні в 1917 – 1922 рр.

4. Утвердження радянської влади в Україні супроводжувалось організацією нової правової системи, яка відповідала правовим уявленням більшовицьких лідерів. Замість скасованих нормативних актів правотворчої діяльності українських національних урядів розповсюджувалися законодавчі акти радянської Росії. Формування радянського права в Україні було невід’ємно пов’язано з поширенням радянської влади і будівництвом державного апарату.

Знехтувано було й національними інтересами України. Їх знеособлення стало особливо інтенсивним в добу перебування України у складі СРСР. Вони цілковито підпорядковуються загальносоюзним, великодержавним інтересам. Крім того, радянська державність в Україні жодним чином не була пов’язана з віковими традиціями національного державотворення, вона їм суперечила і, будучи інонаціональною за своєю природою, зумовила, особливо в 30-х рр. минулого століття, небачені раніше соціальні потрясіння і людські жертви.

5. Аналіз функцій радянської держави показує, що вона мала складну внутрішню структуру, яка включає різноманітні державно-правові інститути, організації та установи, наділені владними і управлінськими повноваженнями і які утворюють в сукупності державний механізм. Важливу роль у структурі радянської держави відігравали судові та правоохоронні (каральні) органи і органи державного контролю, що виступили провідниками політики правлячої партії, спрямованої на утвердження тоталітарного режиму. Для зовнішнього вжитку українська радянська державність являла собою конституційний режим безпосередньої демократії. Суверенним носієм влади проголошувалися пролетарські маси. Представники робітників, селян і червоноармійців утворювали ради, які за нормами конституції користувалися повнотою влади на всіх рівнях – від місцевого до загальнодержавного. Насправді ж за фасадом влади рад приховувалась диктатура більшовицької партії.

6. Дослідження специфіки формування структур радянської влади в Україні допомогло дійти висновку, що більшовицька політико-адміністративна система, яка упродовж 1917-1920 рр. склалася на теренах радянської Росії, у готовому вигляді була експортована московським компартійним центром в Україну. Основними її рисами стали: утворення однопартійної системи і диктат більшовицької партії; зрощування апарату РКП (б) з державними органами; одержавлення масових організацій; наказні методи функціонування державного механізму і керівництва економікою; надцентралізація управління. Експортовано з радянської Росії в Україну і носіїв більшовицької диктатури – компартійно-радянську кадрову номенклатуру. Опанувавши Україну, радянська Росія дещо послабила контроль за кадровими призначеннями в УСРР, що дає підстави стверджувати про існування певної самостійності керівництва республіки в ухваленні кадрових рішень у 1921-1922 рр. Однак в цілому досвід функціонування влади УСРР у цей період засвідчує: вона не була вільною у прийнятті життєво важливих, стратегічних державних рішень, а у тактиці лишалася вільною лише доти, доки московський центр не вбачав у її діяльності якоїсь небезпеки для себе.

7. Стосовно набуття УСРР міжнародної правосуб’єктності, то відповідно до правових норм та доктрин початку XX століття, які стосуються питання міжнародного визнання новопосталих державних утворень, радянська Україна у 1920-1922 рр. виступала як суб’єкт міжнародного права. Підставою для такого твердження є ключове положення конститутивної теорії, згідно якої умовою, при якій вважається, що новий суб’єкт міжнародного права дійсно виник і став дієздатним, є визнання його іншими державами. Акт визнання обумовлює залучення нової країни до міждержавних зносин.

Відповідно, визнана десятьма країнами світу УСРР постала як суб’єкт міжнародного права. Її міжнародна правосуб’єктність реалізовувалася через укладання міждержавних угод, участь у міжнародних конференціях, а також через встановлення двосторонніх дипломатичних та консульських відносин. Підвалини, закладені міжнародною діяльністю Раднаркому УСРР у 1920-1922 роках, сприяли розвитку міжнародно-правового статусу сучасної України, яка з проголошенням незалежності у 1991 р. стала повноправним суб’єктом міжнародного права.

8. Попри вибудувану на російський зразок систему радянської влади, процес її легітимації в Україні відзначався своїми особливостями. З огляду на те, що утвердження радянської влади в Україні відбулося лише з третьої спроби, більшовицькі вожді, що вимушено пішли на формування «незалежної» української держави в радянській оболонці, будь-що намагалися зміцнити легітимність радянської влади. І хоча фактично радянську владу в Україні легітимізувала перемога у війні з українськими національними урядами, більшовицький режим змушений був вдаватися не лише до силових акцій та репресій, але й вимушено йти на окремі тактичні поступки українському національному рухові. Так, для сприяння легітимації режиму, а відтак, посилення лояльності населення, було розгорнуто прискорене формування радянської соціальної ідентичності – вузькокласового революційного патріотизму, що, втім, зустрів прихований або й відвертий опір тих соціальних верств суспільства, що не належали до пролетаріату. Задля придушення відкритого спротиву українців, що отримав зневажливу назву «бандитизму», «отаманщини», радянська влада застосувала військові з’єднання Червоної армії і частини особливого призначення (ЧОН), прихований опір селянства більшовицький режим здолав за допомогою «кістлявої руки» голоду 1921-1923 рр. Водночас для створення видимості легітимності радянської влади в Україні і нівелювання окупаційної природи більшовицького режиму правляча партія у 1923 р. проголосила політику «українізації».

Таким чином, оцінюючи процес легітимації радянської влади в Україні з точки зору правової науки, констатуємо, що він мав усі формальні й неформальні атрибути, відтак легітимність радянського уряду стала реальністю як всередині УСРР, так і за її межами. Процес внутрішньої легітимації більшовицької влади, попри її примусовий характер, відбувався значно повільніше, аніж процедура міжнародного визнання радянського режиму, позаяк світове