Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Володимир Великий і проблема вибору монорелігії

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
31
Мова: 
Українська
Оцінка: 

і Володимирів багатир: він був середнього зросту, і тому печеніг, побачивши його, почав сміятися. Розміряли місце між обома бійцями, пустили борців: ті схопилися і почали міцно щеміти один одного; наш зціпив печеніга руками і ударив його об землю; тоді з обох боків пролунав крик; печеніги побігли; росіяни ударили вслід за ними і погнали їх. Володимир був дуже радий, зробив багатиря знатною людиною, і батька його теж; потім повернувся до Києва з перемогою і славою великою.

В 995 році знову прийшли печеніги до міста Васильова. Володимир вийшов проти них з малою дружиною, і коли вступив в битву, то не міг утриматися, побіг і ледве сховався від ворогів під мостом. Тут обіцяв Володимир поставити церкву св. Перетворення у Васильові, тому що того дня було Перетворення. Позбувшись лиха, Володимир справді поставив церкву і зробив велике свято, наварив меду і скликав бояр своїх, і явилися посадники, і старшини зі всіх міст, і всяких людей багато, а жебраком роздали триста гривень. Святкували вісім днів, Володимир повернувся до Києва на першу Пречисту Богородиці і тут знову зробив велике свято, скликавши незліченну безліч народу. Він наказав всякому, убогому і убогому, приходити на князівський двір і брати все що потрібно: пиття, страви і гроші з казни. Князь говорив також: «Адже хворі і слабі не можуть дійти до мого двора» – і тому велів зробити вози, накладати на них хліб, м'ясо, рибу, овочі різні, мед, квас і розвозити по місту, питаючи: «Де хворі і жебраки, хто ходити не може?» – тим роздавали все це. Кожну неділю завів він на дворі своєму бенкети, куди приходили бояри, дворяни, соцькі, десяцькі, кращі люди, при князі і без князя: на тих бенкетах бувало безліч м'яса: яловичина і дичина, було багато всього. Ось, бувало як підіп'ють, то і почнуть ремствувати на князя, кажучи: «Що це наше тут за життя гірке! дає нам дерев'яними ложками, а не срібними!» Володимир, почувши гомін, велів подавати срібні ложки і сказав: «З сріблом і золотом не знайдеш дружини, а з дружиною знайду і срібло і золото, як дід мій і батько з дружиною дошукалися золота і срібла». Володимир любив свою дружину і думав з нею про всякі справи: про устрій земський, про війни, про статути земські. З сусідніми князями жив він мирно, і з польським князем, і з угорським, і з богемським: були між ними мир і любов.
В 997 році Володимир пішов до Новгорода за військом на печенігів, тому що війни були безупинні. В цей час печеніги, взнавши, що князя немає, прийшли і стали біля Білгорода, не даючи нікому виходу, від чого зробився раптом великий голод. В такому лиху громадяни зібрали віче і сказали: «Довелося померти з голоду, а від князя немає допомоги; здамося печенігам: кого вб'ють, а кого в живих залишать; нам все одно помирати ж голодною смертю». Так і вирішили. На цьому віче не було одного старого і коли він після запитав: «Навіщо це збирали віче?» – то йому відповідали, що завтра хочуть здатися печенігам. Старий послав за міськими старшинами і сказав їм: «Що це я чув, ніби ви хочете здатися печенігам?» Ті відповідали: «Так що ж будеш робити? Люди не хочуть терпіти голод». Тоді старий сказав їм: «Послухайте ж мене, не здайтеся ще днинки три і зробіть так, як я вам скажу». Коли ті обіцяли слухатися його, старий продовжував: «Зберіть хоч по жмені вівса, або пшениці, або висівок». Старшини виконали його волю. Тоді він велів жінкам зробити розчин, на чому кисіль варять; велів також викопати колодязь, вставити в нього кадіб і налити її розчином; велів викопати і інший колодязь і в нього вставити кадівб. Потім велів знайти де-небудь меду; йому принесли його цілий козуб: заховано воно було в князівському льосі; старий наказав зробити з нього ситу пресолодку і вилити в кадівб, який стояв в іншому колодязі. На інший день він велів послати за печенігами; громадяни пішли і сказали їм: «Візьміть у нас заложників, а самі підіть, чоловік з десять в місто і подивіться, що у нас робиться». Печеніги зраділи, думаючи, що хочуть їм здатися: узяли заложників, а самі вибрали кращих чоловіків і послали в місто відвідати, що там таке робиться. Коли печеніги прийшли в місто, то жителі сказали їм: «Навіщо ви себе губите? Хоч десять років стійте під нашим містом, нічого не зробите: у нас сама земля дає корм; якщо ж не вірите, подивіться своїми очима». Сказавши це, привели їх до колодязю, де був розчин, черпнули з нього відром і налили в казани; коли зварили кисіль, то узяли печенігів, і привели до іншого колодязя, черпнули ситі, і почали їсти, спершу самі, а потім дали і печенігам. Ті здивувалися і сказали: «Ні за що не повірять наші князі, якщо самі не покуштують». Тоді громадяни налили горщик розчину і ситі з колодязя і дали печенігам; ті пішли до своїх і розказали їм все, що з ними трапилося. Князі печенізькі зварили собі кисіль, поїли, здивували, потім зібралися і пішли геть від міста.
 
Висновок
Фото Капча