Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність

Найвагоміший внесок А. Сміта в науку про податки полягає в тому, що він чітко сформулював основні принципи оподаткування.

Їх глибина, обґрунтованість і чіткість до сьогоднішнього часу ніким не заперечувалася, хоч робились непоодинокі спроби їх доповнити або уточнити. А. Сміт сформулював такі принципи оподаткування громадяни кожної держави повинні брати участь у підтримці своєї держави за можливістю й відповідно до доходів, які вони одержують під охороною держави;

• податок, що сплачується громадянами, має бути точно визначеним. Час його сплати і розмір податку мають бути відомі платникові й усім, хто захоче знати;
• всякий податок слід вилучати в такий час і таким способом, який зручний для платника;
• будь-який податок має бути побудований так, щоб затрати на його вилучення були мінімальні.

Найбільшого розквіту податки досягають в умовах розвиненої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи і об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням. Кожен вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає певне місце в податковій системі.

Розвиток податкових систем ставить нові завдання щодо удосконалення обліку і звітності. Змінюються не лише види і форми стягнення до бюджетів певних сум коштів, а й саме ставлення до податків. Вони стають ефективним знаряддям реалізації державної політики з питань економіки і соціального розвитку. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному, галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує недоліки ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості.

Фіскальна функція реалізує головне призначення податків – забезпечення централізації певної частини валового національного продукту в державному бюджеті для фінансування загальнодержавних потреб. Суть фіскальної функції (від лат. fiscus – кошик, казна) полягає в тому, що податки, акумулюючи в бюджетних та позабюджетних фондах частину грошових коштів суспільства, забезпечують державу фінансовими ресурсами для виконання покладених на неї обовязків: фінансування освіти, охорони здоровя, збереження екології, обороноздатності тощо.

Регулююча функція податків зявилась у податковій системі тоді, як держава взяла на себе обовязок брати активну участь в організації господарського життя у країні шляхом спеціально налаштованого податкового механізму. Сутність регулюючої функції (від лат. regulo – впорядковую) полягає у впливі на різні аспекти діяльності їх платників. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних субєктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а, отже, регулювати соціально-економічні процеси в державі. Реалізація регулюючої функції податку здійснюється з метою координації розвитку економіки способом надання різноманітних пільг з податків, а також звільнення повністю або частково від сплати податків окремих категорій населення.

У міру активізації ролі держави в організації господарської діяльності у регулюючої функції зявляються додаткові властивості, які знаходять свою реалізацію в окремих підфункціях: соціальній, контрольній, егалітарній тощо. Соціальна функція податків проявляється в послабленні або посиленні соціальної диференціації суспільства, стримані споживання шкідливих для здоровя продуктів та виробів, зайнятості інвалідів і пенсіонерів та ін. Класифікація податків – групування податків, обумовлене методами їх стягнення, особливостями об'єкта оподаткування, характером ставок, податкових пільг тощо. Еволюція податкових відносин знайшла своє відображення в існуванні різноманітних форм податків. Для зясування місця та ролі кожного з них в суспільному виробництві важливою є класифікація, здатна сприяти досконалому відображенню специфічних особливостей їх окремих груп. Поєднання в єдиній системі оподаткування різноманітних за обєктом оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі реалізувати на практиці основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.

Кожний вид податків, що сплачують підприємства, має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи відповідно до існуючої класифікації податків. Класифікація дає можливість більш повно визначити сутність та функції податків, вести їх облік і контролювати розрахункові відносини з платниками податків. Детальна структуризація податкової системи є головною умовою ефективного управління податковою системою процесу, а також забезпечує прозорість бюджетних відносин.

Класифікація податків здійснюється за певними однорідними ознаками, обумовленими методом їх справляння, розміром ставок, що застосовуються, податкових пільг тощо.

Класифікація податків виконується відповідно до тієї чи іншої мети, найважливішою з яких є своєчасність і повнота сплати податків до бюджетів різних рівнів.

Концепція класифікації податків проводиться для потреб обліку і контролю за певними принципами:

• подібності – кожний податок виділяється за подібністю обєктивно існуючих ознак групування;
• стійкій – економічний зміст податку є стійким і поширюється на однорідні обєкти оподаткування;
• визначеності – конкретна визначеність податку параметрами його справляння стосовно обєкта оподаткування, розміру, терміну сплати, способу обчислення платежу тощо.

Однією із легальних, тобто встановлених законодавством, класифікацій податків і зборів