Вплив політики та ідеології на дослідження столипінської аграрної реформи в Україні

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

часів «перебудови» радянського суспільства. Процеси демократизації й гласності сприяли поступовому відходу від ідеологічних догм та поверненню до варіативності історичних концепцій. Історики отримали доступ до ширшого кола архівних даних і матеріалів, зарубіжних досліджень, що неабияк сприяло збільшенню кількості історичних публікацій, присвячених дослідженню «білих плям» та переосмисленню минулого. Однак на практиці процес «перегляду» часто зводився до автоматичної заміни «старих» оцінок на протилежні, що аж ніяк не відповідало об’єктивному висвітленню історичних подій та явищ.

У цілому, фахова література радянської доби була підконтрольна політиці й ідеології комуністичної партії, з її ленінськими настановами про класову боротьбу як рушійну силу прогресу. Теза про можливість еволюційного шляху розвитку країни взагалі заперечувалася радянською історичною наукою аж до кінця 1980-х рр., а столипінська аграрна реформа трактувалася переважно як така, що зазнала провалу, хоча й сприяла певному прогресу в аграрній сфері. З огляду на це, в більшості досліджень радянської доби фактичний матеріал слугував ілюстрації й підтвердженню ленінських концепцій стосовно реформи, що виключало можливість альтернативних поглядів на проблему. Через надмірне захоплення політичними аспектами столипінських перетворень селянське й поміщицьке господарство та зміни в їхній структурі, спричинені реформою, були поза полем зору багатьох радянських науковців. Акцентовані в дослідженнях саме консервативність, реакційність та антинародна сутність столипінської аграрної політики. Тож, висвітлення реформи в радянській історичній літературі було надто заполітизованим.

Нові історичні реалії початку 1990-х рр. вимагали радикального перегляду радянської наукової спадщини, очищення її від ідеологічних нашарувань, обґрунтованого аналізу ситуації, в якій опинилася вітчизняна наука після розпаду Радянського Союзу, перебудови її на національно-демократичних засадах й інтеграції до світового наукового простору. Слушну думку з цього приводу висловив А. Каппелер: «З кінцем радянського панування історіографія України звільняється від комуністичних та російсько-національних догм, від однобокості й пересмикувань і починає писати історію наново» [17, 208].

Суспільний і науковий інтерес до проблем аграрної історії України суттєво пожвавився в середині 1990-х рр., у зв’язку з реформуванням аграрного сектору країни: відходом від колективних форм господарювання й поверненням до індивідуально-господарської діяльності, що зумовило переосмислення науковцями попередніх напрацювань по темі, дослідження тих її аспектів, які з різних причин залишилися поза увагою дослідників. Автори розвідок, присвячених аграрному розвитку України, зазначали, що сучасна аграрна реформа – відповідальний історичний крок, задля успішної реалізації якого, необхідно «враховувати власний історичний досвід» [18, 73]. З огляду на вимоги часу, у публікаціях 1990-х рр. основний акцент був перенесений на осмислення питання приватизації землі та переваги цього заходу [19]. Часи змінилися, проте остаточно позбавитися політичного впливу на історичні дослідження не вдалося. Однак поступове звільнення від ідеологічних обмежень сприяло формуванню альтернативних поглядів на передумови, зміст і наслідки аграрних трансформацій початку ХХ ст., зокрема й об’єктивнішому аналізу аграрної реформи, з урахуванням її переваг і з’ясуванням недоліків. Нині вивчення столипінської аграрної реформи пов’язане з суперечливими тенденціями в розвитку історичної науки. Зокрема відбувається деполітизація історії, формується модерна національна концепція.

Отже, політика й ідеологія впливали на проблематику, зміст і рівень об’єктивності досліджень столипі- нської аграрної реформи в Україні. На початку ХХ ст. такі фактори, як бездержавний статус українських земель, національні утиски, колоніальний характер вітчизняної економіки, породжували концептуальну й ідеологічну залежність національної історіографії від російської, сприяли розвиткові насамперед державницького тематичного напряму в історичних дослідженнях, відтак поза увагою українських учених опинилося дослідження соціально-економічного життя Російської імперії, зокрема й столипінської аграрної реформи. Історіографічна ситуація радянської доби винятково регулювалася ідеологією та партійною політикою. Нині спостерігається поступове звільнення від ідеологічних нашарувань, а вплив політичного фактору зведений до мінімуму.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

Багалій Д. І. Вибрані праці: у 6 т. – Х., 2001. – Т. 2.
Советская историография / Под ред. Ю. Афанасьева. – М, 1996.
Ярошевский М. Г Сталинизм и судьбы советской науки //Репрессированная наука. – М., 1991; Маслов Н. Н. «Краткий курс истории ВКП (б) « – энциклопедия культа личности Сталина // Вопросы истории КПСС. – 1988. – № 11.
Темірова Н. Аграрна історія України на межі ХІХ – ХХ ст. : зміна парадигми // Донецький вісник НТШ. – Донецьк, Б. р. – Т. 30.
Реєнт О. Україна в імперську добу (кін. ХІХ – початок ХХ ст.). – К., 2003.
Герье В. И. ЗначениеІІІДумы в истории России. – СПб., 1912. – Ч. 1.
Яворський М. Україна в епоху капіталізму. – Х., 1925. – Вип. 3.
Ломакин А. О ленинском этапе в исторической науке и задачах большевистских историков // Историк-марксист. – 1934.
История Всесоюзной Коммунистической партии (большевиков) : краткий курс. – М., 1938.
Барандов Г. В. Столыпинская реакция. – М., 1938.
У лещатах тоталітаризму: перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936- 1956рр.) : Зб. док. і мат. – Ч. ІІ. – К., 1996.
Анфимов A. M. «Прусский путь» развития капитализма в сельском хозяйстве и его особенности в России // Вопросы истории. – 1965. – № 7; Анфимов А. М. К вопросу о характере аграрного строя европейской России в начале ХХ в. //Исторические записки. – 1959. – № 65.
Василевский Е. Г Идейная борьба вокруг Столыпинской аграрной реформы. – М., 1960.
Калакура Я. С. Українська історіографія: Курс лекцій. – К., 2004.
Маненков Д. Итоги сельскохозяйственного переселения // Народное хозяйство Восточно-Сибирского края. – 1936. – № 5; Белявская Л. Б. Крах переселенческой политики царизма в период столыпинской аграрной реформы на Дальнем Востоке (1906-1914 гг.). – Томск, 1959; Штейн М. Г. Переселенческая политика Столыпина на Дальнем Востоке. – М., 1947.
Український Радянський Енциклопедичний Словник: у 3 т. / За ред. М. Бажана. – Т. 1; Большая советская энциклопедия: в 30 т. / Под ред. А. Прохорова. – М., 1975. – Т. 1.
Каппелер А. Українсько-російські стосунки у ХІХ ст. : гіпотези та відкриті питання // Доповіді на ІІ Міжнародному конгресі україністів. – Львів, 1994. – Ч. 1.
Марочко В. І. Аграрні реформи в Україні (друга половина ХІХ – перша третина ХХ ст.) : соціально-економічний аспект // Матеріали Всеукраїнського симпозіуму з проблем аграрної історії. – К., 1996. – Ч. І.
Якименко М. А. Приватизація землі в Україні у роки столипінської аграрної реформи (1906-1917 рр.) // Матеріали Всеукраїнського симпозіуму з проблем аграрної історії. – К., 1996. – Ч. І.