Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вплив Юліана Павликовського на розвиток українського кооперативного руху в Галичині (1918-1928 рр.)

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ВПЛИВ ЮЛІАНА ПАВЛИКОВСЬКОГО НА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО КООПЕРАТИВНОГО РУХУ В ГАЛИЧИНІ (1918-1928 РР.)
 
Гончаренко Д. В.
 
Проаналізовано внесок відомого українського кооперативного діяча Юліана Павликовського у розбудову українських кооперативних організацій – Крайового Союзу Ревізійного (КСР), Крайового комітету організації кооперативів (ККОК), “Сільського господаря”, Ревізійного союзу українських кооператив (РСУК) та ін. Охарактеризовано становлення і еволюцію його поглядів; участь у поширенні української кооперативної ідеї; співпрацю з Українським національно-демократичним об’єднанням (УНДО), національно- культурними організаціями у справі поширення впливу кооперації на українців краю. Відзначено, що працюючи у кооперативних організаціях, Ю.
Павликовський ніколи не обмежувався виключно господарською діяльністю, а й дбав про національно-культурний розвиток українського народу.
Ключові слова: Юліан Павликовський, кооперація, Галичина.
Юліан Павликовський – відомий український кооперативний діяч, який усе своє життя присвятив розбудові української споживчої та кредитної кооперації в Галичині, а після закінчення Другої світової війни – за кордоном. Різнобічна діяльність Ю. Павликовського, як знаного громадсько-політичного діяча, ще належно не оцінена сучасними істориками, вимагає повного відкриття його доробку для широкого загалу.
Окреслена проблема, на жаль, – малодосліджена. Її окремі аспекти проаналізовані здебільшого в узагальнюючих працях, що вимагає конкретизації внеску Ю. Павликовського у розбудову провідних громадських інституцій кооперативного спрямування в Галичині у післявоєнне десятиліття.
На провідні ролі в українському кооперативному русі Ю. Павликовський вперше вийшов у 1917 р. (після смерті Є. Олесницького). Напередодні, він доволі довго перебував у Відні, де добре опанував природознавчі науки (мав пропозицію виїхати до Голландії на спеціальні студії у відомого біолога, професора Фріса). Проте ці зацікавлення Ю. Павликовського були другорядними, хоча згодом він “на дозвіллі займався ботанікою”. “Обов’язковий і здібний, складав іспити з фахових предметів, однак більше уваги присвячував студіям, які були, так би мовити, побічними у тій високій школі агрономії, – відзначав І. Витанович. – Особливо цікавився лекціями з політичної економії проф. К. Гофмайстра (студії аграрної політики, які тоді широко розробляла т. зв. молодша історична школа економістів). У доповненні до студій сіл. -госп. економіки та аграрної політики, він пройшов і курс із кооперації” [2, с. 510].
Саме перебуваючи за кордоном Ю. Павликовський познайомився із відомими економістами, зацікавився теорією кооперації. “З розмов з Покійним знаю, що зачитувався тоді і згодом завжди цікавився новими працями та ідеями представників академічного активу, вчених економістів Німеччини й Австрії, – згадував І. Витанович. – Між ін. і кооператизм, як один з напрямків суспільного солідаризму та один з практично реалізованих висновків ідей того гурту вчених... Діячі цих напрямків політичної економії протиставляли свої ідеї абстрактним економічним теоріям ліберального індивідуалізму, марксівського детермінізму й деяким висновкам психологічно-математичної школи, її швейцарських і австрійських представників.
Протистояли у тих головних групах прихильники досліду позитивних фактів історичного розвитку суспільно-економічних стосунків, еволюційних стримлінь до поступу й нового соціального ладу” [2, с. 511].
У цей період український кооперативний рух перебував під проводом О. Войнаровського, В. Струка, проте, як відзначають сучасні вчені, з’ясувалося, що молодий Ю. Павликовський якнайкраще ознайомлений із ситуацією в “Сільському господарі”, а також з планами щодо ролі товариства у відбудові зруйнованого війною краю [2, с. 511] (із 600 довоєнних кооперативів у р. залишилося тільки 56; ситуація значно ускладнилася після ухвалення у жовтні 1920 р. у Польській державі нового кооперативного закону) [16, с. 112].
У тогочасних суспільно-політичних та соціально- економічних умовах український кооперативний рух потребував нагальних змін. 9 червня 1920 р. відбулися збори керівництва Крайового Союзу Ревізійного (КСР) і представників центральних крайових економічних і культурно-освітніх установ (Товариств “Просвіта”, “Сільський господар”, “Народна торгівля”, Крайового союзу кредитового, Крайового союзу молочарського, Крайового союзу господарських спілок, Крайового союзу спілок для хову і збуту худоби), де Ю. Павликовський представив детальний план створення нової кооперативної організації, яка мала “виявом прагнень широких мас народу” і започаткувала б основну суспільну реформу, спираючись на власні сили. Такою організацією мислився, згідно з поданим проектом статуту, Крайовий комітет організації кооперативів (ККОК) [4, с. 307].
Як представник “Сільського Господаря”, Ю. Павликовський ввійшов до складу Комісії для складання організаційного плану відбудови української кооперації. До її складу також увійшли С. Баран (головний виділ “Просвіти”), І. Филипович та Д. Коренець (Крайовий союз господарсько-торговельних спілок). 27 грудня 1920 р. Комісія завершила роботу, а 4 січня 1921 р. підписано договір між крайовими центральними установами і фаховими союзами у справі фінансування проекту [2, с. 178].
Як не дивно, автором “Плану” став наймолодший за віком член комісії Ю. Павликовський. Він детально вивчив досвід української кооперації періоду визвольних змагань 1917-1920 рр. і узагальнив його в науковій праці “Будівництво, мета і праця кооперації на Великій Україні” [13]. План передбачав створення сільських споживчих кооперативів. Це був фактично новий крок в організації української кооперації, оскільки до війни тільки 3% сільських громад були організовані у споживчі кооперативи [13, с. 12]. Робота Ю. Павликовського заклала теоретичне підгрунтя при оформленні практичної програми Крайового комітету організації кооператив.
Уже незабаром Комісія ініціювала створення 4 січня р. ККОК, при якому була створена “Комісія п’яти”, яка виробила план відродження кооперації в Західній Україні. 11 лютого 1921 р. ККОК було уконституйовано. У повітових осередках виникали Повітові комітети організації кооперативів,
Фото Капча