Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Впровадження компетентнісного підходу до змісту освіти у вищому навчальному закладі економічного профілю

Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 
                                                                                                                          І. Б. ЗАРУБІНСЬКА
 
ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ
ДО ЗМІСТУ ОСВІТИ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ
 
Трансформаційні процеси, що відбуваються сьогодні в житті суспільства, стосуються всіх сфер його діяльності й існування. Зокрема освітньої сфери як основоположної компоненти формування світогляду особистості. Швидкий розвиток прогресу, практично некерований та непрогнозований процес суспільних переворотів, розпаду держав і змін геополітичної карти світу, наукових винаходів та їх впровадження в життя вплинули на вимоги, що стоять перед освітніми системами останніх десятиліть.
Організація Об'єднаних Націй разом з Радою Європи, Організацією економічного співробітництва та розвитку, нині плідно підтримують світові процеси модернізації освіти та формування в молоді ключових компетентностеи, а отже впровадження компетентнісного підходу до змісту сучасної освіти.
До широкої дискусії щодо визначення переліку життєво необхідних ключових компетентностеи для української освіти долучились не лише представники МОНУ та АПН України, а й широкі кола педагогів-практиків, психологи, представники неурядових організацій і приватного бізнесу. Таке широке коло зацікавлених сторін, а також глибокий науковий аналіз нинішніх процесів в освітньому просторі зокрема, та в суспільстві в цілому свідчать про надзвичайну актуальність проблеми формування ключових компетентностеи в освітньому процесі. Такими ключовими компетентностями українськими педагогами були обґрунтовані: уміння вчитись, соціальна компетентність, загальнокультурна компетентність, здоров'язберігаюча компетентність, життєві компетентності (навички), що сприяють здоровому способу життя, компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій, громадянська та підприємницька компетентності. (За матеріалами дискусій, організованих в рамках проекту ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний – рівному», 2004 р.)
Знання, вміння та навички, котрі молодь набуває й виробляє навчаючись у вищих навчальних закладах, безперечно, є важливими. Поряд із цим сьогодні актуальності набуває поняття компетентності майбутнього спеціаліста, що визначається багатьма чинниками, оскільки саме компетентності, на думку багатьох міжнародних експертів, є тими індикаторами, що дозволяють визначити готовність випускника до професійної діяльності та до життя в цілому, до його подальшого особистого розвитку й до активної участі в житті суспільства. Важливими нині є не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовими змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати та управляти інформацією, активно впливати на події, швидко приймати рішення.
Як показує аналіз досвіду освітніх систем багатьох країн, одним зі шляхів оновлення змісту освіти й навчальних технологій, узгодження їх із сучасними потребами, інтеграції до світового освітнього простору є орієнтація навчальних програм на компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його запровадження. Компетентнісно-орієнтовании підхід до формування змісту освіти став, як зазначає О. В. Овчарук, новим концептуальним орієнтиром шкіл зарубіжжя і породжує безліч дискусій як на міжнародному, так і на національному рівнях різних країн.
Саме тому важливим є усвідомлення самого поняття компетентності, розуміння, які саме компетентності і як необхідно формувати.
Поняття «компетентність», «формування компетентності» прийшли до нас із західного педагогічного словника й останніми роками є предметом дослідження багатьох міжнародних організацій, які виробляють свої рекомендації щодо формування компетентності.
Експерти країн Європейського Союзу визначають поняття компетентності як здатність застосовувати знання й уміння, що забезпечує активне застосування навчальних досягнень у нових ситуаціях.
У ряді публікацій ЮНЕСКО поняття компетентності трактується як поєднання знань, умінь, цінностей і ставлень, застосовних у повсякденні.
У вітчизняній педагогічній науці «компетентність» визначається як спроможність особистості сприймати індивідуальні та соціальні потреби та відповідати на них, кваліфіковано будувати діяльність в будь-якому напрямі, виконувати певні завдання або роботу (О. І. Пометун). Таким чином, можна бути обізнаним, але абсолютно некомпетентним.
Отже, компетентність – це складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють набір знань, вмінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв'язання проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виді діяльності.
На думку експертів Ради Європи, компетентності передбачають:
• спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні та соціальні потреби;
• комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок.
Визначення «компетентнісного підходу» в освіті дала у ряді своїх робіт присвячених даній проблемі О. І. Пометун. Так, під поняттям «компетентнісний підхід в освіті» вона розуміє спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток основних базових і предметних компетентностей особистості. Результатом такого процесу повинно бути формування загальної компетентності людини, що є сукупністю ключових компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості.
Сучасною педагогічною наукою визначається певна сукупність, система компетентностей, яких набуває учень, опановуючи зміст освіти у навчально-виховному процесі загальноосвітнього навчального закладу. Ця система містить у собі ключові, або надпредметні, компетентності, які формуються під час засвоєння змісту всіх предметів і галузей освіти й є найважливішими. Ключова компетентність може бути визначена як здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв'язуючи відповідні проблеми. їх формування є загальним результатом засвоєння учнем всього змісту середньої освіти. Друга складова цієї системи -галузеві компетентності, які формуються в результаті опанування студентом змісту однієї галузі впродовж всього часу навчання у навчальному закладі. І нарешті виділяються предметні компетентності, що набуваються студентом у ході вивчення того чи іншого предмета під час навчання у вищому навчальному закладів.
Серед ключових компетентностей, які сьогодні визначені як орієнтири для виявлення результативності освітнього процесу в Україні, є: навчальна, соціальна, компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій, економічна (підприємницька), загальнокультурна, валеологічно-оздоровча та громадянська.
Більшість закордонних та вітчизняних науковців говорять про необхідність визначити, відібрати та ґрунтовно ідентифікувати обмежений набір компетентностей, які є найважливішими, інтегрованими, або ключовими. Оскільки поняття ключових компетентностей досить складне та багатогранне, його визначення й трактування постійно є предметом дискусій.
Однак, проаналізувавши ряд визначень ключових компетентностей, даних як зарубіжними так і вітчизняними дослідниками, можна зробити висновок, що поняття ключових компетентностей застосовується для визначення таких, що дають змогу особистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах і які роблять внесок у поліпшення якості суспільства та сприяють особистому успіхові, що може бути застосовано до багатьох сфер життя.
Базуючись на широких теоретичних дослідженнях та практичних експериментах, міжнародними експертами були обґрунтовані основні критерії, які є засадничими для визначення та відбору ключових компетентностей:
  • ключові компетентності сприяють досягненню результатів високого рівня, в тому числі й соціального рівня на шляху до успішного життя та розвиненого суспільства;
  • ключові компетентності є відповідними засобами щодо задоволення важливих, комплексних потреб та викликів у широкому контексті;
  • ключові компетентності є важливими для особистості.
Кожна компетентність, на думку експертів «DeSeCo», побудована на поєднанні взаємовідповідних пізнавальних ставлень і практичних навичок, цінностей, емоцій, поведінкових компонентів, знань і вмінь, всього того, що можна мобілізувати для активної дії.
Отже, структура будь-якої компетентності визначається такими складовими:
  • знання;
  • пізнавальні навички;
  • практичні навички;
  • ставлення;
  • емоції;
  • цінності та етика;
  • мотивація.
Формування компетентностей є результатом взаємодії багатьох різноманітних чинників. На відбір та ідентифікацію ключових компетентностей впливають суб'єктивні чинники, пов'язані з самою особистістю – її віком, статтю, соціальним статусом, а також культурний та інші контексти того чи іншого суспільства, країни.
Щодо обгрунтування переліку ключових компетентностей, то існує кілька списків, запропонованих як вітчизняними, так і закордонними педагогами та психологами. Ми надаємо перевагу перелікові ключових компетентностей, визначеному українськими вченими (За матеріалами дискусій, організованих в рамках проекту ПРООН «Освітня політика та освіта «рівний – рівному», 2004 р.). До цього переліку увійшли такі ключові компетентності:
  • Уміння вчитися.
  • Соціальна компетентність.
  • Загальнокультурна компетентність.
  • Здоров'язберігаюча компетентність.
  • Компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій.
  • Громадянська компетентність.
  • Підприємницька компетентність.
Сформованість зазначених компетентностей є результатом взаємодії багатьох різноманітних чинників, але найкращі результати досягаються, безперечно, завдяки цілеспрямованим педагогічним упливам на учнів та студентів під час їхнього навчання у закладах освіти. Отже, запровадження компетентн-існого підходу до змісту сучасної освіти має стати метою сучасних трансформацій освітнього процесу, а ключові компетентності – засобами досягнення професійного та особистісного успіху під час навчання та випускниками в майбутньому.
Детальний аналіз природи зазначених ключових компетентностей, їх складових та умов формування дозволяють прийти до висновку, що існують певні сенситивні періоди для формування окремо взятих компетентностей.
Так, якщо уміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров'язберігаюча компетентності мають формуватися впродовж усього періоду навчання в школі та в подальшому під час отримання вищої освіти, то сенситивним періодом для формування та розвитку компетентності з інформаційних і комунікаційних технологій є старші класи середньої школи та період навчання у вищому навчальному закладі. Останній період є також сенситивним і для розвитку підприємницької та соціальної компетентностей.
Однією з найактуальніших проблем, які стоять перед вищою школою сьогодні є саме формування соціальної компетентності студентів вищих навчальних закладів.
Соціальна компетентність передбачає такі здатності:
  • Аналізувати механізми функціонування соціальних інститутів суспільств, визначаючи в них власне місце, та проектувати стратегії свого життя з ураху ванням інтересів і потреб різних соціальних груп, індивідуумів, відповідно до соціальних норм і правил, наявних у суспільстві та інших чинників;
  • Продуктивно співпрацювати з різним партнерами в групі та команді, виконувати різні ролі та функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати та керувати власними взаєминами з іншими;
  • Застосовувати технології трансформації та конструктивного розв'язання конфліктів, досягнення консенсусу, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання;
  • Спільно визначати цілі діяльності, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти і стратегії індивідуальних та колективних дій;
  • Визначати мету комунікації, застосовувати ефективні стратегії спілку вання залежно від ситуації, вміти емоційно налаштовуватися на спілкування з іншими;
  • Вміння прогнозувати виникнення проблемної ситуації та володіння кон структивними методами її попередження та долання.
Отже, особливої актуальності в сучасних умовах набуває формування соціальної компетентності в студентському віці.
Юнацький вік є одним з найважливіших етапів становлення зрілої особистості. В цей період проходить формування моделі поведінки, професійне самовизначення людини, засвоєння норм стосунків між людьми, формуються стійкі дружні зв'язки, складаються сім'ї. Сучасний світ, який постійно змінюється, вимагає від юнаків та дівчат активної життєвої позиції, вміння приймати сміливі рішення, брати відповідальність за свої поступки. Таким чином цей вік є періодом зародження багатьох потенційних можливостей людини, доля яких часто залежить від поступків та екзистенційних виборів, зроблених у юності.
У такому контексті становлення здорової особистості, яка розвивається та само актуалізується, неможливе без уміння ефективно справлятися з проблемними життєвими ситуаціями та кризами, продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді, виконувати різні ролі та функції в колективі, застосовувати технології трансформації та конструктивного розв'язання конфліктів, розробляти й реалізовувати соціальні проекти і стратегії індивідуальних та колективних дій, що є інтегративними складовими соціальної компетентності особистості. Юнацький вік є сенситивним для формування соціальної компетентності, а контекстний характер діяльності дозволяє сформувати компетенції, які збережуть свою актуальність для всього подальшого життя та діяльності особистості.
Проблема формування соціальної компетентності, а отже і конструктивних стратегій долання проблемних життєвих ситуацій є особливо актуальною в контексті збереження та підтримання психологічного здоров'я нації. Так, невміння ефективно використовувати свої внутрішні ресурси, недостатній розвиток навичок ефективного розв'язання проблем та самодопомоги, а також уникнення звертання до екзистенційних проблем обумовлює разом із низкою інших факторів загострення в сучасному суспільстві проблем наркоманії, алкоголізму, кримінальної активності та суіцидальної поведінки. З іншого боку, усвідомлена соціальна компетентність в юності є підґрунтям для формування конструктивних стратегій долання стресів та кризових ситуацій у зрілому віці – а отже сприяє профілактиці девіантної поведінки, успішній адаптації та розвитку особистості.
Отже, можна зробити висновок про те, що запровадження компетентнісного підходу до формування змісту сучасного освітнього процесу є нагальною потребою. З метою успішного її вирішення були визначені ключові компетентності, їх структура та сенситивні періоди формування та розвитку. Також слід зазначити, що соціальна компетентність є ключовою, студентський вік - сенситивний період її розвитку. А формування та розвиток соціальної компетентності студентів є однією з найактуальніших проблем сьогодення, які стоять перед вітчизняною освітою.
 
ЛІТЕРАТУРА:
  1. Авдеева Н. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования // Педагогика. – 2003. – №5. – С. 34-39.
  2. Гушлєвська І. Поняття компетентності у вітчизняній та зарубіжній педагогіці. – Шлях освіти, 2004. – №3. – С 22-24.
  3. Компетентнісний підхід у сучасні освіті: світовий досвід та українські перспективи/Під заг. Ред.. Овчарук О. В. – К. : «К. І. С. «, 2004. – 112 с
  4. Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньої політики. – К. : «К. І. С. «, 2003. – С 25-26.
  5. Key Competencies: A Developing Concept in General Compalsory Education. – EURODICE: The Information Network on Education in Europe, 2002. – 224 p.
  6. Ruchen D. Key Competencies for a Successful Life and a Well-Functioning Society. – Germany: Hogrefe & Huber Publishers, 2003/- 206 p.
 
 
Фото Капча