Ввідна лекція

У перспективах розвитку АЗПН у XXI столітті передбачається стрибкоподібне підвищення їх бойових можливостей, льотно-тактичних характеристик, зменшення ЕПР, збільшення потужності бомбо-ракетних боєприпасів і точності бойового застосування ВТЗ, зростання ефективності радіопротидії електронним пристроям системи ППО, посилюється тенденція до застосування ВТЗ до зон поразки зенітних засобів і зменшення часу перебування в них повітряних цілей.

Повітряні Сили є видом Збройних Сил України. Вони призначені для своєчасного попередження керівництва Збройних Сил та держави про повітряний напад, здійснення охорони державного кордону держави в повітряному просторі, захисту адміністративно-политичних, промислово-економічних центрів і районів держави, угруповань Збройних Сил, важливих воєнних та інших об‘єктів від ударів з повітря, ведення радіолокаційної розвідки повітряного противника та видачі розвідувальної інформації на командні пункти видів Збройних Сил.

Виникнення протиповітряної оборони відноситься до початку ХХ століття. Застосування у військових цілях літаків, аеростатів і дирижаблів потребувало створення спеціальних засобів і вживання заходів по захисту об'єктів і військ від ударів із повітря. Саме в цей період створюються перші протилітакові батареї зенітної артилерії (ЗА) і авіазагони винищувальної авіації (ВА). Для виявлення літаків противника, спостереження за їхніми діями, оповіщення військ і населення про повітряну небезпеку розгортаються пости повітряного (візуального) спостереження, сповіщення і зв'язку. У ході боротьби з авіацією виробляються основні принципи протиповітряної оборони і способи бойових дій військ.

Великі досягнення в області радіоелектроніки, ракетної техніки, інших галузях науки й техніки забезпечили створення нового засобу протиповітряної оборони – зенітних ракетних комплексів (ЗРК).

У 1952 року були сформовані перші зенітні ракетні частини. Прийняття на озброєння цієї зброї з'явилося якісним стрибком у розвитку бойових можливостей зенітних засобів ППО, визвало корінні зміни в організації і способах протиповітряної оборони і призвело до виникнення нових тактичних прийомів дій військ.

З появою зенітних ракетних комплексів великої та середньої дальності зенітне ракетне прикриття об'єктів стало здобувати зональний і зонально-об'єктовий характер, що потребувало нових підходів до організації спільних дій зенітних ракетних частин і ВА при рішенні задач ППО.

ЗРК знайшли застосування в локальних війнах і військових конфліктах ХХ століття у системах ППО країн, які були піддані агресії (В'єтнам, Єгипет, Сирія, Лівія, Ірак, Югославія, Афганістан та ін.), і показали високу ефективність. Це різко загострило протиборство між силами і засобами повітряного нападу і ППО на всіх напрямках: у матеріальній основі, тактиці й оперативному мистецтві, формах і методах бойової підготовки військ.

В даний час повітряний простір став поряд із сушею й морем основною ареною бойових дій. Створено цілий арсенал різноманітних засобів нападу і поразки з повітря: літаки й вертольоти різного призначення, крилаті ракети, безпілотні літальні апарати (БПЛА), інші аеродинамічні засоби нападу. Продовжується процес удосконалювання високоточної зброї, засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ).

У пошуках захисту об'єктів і військ від ударів з повітря усе різноманітніше й ефективніше стають засоби ППО, зокрема, зенітна ракетна зброя.

У сучасних умовах відбудеться істотний ріст бойових можливостей військової авіації. Це обумовлено створенням нових літальних апаратів з підвищеними льотно-технічними характеристиками, оснащенням існуючих більш зробленим бортовим радіоелектронним устаткуванням і озброєнням, широким використанням засобів радіоелектронної боротьби.

Дані тенденції у розвитку літальних апаратів військового призначення повною мірою проявилися й знайшли своє підтвердження у військових конфліктах і війнах, що пройшли у світі за останні тридцять років, особливо в зоні Перської затоки та Югославії.

Результати війни в Іраку призвели до корінного перегляду поглядів військових фахівців на роль і значення різних видів збройних сил у сучасних війнах. Стало очевидним, що саме бойова авіація стає ключовим елементом військової моці будь-якої держави.

Формою бойових дій зенітних ракетних з’єднань, частин та підрозділів є протиповітряний бій.

Протиповітряний бій – це узгоджене по цiлi, місцю, часу і способу дій ведення вогню та маневру зенітних ракетних частин і пiдроздiлiв з метою знищення повітряного противника та недопущення його удару по прикриваємих об’єктах (військах) централізовано, самостійно або разом з винищувальною авіацією в обмеженому районі на протязі короткого проміжку часу.

Повітряний бiй – це озброєне протиборство у повiтрi винищувальних авiацiйних частин (пiдроздiлiв) та окремих екіпажів з повітряним противником з метою його знищення чи відбиття ударів.

 

 

 

 

За прогнозами військових фахівців і різних організацій, у період до 2020 р. найбільше значення, як і раніше, будуть мати пілотовані літальні апарати військового призначення.

До літальних апаратів військового призначення відносяться:

• стратегічні бомбардувальники;
• винищувачі-бомбардувальники;
• тактичні винищувачі;
• штурмовики;
• літаки спеціального призначення;
• літаки й вертольоти палубної й армійської авіації.

 

У США існує дві єдині для усіх видів ЗС системи буквеночислових позначень авіаційної й ракетної техніки: одна – для літаків і вертольотів, інша – для ракет і безпілотних літальних апаратів. Кожен зразок позначається за схемою: клас (основне призначення) – типовий номер (місце в хронологічній послідовності створення того чи іншого зразка даного призначення) – чи варіант модифікація. Крім того, більшість