Вибopчa cиcтeмa нa вибopax нapoдниx дeпутaтiв України

 

Попенюк А. В.

 

У статті викладено ocнoвнi cклaдoвi вибopчoї cиcтeми України. Тaкoж дocлiджeнo cучacний cтaн і пepcпeктиви розвитку виборчої системи й удосконалення законодавства про вибори народних депутатів України.

Ключові слова: вибори, виборча система, виборче законодавство, складові виборчої системи, виборець, партії.

В статье изложены основные составляющие избирательной системы Украины. Также исследованы современное состояние и перспективы развития избирательной системы и усовершенствования законодательства о выборах народных депутатов Украины.

Ключевые слова: выбори, избирательная система, избирательное законодательство, составляющие елементы избирательной системы, избиратель, партии.

Рорепуик A. V. ELECTORAL SYSTEM FOR PARLIAMENTARY ELECTIONS UKRAINE

In адісіе set Ше тат сотропеПБ of Ше еіесіогаї system in Шгате. A^ investigated Ше сшггепі state 8nd ргоБресз of the еіесіогаї system 8nd ітргоуетепі law оп parliamentary еІесйопБ икгаіпе.

Key words: еІеШот, еіе^огаї system, еіе^огаї legislаtion, components of h еіе^огаї system, voter, рагїу.

Пocтaнoвкa пpoблeми. На мою думку, потрібно відзначити, що проблема впливу типу виборчої системи на структурування парламенту й суспільно-політичні процеси є предметом численних наукових дискусій.

Від того, наскільки адекватним є представництво виборців у парламенті, залежить легітимність системи влади загалом і політичних рішень, що продукуються цією владою.

Вибори як один ыз давніх інститутів суспільства мають суттєве значення для формування політичної еліти суспільства, для надання владі легітимності, а також характеризують рівень демократичності державного режиму.

На нашу думку, визначення конкретних шляхів розвитку виборчої системи України досі залишається дискусійним питанням. Також потребують вирішення питання маніпулювання під час виборчого процесу, ротації владних еліт, депутатської недоторканності, деідеологізація політичних партій, утворення фактичної двопартійності.

Отже, удосконалення виборчої системи вимагає розроблення та застосування механізмів, здатних усунути ці й інші проблеми в її функціонуванні.

Ступінь розробленості проблеми. Ця тема частково досліджувалася у відомих працях українських науковців та експертів у галузі виборчих систем: Н. Богашевої, Ю. Клю- чковського, М. Рудьковського, Ю. Шведи, A. Романюка, Н. Бойка, Н. Коркунова, C. Рябова, В. Фесенка, O. Тодики та ін.

Метою статті є висвітлення актуальних практичних і проблемних аспектів виборчої системи на виборах народних депутатів, а також виявлення особливостей правового регулювання та шляхів її законодавчого вдосконалення в сучасний період.

Виклaд ocнoвнoгo мaтepiaлу. Упродовж останніх років, що позначилися нестабільністю у внутрішньополітичному житті країни, тривали жваві дискусії навколо проблем обрання законодавчого органу нашої держави. Адже, зважаючи на вагоме місце Верховної Ради України в системі органів державної влади, особливо актуальним є розроблення такого механізму обрання її складу, який забезпечив би найповніше представництво всіх верств населення, а сама Рада при цьому залишалася самостійним і дієвим суб’єктом у системі трьох гілок влади й водночас без так званої «тиранії парламенту».

Необхідним чинником для цього, звичайно, є застосування виборчої системи, яка відкривала б перспективи чіткішої структурованості парламенту, посилення його відповідальності за наслідки своєї діяльності. Тому полеміка щодо недоліків виборчого процесу не припиняється, а питання обрання найоптимальнішої виборчої системи в реаліях нашої держави залишаються актуальними для обговорення експертами та фахівцями.

Вибори забезпечують політичне самоутвердження громадян, розбудову правової держави, становлення й розвиток громадянського суспільства.

Термін «виборча система» в науці права багатозначний, що часто позначається на характері дискусій навколо цього питання. Найчастіше він уживається у двох значеннях – широкому й вузькому [2, с. 200].

Українська «Юридична енциклопедія» дає визначення широкого розуміння: виборча система – це «порядок організації і проведення виборів до представницьких органів державної влади, місцевого самоврядування і здійснення громадянами своїх виборчих прав, який ґрунтується на принципах виборчого права» [3, с. 362]. Подібного тлумачення цього терміна дотримується О. Марцеляк [4, с. 15].

По суті, у широкому розумінні виборча система – це вся сукупність урегульованих правом механізмів і процедур виборів (від призначення виборів до оголошення результатів і реєстрації обраних).

Протилежне, вузьке значення цього терміна, яке можна знайти в низці підручників із конституційного права, визначає виборчу систему як «спосіб, у який розподіляються депутатські мандати між кандидатами на ці посади залежно від результатів голосування» (В. Копєйчиков [5, с. 107], В. Погорілко [6, с. 43]).

Ю. Шведа наводить два варіанти набору складових виборчої системи. Так, на його думку, до основних елементів, які визначають «суть виборчої системи», належать виборча формула, магнітуда виборчого округу, форма й характеристика виборчого округу, характер голосування, структура виборчого бюлетеня [7, с. 264]; проте згодом до елементів, які «формують виборчу систему», дослідник зараховує виборчий округ, виборчий бюлетень, виборчий (партійний) список, способи голосування, виборчу формулу та виборчий бар’єр [7, с. 275].

Істотним питанням моделі виборчої системи є також її вплив на електоральну свідомість і електоральну поведінку громадян. Адже одні моделі сприяють більшій мобілізації та консолідації інтересів виборців, тоді як інші, навпаки, – їх плюралізації й розпорошенню. А оскільки та чи інша модель виборчої системи може впливати на відповідність між кількістю поданих голосів та одержаних у кінцевому підсумку мандатів, то є підстави вважати, що одні виборчі системи більшою чи меншою мірою можуть спотворювати реальний розподіл і вплив політичних сил у суспільстві.

Отже, запровадження будь-якої моделі виборчої системи потребує належного теоретичного аналізу і