Вибopчa cиcтeмa нa вибopax нapoдниx дeпутaтiв України

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

justify;">Отже, можна зробити проміжний висновок, що, на нашу думку, відповідальність народних обранців перед своїми виборцями у зв’язку з важливістю для суспільства законодавчої й інших владних функцій парламенту повинна мати, по-перше, персональний, по-друге, перманентний, по-третє, оперативний характер. А це, у свою чергу, означає, що виборці мусять мати право й можливість у будь- який момент відкликати свого обранця, що неможливо реалізувати в принципі за умов пропорційної виборчої системи, яка закріплює право відкликання кандидатів від партії лише за відповідними партійними органами.

Отже, проблема пошуку оптимальної моделі виборчої системи була й на сьогодні залишається актуальною, оскільки виборчасистема відіграє важливу роль у політичному житті будь-якої демократичної країни.

Виборча система перебуває в самому центрі демократичної політичної системи, оскільки її завдання полягає в тому, щоб перетворити волю суверенного народу у визначення його законних представників, які несуть відповідальність від його імені за нагляд за виконавчими й законодавчими актами. Особливості виборчої системи здатні спричинити широкі наслідки, від розколу партії до розпаду країни.

Чинна система виборів до Верховної Ради України не відповідає об’єктивний структурі суспільства. Швидкий перехід від пропорційної системи виборів до виборів за партійними списками призвів до диктатури нової партноменклатури в політичному житті.

Сучасні партії є слабкими, ідеологічно незрілими. Воля й інтерес лідера партії є визначальними, зокрема, і під час формування партійних списків, коли до списків включаються партійно-номенклатурні особи, люди, близькі до оточення лідера партії, або за іншими ознаками. Для того щоб уникнути гострого протистояння в парламенті, політичних конфліктів між гілками влади, системної кризи в суспільстві, необхідно внести зміни до виборчого законодавства.

Варто зазначити, що в більшості європейських країн електорат обирає депутатів за пропорційною виборчою системою. До такої системи поступово переходять і країни пострадянського простору. А мажоритарна система в ідеалі існує тільки в Англії та США.

Як відомо, за мажоритарної системи виборці голосують не за партії, а за конкретних кандидатів – до парламенту проходить кандидат, який отримав просту більшість голосів (тобто хоча б на один голос більше за будь- якого іншого кандидата).

За мажоритарної системи право висувати кандидатів мають і політичні партії, і громадські організації, і будь-хто з виборців шляхом самовисування. Для активної людини, яка відчуває підтримку громади, можливість стати кандидатом перестає бути проблемою. Знову ж таки, не багатії отримують свій шанс, бо немає потреби робити «внески» до партійних кас. Ця система вигідна аполітичним, далеким від партій громадянам, які хочуть від влади простого забезпечення нормальних умов життя.

А тому давно вже видається доцільним розроблення Виборчого кодексу України, який максимально узагальнив та уніфікував би процес проведення виборів і пов’язані з ним окремі питання (організація роботи виборчих комісій, сприяння діяльності засобів масової інформації на виборах, відповідальність за порушення).

Підсумовуючи викладене вище, варто зауважити, що за умови оптимізації виборчого законодавства для проведення як парламентських, так і місцевих виборів в Україні потрібно виходити не з інтересів політичної сили, яка панує в цей момент, а з тих завдань, які ставляться перед владою в демократичній країні. При цьому треба зважати, що оптимальне виборче законодавство має забезпечити легітимне формування ефективної влади, подальшу інституціалізацію політичної системи та еволюційне оновлення політичних еліт, що особливо важливо в сучасних умовах України

Отже, єдиний вихід для українського демократичного суспільства – це зміна виборчої системи, яка буде супроводжуватися змінами та доповненнями до Конституції України з урахуванням досвіду, визначення плюсів як мажоритарної, так і пропорційної системи.

На сьогодні проблема зміни типу виборчої системи має важливе значення з огляду на перспективи розвитку країни, а тому кроки на шляху до її розв’язання мають бути здійснені за принципом публічності, за максимально виважених умов і прорахованих наслідків.

Зазначимо, що більшість із згаданих проблем виникла через відсутність комплексного підходу до виборчого законодавства. Норми, що регулюють виборчі правовідносини, містяться не лише у виборчих законах, а й в інших нормативних актах (постанови Кабінету Міністрів України, Центральної виборчої комісії).

На сьогодні необхідно максимально уніфікувати процедури проведення виборів (зокрема складання списків виборців, оплату праці членам комісій, транспортування та зберігання документації).

Висновки. Отже, вибори є однією із найважливіших характеристик політичного життя, однією із головних подій суспільства.

Процеси пошуку оптимальної форми волевиявлення народу, які відбуваються на сьогодні в Україні, далеко не завершені, тому питання визначення моделі виборчої системи, яка задовольняла б усі потреби українського електорату, залишається досить актуальним.

Привабливими в перспективі подальших досліджень виборчої системи України в теоретично-прикладному вимірі, на нашу думку, можуть стати такі напрями:

багатосторонній і вичерпний аналіз суспільно-політичних наслідків еволюційноїзміни моделі виборчої системи України з мажоритарної на пропорційну;
пошук ефективних механізмів синхронізації нової моделі виборчої системи у площині політичної відповідальності народних депутатів не лише перед політичними партіями, а й безпосередньо перед виборцями;
вироблення чіткої й уніфікованої системи понять і методів, за допомогою яких було б ефективно досліджувати нову модель виборчої системи;
моделювання можливих змін виборчої системи України у майбутньому й пошук їхніх оптимальних форм і конфігурацій.

Отже, ми глибоко переконані, що Україні конче необхідно подолати відчуження народу від влади, що швидко наростає. Це можна зробити змінюючи саму філософію державного управління, імплементуючи насамперед у свідомість державних службовців і політиків, а через них і в суспільну свідомість народу загалом норми, принципи і процедури демократичної політичної культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17 листопада 2011 року № 4061-*УІ // Відомості Верховної Ради України, зі змінами № 1227-УП від 17. 04. 2014.
Конституційне право України / за ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К. : ІнЮре, 2002. – 544 с.
Юридична енциклопедія / ред. Ю. С. Шемшученко та ін. – К. : Українська енциклопедія, 1998. – Т. 1. – 1998. – 672 с.
Марцеляк О. В. Вибори народних депутатів України: історія, теорія, практика: [навч. посіб. ] / О. В. Марцеляк – Харків: Прометей-Прес, 2008. – 636 с.
Основи конституційного права України / ред. В. В. Копєйчиков. – К. : Юрінком, 1998. – 288 с.
Виборче право України / ред. В. Ф. Погорілко, М. І. Ставнійчук. – К. : Парламентське вид-во, 2003. – 383 с.
Шведа Ю. Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні / Ю. Шведа. – Львів, 2010. – 462 с.
Ключковський Ю. Потреба зміни виборчої системи / Ю. Кляючковський // Вибори та демократія. – 2007. – № 2 (12). – С. 5-10.
Панкевич О. З. Проблеми вдосконалення виборчої системи України в контексті досвіду країн-членів Європейського Союзу / О. З. Панкевич, М. П. Кілик // Вибори та демократія. – 2009. – № 1 (19). – С. 5-12.