Видатки Державного бюджету України на соціальний захист на випадок непрацездатності та пенсіонерів за останні 5 років

Варто також зазначити, що реальне виконання соціальних статей бюджету залишається на незадовільному рівні (Додаток 6). Так протягом останніх років видатки на соціальний захист на випадок непрацездатності фінансувалися на 85%, а в 2005 році цей показник становив взагалі 60%. З видатками на соціальний захист пенсіонерів ситуація трохи інша, в цілому протягом періоду вони фінансувалися на 100%, проте в минулому році недофінансування склало 6% від запланованого. На перший погляд, це досить високі показники, проте слід зауважити, що як правило план бюджету містить лише мінімально необхідний рівень фінансування, тому недофінансування досить суттєво впливає на соціальне забезпечення населення.

Проблеми та пропозиції щодо зазначених тенденцій:

В умовах необхідності здійснення бюджетної консолідації та пошуку резервів скорочення неефективних видатків бюджету вважаю, що одним із пріоритетних напрямків оптимізації є:

поступове скорочення спеціальних пенсій, призначених за різними пенсійними програмами;

призупинення практики фінансування дефіциту бюджету за рахунок коштів державного бюджету. Цей крок дозволить скоротити частку видатків на соціальний захист пенсіонерів у структурі видатків Державного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення у середньому на 15% ;

Впроваджувати такі новації доцільно водночас із:

завершенням переходу на трирівневу систему пенсійного забезпечення в Україні. Хоча з цього року в Україні вона діє. Проте, останніми роками процес загальмувався: реформування першого рівня (солідарної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування) досі не завершено, другий рівень (накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування) досі не введено, третій рівень (системи добровільних пенсійних заощаджень) повільно розвивається без державної підтримки;

підвищенням вимог щодо одержання гарантованих державою пенсій (збільшення мінімально необхідного терміну трудового стажу, підвищення пенсійного віку, скорочення видів та обсягів спеціальних пенсій тощо).

Про необхідність підвищення пенсійного віку свідчить той факт, що в Україні, як і в більшості країн світу, відбувається процес старіння населення. Так, у 2000 р. частка осіб у віковій групі 60 років і старше становила 20, 6% від загальної кількості населення, у 2010 р. -20, 7%, у 2014 р. – 21, 6%. У той же час частка осіб у віковій групі 65 років і старше знаходилася на позначці 13, 9% у 2000 р., 15, 7% – у 2010 р. та 15, 3% – у 2014 р [1]. Зрозуміло, що виплата пенсій кожному п’ятому громадянину країни за солідарною системою в сучасних умовах створює надмірне навантаження на державні фінанси та виступає чинником їх дестабілізації. Якщо враховувати, що до 16 років молодь переважно знаходиться на утриманні батьків, то реальна частка осіб, які сплачують податки до бюджету та внески до пенсійного фонду, буде набагато меншою. Це призводить до того, що питома вага осіб у віковій групі 60 років і старше у загальній кількості працездатного населення (від 16 до 59 років) у 2000 р. становила 34, 7%, у 2010 р. – 32, 3% та у 2014 р. – 34, 4% [1]. За таких умов немає сенсу вести мову про приведення розміру пенсій до європейських стандартів. Єдиним виходом із цієї ситуації є підвищення пенсійного віку до 65 років, як у більшості європейських і провідних країнах світу.

На користь цієї пропозиції свідчить той факт, що в Україні поступово зростає середня очікувана тривалість життя при народженні. Для чоловіків цей показник у 2000 р. становив 62, 77 років, у 2010 р. – 65, 28 років, у 2012 р. – 66, 11 років. Для жінок – відповідно 74, 18 років, 74, 08 років, 75, 50 років та 76, 02 років. Враховуючи менталітет населення та дещо нижчу за європейські показники тривалість життя, впроваджувати непопулярні серед населення новації у системі пенсійного забезпечення треба поступово, з наданням перехідного періоду для можливості вибору громадянами між терміном виходу на пенсію та її очікуваним розміром.

Стосовно видатків Державного бюджету на соціальний захист непрацездатного населення, то, на мою думку, прогнозується збільшення або збереження їхньої частки на існуючому рівні у структурі видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. Тож, значного реформування вони не потребують.

 

 

Отже, результати проведеного дослідження дозволили зробити ряд висновків.

Аналіз структури зазначеної групи видатків дає підстави констатувати, що у протягом аналізованого періоду серед зазначеної групи видатків значно переважали видатки на соціальний захист пенсіонерів, частка яких варіювалася в межах 79% у 2008 році до 94% у 2014р. Про що свідчить запущений як в Україні, так і в більшості країн світу, процес старіння населення. Тому не дивно, що видатки на випадок непрацездатності в структурі видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення є незначними і в середньому складають 1-2% державних видатків групи.

Також зазначимо, що видатки на соціальний захист пенсіонерів і непрацездатних осіб фінансуються більше ніж на половину із загального фонду Державного бюджету України.

Дослідження динаміки видатків показало, що видатки на соціальний захист пенсіонерів протягом останніх років мають тенденцію до зростання, а стосовно видатків на соціальний захист непрацездатних осіб, то тут не можна виділити єдину тенденцію, помітні певні коливання в обсягах даної підгрупи видатків.

Крім того, відбулося скорочення як обсягу видатків на соціальний захист пенсіонерів, так і обсягу видатків на соціальний захист непрацездатного населення, що в обумовлено політичними подіями в Україні протягом останнього року, а саме: анексія АР Крим та військові дії в окремих районах Донецької і Луганської областей. Так, наприклад, фінансування соціального захисту населення на цих територіях не проводиться взагалі.

Виконання соціальних статей бюджету залишається на незадовільному рівні 85-100%. На перший погляд, це досить високі показники, проте слід зауважити, що як правило план бюджету містить лише мінімально необхідний рівень фінансування, тому недофінансування досить суттєво впливає на соціальне забезпечення населення.

Підсумовуючи все вищесказане, я хотів би зазначити, що бюджетне фінансування соціального захисту населення в Україні не позбавлене істотних недоліків, а тому в даному контексті необхідно здійснити ряд заходів, а саме:

поступове скорочення спеціальних пенсій, призначених за різними пенсійними програмами;

скоротити частку видатків на соціальний захист пенсіонерів у структурі видатків цієї групи шляхом призупинення практику покриття дефіциту пенсійного фонду коштами державного бюджету, що дозволить скоротити частку видатків на соціальний захист пенсіонерів у структурі видатків Державного бюджету України на соціальний захист та соціальне забезпечення у середньому на 15% ;

завершити перехід на 3-рівневу систему пенсійного забезпечення (1 рівень (солідарної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування) досі не завершено, другий рівень (накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування) досі не введено, третій рівень (системи добровільних пенсійних заощаджень)).

підвищенням вимог щодо одержання гарантованих державою пенсій (збільшення мінімально необхідного терміну трудового стажу, підвищення пенсійного віку, скорочення видів та обсягів спеціальних пенсій тощо).

стосовно видатків Державного бюджету на соціальний захист непрацездатного населення, то, на мою думку, прогнозується збільшення або збереження їхньої частки на існуючому рівні у структурі видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. Тож, значного реформування вони не потребують.

 

 

Коляда Т. А., Фінансове забезпечення соціальних функцій держави: стан, тенденції та напрямки оптимізації – Режим доступу: http: //www. problecon. com/pdf/2014/3_0/100_107. pdf

Корень Н. В., Модернізація механізму управління капітальними видатками як складової інноваційної моделі розвитку економіки// Наукові записки. Серія “Економіка”, Випуск №19 – 2012, – с. 31-35 – Режим доступу: file: ///C: /Users/admin/Downloads/Nznuoa_2012_19_9. pdf

Сидор І. П. Бюджетне забезпечення соціального захисту населення: теоретичні аспекти і вітчизняна практика – Режим доступу: http: //www. economy. nayka. com. ua/pdf/9_2015/29. pdf

Шляхов О. В., Шляхи оптимізації видатків Державного бюджету України – Режим доступу: http: //www. rusnauka. com/15_APSN_2010/Economics/67871. doc. htm

Державна казначейська служба України // http: //treasury. gov. ua/main/uk/index

Державна фіскальна служба України //http: //sfs. gov. ua/

 

Рис. 1 Структура видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення Державного бюджету України, %

 

Рис. 2 Динаміка видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення Державного бюджету України, млн.. грн.

 

Рис. 3 Темпи приросту видатків на соціальний захист пенсіонерів і на випадок непрацездатності, %

 

Рис. 4 Структура видатків на соціальний захист на випадок непрацездатності в розрізі загального і спеціального фондів Державного бюджету України, %

 

Рис. 5 Структура видатків на соціальний захист пенсіонерів в розрізі загального і спеціального фондів Державного бюджету України, %

 

 

 

Таблиця 1

Результати проведеного дослідження

Питання, якi пiдлягaли aнaлiзуВиявлeнi тенденції та проблемиПропозиції щодо покращення ситуації

Видатки на соціальний захист пенсіонерівНайбільш вагомою за обсягом статтею видатків ДБУ – видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення населення. Так серед зазначеної групи видатків переважають видатки на соціальний захист пенсіонерів, про що свідчить запущений як в Україні, так і в більшості країн світу, процес старіння населення. призупинення покриття дефіциту пенсійного фонду коштами ДБУ;

підвищення вимог щодо одержання гарантованих державою пенсій;

поступове скорочення спеціальних пенсій, призначених за різними пенсійними програмами;

завершити перехід на 3-рівневу систему пенсійного забезпечення. 

Видатки на соціальний захист непрацездатного населенняВидатки на випадок непрацездатності є незначними за обсягами, і в структурі видатків на соціальний захист та соціальне в середньому складають 1-2% державних видатків групи

збільшення або збереження їхньої частки на існуючому рівні у структурі видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення.