Виховання молодого покоління українців через спортивну та творчу діяльність

Предмет дослідження – організаційні та методичні аспекти пропаганди творчих, спортивних та оздоровчо-фізкультурних занять.

Методи дослідження – застосовано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження:

- аналіз літератури і документальних джерел, пов’язаних з досліджуваною проблемою; 

аналіз періодичних видань з галузі фізичної культури і спорту; 

- метод соціологічного анкетування здійснювався за участю читачів українських періодичних видань з метою з’ясування їх відношення до пропаганди творчої роботи; 

- оздоровчої фізичної культури і спорту у пресі, а також для визначення, що саме викликає інтерес читачів на фізкультурно-спортивну тематику.

Наукова новизна отриманих результатів: конкретизовано зміст і обсяги проведення пропагандистської діяльності молодіжними організаціями, спортивними школами і рекламно-оздоровчими клубами; отримано нові теоретичні відомості, про технологію управління пропагандистською і рекламною діяльністю у сфері фізичної культури і спорту.

Практичне значення отриманих результатів: розроблено організаційно-методичні рекомендації для керівних молодіжних та фізкультурних організацій обласного рівня, скеровані на подальше удосконалення пропаганди і реклами; можливість впровадити в практику діяльності окремих спортивних шкіл, оздоровчих клубів та молодіжних організацій заходи щодо активізації пропаганди і реклами творчих, фізкультурних і спортивних занять.

 

Прискорення темпів громадського життя спричиняє підвищення ролі і значення молоді в суспільно-політичному і культурному житті. Справа не стільки в абсолютному зростанні чисельності молодих людей, скільки в мінливих соціальних умовах. Чим вищий темп техніко-економічного розвитку, чим швидше обновляються знання, умови праці та побуту, тим помітніше стають соціально-культурні розходження між поколіннями. Нові проблеми та події штовхають на пошуки принципово нових рішень і критичну переоцінку минулого досвіду.

Молодими громадянами в України є особи віком від 14 до 35 років.

Держава визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.

3 початку 2005р. до початку 2011 р. чисельність молоді України скоротилася на 188 тис. ociб. Проте частка молоді серед усього постійного населения України зросла — від 31,3 % до 33,0 % за той самий період внаслідок пришвидшених темпів скорочення чисельності всього населення. У містах України на початку 2006 р. проживало 10 927,0 тис. молоді, у сільській місцевості — 4 480,5 тис. ociб [5, 128].

Наразі молодь характеризується наступними кількісними й якісними показниками:

- юнаки і дівчата віком від 14 до 35 років становлять 15 407 522 осіб — приблизно третина усього населення країни;

- 70 % молоді мешкає у містах, 30 % — у селах;

- близько двох мільйонів молодих сімей, із них близько 600 тис. мешкають у сільській місцевості;

- 100 тис. осіб офіційно зареєстрованих безробітних;

- 2 709 161 студентів, які навчаються у 340 вузах І-IV рівнів акредитації;

- близько 5 % молоді беруть участь у громадському русі;

- молодь — це активний учасник громадського життя суспільства;

- найбільш активна демографічна група;

- молодь — це третина економічної активності населення.

За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді в червні 2007 р., лише третина респондентів у віці 14-35 рр. задоволені рівнем своєї освіти. Кожен десятий — не задоволений, а кожен четвертий відповів «скоріше ні, ніж так».

Дві третини молодих громадян у віці 14-35 рр. хотіли би мати більш високий рівень освіти. Серед основних мотивів — можливість влаштуватися на більш престижну роботу (34 %), можливість більш високого заробітку (34 %), а також можливість зробити гарну кар’єру та особиста потреба у постійному підвищенні рівня освіти (по 24 %).

Майже половина (47 %) працюючої молоді працює не за фахом. Серед основних причин — відсутність вакансій, незадовільні зарплати та умови праці.

Протягом 2010 р. серед осіб, що були клієнтами служби зайнятості чисельність випускників середніх загальноосвітніх шкіл становила 20,6 тисяч, професійно-технічних закладів освіти 22,0 тисячі, вузів — майже 47 тисяч. Працевлаштовано — 31 тис. випускників усього. Серед них — 7 267 випускників загальноосвітніх шкіл, 8 589 випускників професійно-технічних закладів освіти, 14 858 випускників вузів.

За даними соціологічного опитування проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді в червні 2006 р. для молодих людей найбільш привабливими є професії юриста (42 %), бізнесмена, підприємця (37 %), банківського працівника (32 %). Одночасно, спеціальності, на які зростає попит на ринку праці мають невисокий рейтинг серед молоді: фермер, фахівець у галузі сільського господарства (5 %), інженер (9 %), працівник торгівлі (11 %), вчитель, викладач (14 %). Відповідно, на думку молоді, ці професії не можуть і забезпечити успіх в житті. Великий відсоток молоді — 30,4 % вважають привабливою професію лікаря, та лише 23,3 % вважають, що ця професія приносить успіх. Одночасно, за інформацією Державної служби зайнятості на ринку праці, на ринку праці в Україні не вистачає медичних працівників, учителів, продавців як продовольчих, так і непродовольчих товарів інших. Аналіз глибинних інтерв’ю з керівниками приватних рекрутингових кампаній свідчить, що серед