Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Виховання власної гідності: філософський аспект

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ВИХОВАННЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ: ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ
 
Чиренко Н. В.
 
Акцентовано увагу на важливості виховання у підростаючого покоління власної гідності як безумовної цінності; визначено особливості та специфіку понять “честь” і “гідність”; розкрито філософський аспект даного феномену; окреслено особливості, пов ’язані з розумінням власної гідності різних історико- філософських традицій; проілюстровано, як змінювалися зміст поняття “гідність” протягом століть та ставлення до гідності в ієрархії цінностей особистості та суспільства
Ключові слова: власна гідність, честь, цінності, виховання, суспільство.
Виховання власної гідності у нинішніх умовах набуває виняткового значення, що зумовлено зміною світоглядно-ціннісних орієнтирів та вимог суспільства до особистості. Такі якості, як самостійність, упевненість у собі, власна гідність стають необхідними для успішного життєздійснення підростаючого покоління. Гідність як безумовна цінність є підґрунтям для утвердження людиною своєї громадянської позиції, відповідального самовизначення, морального вибору у складних життєвих ситуаціях.
Поняття “власна гідність” є предметом вивчення: філософії (як пошук місця людини у світі, сенс буття), психології (як невід’ємний аспект самосвідомості, самоповаги, Я-концепції особистості), педагогіки (як необхідний елемент виховання, без якого неможливо говорити про повноцінну, впевнену, самодостатню, високоморальну особистість). Також окремі аспекти даної проблематики висвітлено у соціології, правознавстві, релігієзнавстві.
Тлумачення змісту людської гідності зазнало впливу різних факторів: позитивних (філософія, релігія, розвиток культури і цивілізації) та негативних (приниження людини, масові вбивства людей, тоталітарні, расистські та нацистські ідеології, а також збудовані на них політичні системи) [6].
У наукових джерелах досліджуваний феномен нерідко використовується у словосполученні з таким поняттям як “честь” (наприклад, “захист честі та гідності”). Через використання цих дефініцій в одному контексті виникає необхідність у їх визначенні.
Як зазначає І. Бех, проведений аналіз традиційної етики честі в історичному ракурсі свідчить про відсутність підстав для прирівнювання до етики гідності, оскільки це духовне утворення визначається як ставлення особистості до себе. Сукупність конкретних позитивних моральних цінностей (у традиційному їх розумінні), які культивуються етикою честі, можуть входити в змістовне підґрунтя сучасної етики гідності. Тобто, традиційна етика честі у межах суспільно значущих цінностей... становить основу теперішнього розуміння процесу виховання гідності, а відповідно й етики гідності як важливої складової людської культури. Поступово поняття гідності як моральне ставлення особистості до світу людей і світу речей трансформується у ставлення особистості до самої себе, тобто перетворюється у самоставлення [4, с. 12].
Ю. Зайцева вважає, що гідність, на відміну від близьких за значенням понять честі та репутації, є не просто оцінкою відповідності особистості певним якостям, затребуваними суспільством та відповідність вчинків соціальним нормам, а, перш за все, відчуттям власної цінності як людини загалом (людська цінність), як конкретної особистості (особиста гідність), як представника певної соціальної групи чи спільноти (наприклад, професійна гідність), цінність самої цієї спільноти (наприклад, національна гідність). Власна гідність, відображаючи усвідомлення людиною своєї суспільної та моральної значимості (і її оцінки суспільством), супроводжується позитивним емоційно- ціннісним ставленнями до себе [9, с. 13].
На думку В. Рибалки, відмінність цих понять полягає у тому, що у понятті “честі” особистості відображається переважно її суспільна цінність (цінність її ролей, статусів, позицій, авторитету, репутації, іміджу тощо), яка має опосередкований соціально-психологічний характер. Водночас гідність особистості є результатом самоусвідомлення і переживання особистістю власної цінності і має, переважно, безпосередній індивідуально-психологічний характер [13, с. 60].
Таким чином, поняття честі і гідності є своєрідною єдністю, оскільки тісно переплітаються і навіть частково співпадають, проте мають свою специфіку.
Зазначене вище дозволяє констатувати, що власна гідність є вираженням безумовної цінності людини і визначає її право на повагу з боку інших, яке базується на принципі рівності всіх людей, незалежно від статусу, віросповідання, статі, віку чи інших відмінностей. Визнання за кожною людиною права на власну гідність є основою моральних відносин у суспільстві.
Витоки проблеми, пов’ язані з розумінням гідності, мають глибинну історико-філософську традицію, яка ілюструє, як змінювалися зміст поняття “гідність” протягом століть та ставлення до гідності в ієрархії цінностей особистості та суспільства.
Кожна історична епоха пропонувала своє розуміння феномену власної гідності, гідної поведінки, гідної людини. Слід зазначити, що філософія у більшості випадків розглядає гідність через її окремі аспекти та структурні елементи, оскільки дана проблематика не виокремлюється як самостійна, а розчинена у вченнях про загальнофілософські проблеми буття людини і розглядається в контексті різноманітних питань філософії (таких як сенс буття людини, її роль та місце у світі тощо).
Проблема власної гідності була предметом роздумів у вченнях Аристотеля, Демокріта, Сократа, Платона та інших представників давньогрецької філософії. Одним з перших, хто створив символ гідності людини, був Платон, який вважав, що основою гідності має виступати прагнення людини до ідеалу. Інший представник давньогрецької філософії Сократ пов’язував гідність людини із розвитком її самосвідомості і визначав гідність як спроможність людини розумно та гідно розпоряджатися своїм життям, керуючись моральними засадами. Аристотель пов’ язував гідність, в першу чергу, з моральним вихованням людини. Власна гідність, на думку філософа, нерозривно пов’язаназ “діяльністю душі” людини та виявляється у гідній поведінці: виважених судженнях, правильних, розумних вчинках [1]. Для вчення стоїків (Зенон, Панетій, Сенека), гідність означає “мужність бути, не дивлячись ні на що”. Головний моральний закон для кожної людини – зберегти свою сутність, свою гідність за будь-яких умов
Фото Капча