Виконання кошторисів. Внесення змін до кошторису та плану асигнувань

Курсова робота на тему:

 

 

Зміст

 

Вступ

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ КОШТОРИСІВ. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОШТОРИСУ ТА ПЛАНУ АСИГНУВАНЬ

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Список використаних джерел

Додатки

 

 

Згідно з Конституцією України основні права громадян нашої країни підкріплені державним фінансуванням охорони здоров’я, освіти, культури. Усі державні установи, видатки яких у межах затверджених кошторисів покриваються коштами Державного бюджету, мають назву бюджетних. Бюджетні установи на відміну від підприємств та організацій народного господарства не виготовляють готової продукції, не займаються її реалізацією або переробкою. Отже і коштів за рахунок цього не отримують.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ має певні особливості. По-перше, така діяльність повністю здійснюється за рахунок коштів відповідного бюджету, тобто бюджетні установи є частиною бюджетної системи України. По-друге, відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи визначено як неприбуткові. Таким чином, бюджетні установи – безпосередні учасники бюджетного процесу і беруть участь у виконанні бюджету.

Бухгалтерський облік в бюджетних установах ведеться за меморіально-ордерною формою відповідно до Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ.

Діяльність бюджетних установ щодо виконання кошторису спрямована на мобілізацію всіх запланованих доходів та здійснення передбачених видатків точно і в певні строки.

Для забезпечення повного і своєчасного надходження бюджетних коштів і використання їх відповідно до цільових призначень необхідна правильна організація бухгалтерського обліку виконання кошторису з дотриманням усіх принципів та вимог чинного законодавства.

 

 

 

Виконання кошторису за загальним і спеціальним фондами має певні особливості. Видатки загального фонду кошторису здійснюються, виходячи з потреби у реалізації першочергових заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів. Видатки спеціального фонду кошторису провадяться в межах надходжень до цього фонду і здійснюються у такій послідовності:

• за встановленими напрямами використання;
• на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису;
• на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Фінансування видатків бюджетних установ відбувається за наявності затверджених кошторисів та відповідних планів. Виконання кошторису та планів здійснюється розпорядниками бюджетних коштів в межах сум бюджетних асигнувань, затверджених у цих документах, а також за наявності витягу Державної казначейської служби, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

У разі, якщо зазначені кошториси та плани не затверджені, видатки здійснюються на підставі проектів кошторисів і планів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчених підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби.

За умов, коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. При цьому бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а вищі навчальні заклади та наукові установи також тимчасові індивідуальні плани використання бюджетних коштів і тимчасові індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів, які затверджуються їх керівниками.

Невідповідність кошторисів та планів витягу, отриманому від органів Казначейства, є приводом для приведення їх у відповідність до останнього.

Зміни до кошторису та планів можуть вноситись за умов:

• виникнення потреби у перерозподілі бюджетних асигнувань у розрізі економічної класифікації видатків бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним і спеціальним фондами розпорядника;
• передачі бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого;
• ухвалення рішення про зменшення бюджетних призначень головним розпорядникам на суму коштів, витрачених не за цільовим призначенням;
• ухвалення рішення про перерозподіл видатків у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків;
• прийняття рішення про перерозподіл видатків бюджету на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями;
• ухвалення рішення про передачу нерозподілених бюджетних призначень на визначену в законі про Державний бюджет України мету між головними розпорядниками;
• ухвалення рішення про скорочення видатків бюджету або надання кредитів за рахунок коштів загального фонду бюджету в цілому на рік;
• внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) ;
• виникнення потреби у збільшенні видатків бюджету або наданні кредитів за рахунок коштів спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень до цього фонду з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року, не використаних у попередньому бюджетному періоді, порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті.

Відповідні зміни до кошторису та відповідних планів вносяться після внесення змін до розпису відповідного бюджету. У разі внесення змін до кошторису та планів складаються відповідні довідки.

Зміни до спеціального фонду кошторису вносяться у разі, коли сумарний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом з обсягом залишків бюджетних коштів на його рахунках на початок року буде більший, ніж планові надходження, враховані у кошторисі на відповідний рік. При цьому в спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг видатків бюджету або надання кредитів з бюджету має дорівнювати