Виконання штукатурних і облицювальних робіт

Свіжо нанесена штукатурка до затвердіння повинна охоронятися від ударів і струсів, намокання, замерзання і пересушування. При необхідності роблять штучне сушіння штукатурки, рівномірно подаючи в оштукатурені приміщення нагріте зовнішнє повітря. При цьому має забезпечуватися не менш ніж триразовий обмін повітря приміщення протягом години. Окремі тяжкопросушувальні місця (кути, ніші тощо) підсушуються додатковими засобами (наприклад, електронагрівальними приладами). Щоб уникнути розтріскування і зниження міцності не допускається сильне нагрівання штукатурки і інтенсивне наскрізне провітрювання приміщення.

Перед початком штукатурних робіт відповідним чином готується робоча поверхня і застосовується відповідна грунтовка, яка підсилює адгезію штукатурки до поверхні стіни або стелі. Зовнішні кути в місцях з'єднання стін, краї колон, а також краї дверних і віконних отворів захищаються від механічних пошкоджень, шляхом встановлення кутових штукатурних профілів.

При використанні цементно-вапняних штукатурок не слід застосовувати профілі з легких металів, а також застосовувати матеріали на гіпсовому поєднанні для установки профілів. Рекомендується використовувати сталеві оцинковані профілі і швидкозастигаючий монтажний розчин. У місцях з’єднання різних матеріалів поверхні в штукатурний розчин втоплюється сітка (наприклад, з скловолокна, дроту) з метою зменшення ризику виникнення тріщин. В деяких випадках необхідно застосовувати діагональне армування у віконних і дверних отворах. Для монтажу застосовуються відповідні штукатурки (наприклад, для закриття монтажних рівчаків, димарів і т. п.)

Штукатурна суміш наноситься на стіни і стелі за допомогою штукатурної станції. При цьому зберігається більш-менш однакову відстань від сопла пістолета до поверхні. Після нанесення необхідної кількості шарів даного виду штукатурки розчин вирівнюється штукатурною рейкою типу H. Оброблену таким чином поверхню необхідно залишити до попереднього затвердіння розчину.

Після попереднього затвердіння нерівності знімаються штукатурним правилом трапецієвидної форми для отримання рівної поверхні. Штукатурка повинна бути настільки твердою, щоб правило не рвало шар, а викликало легке осипання його поверхні. Завершальним етапом робіт є затирка поверхні штукатурки пінополіуретанною або пінополістирольною теркой з паралоновою губкою або покритою войлоком. У випадку пересихання штукатурки її можна зволожити водою. 

 

 

Інструменти, потрібні для обштукатурювання поверхонь, показані на рис. 3.1. Сокіл служить для підтримування розчину при нанесенні його на поверхню лопаткою, для намазування розчину на поверхню і його розрівнювання. Основну деталь сокола — щит можна зробити з дощок, скріплених на шпонках, або з листа восьмиміліметрової фанери.

 

Рисунок 3.1 Інструменти для штукатурних робіт: 1 – сокіл; 2 – штукатурна лопатка; 3 – пів терок; 4 – відрі зівка; 5 – терка; 6,7 – скребки.

 

Штукатурна лопатка використовується для перемішування матеріалів і розчинів, накладання розчину на сокіл, нанесення з сокола на поверхню, намазування, розрівнювання і загладжування розчину, розрізування тріщин і т. ін. її можна виготовити з полотна пилки товщиною 1—1,2 мм. Відрізівка — металева лопатка малого розміру для замазування тріщин і невеликих вибоїн, видалення залишків шпалер та для інших дрібних ремонтних робіт. Півтерок застосовують для розрівнювання і намазування розчину та для деяких інших робіт. Виготовляють його з соснової дошки товщиною 20 мм.

Терка потрібна для затирання штукатурки. До робочої поверхні терки можна прикріпити щільну повсть або фетр. З таким покриттям вона затиратиме набагато краще. Правило —дерев'яна рейка перетином приблизно 50X50 або 25X80 мм — потрібне для перевірки рівності обштукатуреної поверхні, витягування карнизів тощо. Скребки застосовують для видалення старого шару клейової або вапняної фарби, шпалери та для інших робіт. Виготовляють їх з покрівельної сталі, а ручку — з дерева. Потрібно мати скребки різної ширини: вузькі (шириною 50—60 мм) — для роботи на нерівних поверхнях; широкі (шириною 80—100 мм) — для роботи на рівних поверхнях. Крім названих інструментів, потрібно мати також щітку із сталевого дроту для очищення поверхні, зубило для насікання поверхні, молоток, щітку, відро.

При виконанні штукатурних робіт вручну застосовуються різні інструменти і пристосування. Більшість інструментів виконано з металу, тому для запобігання появі іржі після закінчення робіт їх слід очистити від розчину і витерти насухо. 

Кельми КШ для штукатурних робіт використовують для перемішування і накладення розчину на сокіл, нанесення, розрівнювання зглажування його на поверхні. 

Сокіл дюралюмінієвий використовують для нанесення, розрівнювання і загладжування штукатурного намету.

 

Рисунок 3.2 Сокіл

 

Ківш штукатурний використовують для накидання розчину на поверхні безпосередньо з штукатурного ящика.

Лопату сталеву розчинну використовують для подачі і перемішування розчину.

Скребок металевий використовують для очищення поверхонь.

 

Рисунок 3.3 Скребки

 

Напівтерки дерев'яні 350 і 800 мм призначені для розрівнювання намету і остаточного загладжування останнього шару штукатурки.

 

Рисунок 3.4 Полутерки

 

Кисть-макловиця КМА-2 використовується для змочування поверхонь і промивання забруднених поверхонь. 

Гладилки ГШ-1 і ГШ-2 застосовують для розрівнювання і загладжування накривочного шару, залізнення цементної штукатурки. 

Терка дерев'яна, пластикова призначена для затирання поверхонь, терка повстяна (поролонова) - для затирання накривного шару штукатурки.

 

Рисунок 3.5 Терка

 

Шпатель дерев'яний з подовженою ручкою служить для розрівнювання безпіщаної накривки по стінах і стелях.

Правило окуте використовують для