Використання показника фенотипічної стабільності рослин за господарсько – цінними ознаками при створенні нового вихідного матеріалу люцерни

На прояв ознаки ЧПС частка впливу сорту складала 28, 0%, а фактору року – 37, 0%. Мінливість ЧКР в значній мірі визначалась факторами року (51, 3%) і генотип – середовищної взаємодії (28, 2%).

В загальній фенотиповій мінливості ознак ЧКК, ЧБК і ЧНБ певну роль відіграє генотипова мінливість, рівень якої є специфічним для сортозразків (табл. 1).

Є група сортів (Vertus, Місцева і Ярославна), які характеризувались порівняно високими коефіцієнтами повторюваності по трьох ознаках. Серед них слід виділити сорт Ярославна, у якого коефіцієнти повторюваності по всіх трьох ознаках були високими (0, 41, 0, 43 і 0, 77), що, очевидно, обумовлено його частковою самофертильністю.

У таких сортів як Sverre i Verko коефіцієнт повторюваності виявлений по двох ознаках: високий по ЧКК і низький по ЧБК. У сортів Szarvase-1, Orca i Vella була виявлена повторюваність лише по одній із цих ознак.

Вважається (Савченко, В. К., 1984), що коефіцієнт повторюваності є верхньою межею коефіцієнтів успадкування в широкому і вузькому розумінні. Виявлені в наших дослідженнях особливості повторюваності цих ознак свідчать про можливість виділення із окремих популяцій рослин з генетично обумовленою самофертильністю.

 

Таблиця 1

Коефіцієнти повторюваності окремих ознак насіннєвої продуктивності у різних сортозразків люцерни (1994 – 1996 рр.) 

 

При відсутності даних про генетичну обумовленість ознак нами пропонується проводити добір із популяцій рослини, які характеризуються високою фенотиповою стабільністю прояву ознак по роках. Він може проводитись поетапно. Спершу виділяються із популяцій рослини які при високій фенотиповій стабільності ознаки перевищують середньопопуляційний показник ознаки, а потім серед них відбирають тільки ті, які перевищили середній показник стандарту, вирощеного в тих же умовах.

Встановлено, що об'єктивна оцінка показника фенотипічної стабільності рослин може бути зроблена після трьохрічного їх вивчення.

Як показали результати досліджень частота зустрічаємості таких рослин в популяціях люцерни невисока і складає 7, 7 – 15, 9% (табл. 2).

Таким чином, група відібраних рослин характеризується значно вищими показниками, ніж стандарт. При такому доборі за ознаками ЧБК і ЧНБ найбільше рослин було відібрано із популяцій, які мали високий коефіцієнт повторюваності цих ознак. Тут проявляється диференційований підхід у доборі рослин із популяцій, у яких ці ознаки генетично обумовлені і відбираються тільки ті генотипи, у яких дані ознаки мають найвищі показники.

 

Таблиця 2

Частота зустрічаємості в популяціях люцерни рослин із стабільно вищим проявом ознак насіннєвої продуктивності за середній стандарт та середні показники ознак у цієї групи рослин (1994 – 1996 рр.)

 

 

На нашу думку, при невизначеній генетичній обумовленості ознак, можуть бути відібрані рослини з окресленою нормою реакції в даних умовах. що має важливе значення в селекції на підвищення адаптивності. На послідуючих етапах відібрана група рослин може бути вивчена більш детально.

Кореляційні зв'язки між ознаками насіннєвої продуктивності люцерни.

Встановлено, що між ознаками насіннєвої продуктивності існують позитивні кореляційні зв'язки, тіснота яких визначається їх ієрархією в комплексі зв'язків з результуючою ознакою (маса насіння рослини), сортовими особливостями і обумовлена мінливістю ознак по роках, тривалістю вегетаційного періоду (рис. 1).

Найбільш тісний кореляційний зв'язок (r = 0, 6 – 0, 7) результуючої ознаки виявлений з ознаками ''число бобів в китиці» і ''число насінин в бобі». Важливість цих двох ознак у визначенні насіннєвої продуктивності підтверджується і коефіцієнтами множинної кореляції, які в залежності від сорту складають 0, 64 – 0, 85. Дані ознаки можна використати в якості основних, при попередніх доборах в польових умовах рослин з високою насіннєвою продуктивністю.

Приведені рівняння множинної лінійної регресії показують значення цих ознак у визначенні насіннєвої продуктивності конкретних сортів люцерни.

Відсутність кореляційних зв'язків між ознаками насіннєвої і кормової продуктивності та тривалістю вегетаційного періоду свідчить про відсутність перешкод для поєднання цих ознак в одному сорті.

Мінливість окремих морфо-біологічних ознак люцерни.

Ознаки кормової продуктивності ''загальна кущистість», ''інтенсивність відростання» і ''висота рослини» мають середній рівень (Cv до 30%) внутрішньопопуляційної мінливості. При невисокому (Cv = 7, 5 – 22, 5%) рівні міжпопуляційної мінливості виявлена чітка дивергенція сортозразків за цими ознаками.

По загальній кущистості ідентифіковані дві групи сортозразків: з низькою (від 30 до 35 шт.) і високою (> 40 шт.) кущистістю. Високим рівнем загальної кущистості характеризувались лише три зразки – Місцева, Szarvase-1 i AU-PX.

По інтенсивності відростання виділено три групи сортозразків: слабовідростаючі (до 20 см), середньовідростаючі (до 30 см) і інтенсивновідростаючі (>40 см). До першої групи відносяться сорти Вінничанка, Йигева-118, N-152 i Ellerslaie-1. Найбільшою інтенсивністю відростання характеризується сорт Ярославна. Інші сортозразки відносяться до групи середньовідростаючих.

По висоті рослин в період укісної стиглості виявлено три групи сортозразків: низькорослі (80 – 85 см), середньорослі (90 – 95 см) і високорослі (> 100 см).

До першої групи віднесені сорти – Йигева-118, Ellerslaie-1, Місцева і Ярославна, до другої – Вінничанка, Mega, Vika, Vertus, Vella, AU-PX, Gulus i Orca, до третьої – N-152, Жидруне, Sverre, Verko, Globus i Szarvase-1.

Тут проглядається розосередженість ознак кормової продуктивності по різних сортозразках.

Повторюваність цих ознак не виявлена.