Винагороди працівникам як об’єкт бухгалтерського обліку: термінологічний аспект та класифікація

Вважаємо за доцільне використовувати до даного тлумачення поняття термін «винагороди працівникам». Обґрунтуємо дану пропозицію за допомогою визначень термінів у тлумачних словниках (табл. 2).

 

 

 

Тлумачний словник надає лексико-фразеологічний склад мови з поясненням значення, граматичних та стилістичних особливостей уживання реєстрових одиниць. До тлумачних словників іноді вносять також такі менш обов’язкові лексикографічні параметри, як вимова, правопис словоформ, етимологія, перша писемна або словникова фіксація, наведення синонімів та антонімів, іншомовних відповідників тощо. Тлумачні словники найповніше реалізують дві основні функції лексикографії: опис і нормалізацію словникового складу мови [11].

Майже у всіх тлумачних словниках «винагорода – це те, що є платою за працю, нагородою за які-небудь заслуги», а «виплата – це плата за що-небудь». Тому, вважаємо за доцільне, використовувати термін «винагороди працівникам» у назвах стандартів та в їх наповненні.

Пропонуємо здійснити переклад назви Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 як «Винагороди працівникам», а Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 також змінити на «Винагороди працівникам».

Жиглей І. В. у своєму дослідженні вживала термін «винагороди працівникам» стосовно МСБО 19: «Облік та відображення в звітності виплат працівникам на міжнародному рівні регулюється МСФЗ (IAS) 19 “Винагороди працівникам”, затвердженим в 1983 р. з відповідними змінами та доповненнями, дія якого поширюється на всі види винагород та фінансових компенсацій, що виплачуються працедавцем своєму співробітнику в обмін на послуги, що надаються» [19].

Враховуючи запропоновані зміни, відмітимо, що МСБО 19 винагороди працівникам включають:

• shot-term employee benefits – поточні винагороди;
• post-employment benefits – винагороди після закінчення трудової діяльності;
• other long-term employee benefits – інші довгострокові винагороди;
• terminations benefits – вихідна допомога [2].

В П (С) БО 26 винагороди працівникам класифікуються таким чином:

• поточні винагороди працівникам;
• винагороди при звільненні;
• винагороди по закінченні трудової діяльності;
• винагороди інструментами власного капіталу підприємства;
• інші довгострокові винагороди [4].

У ранніх редакціях IAS 19 «Employee benefits» містив ще один пункт: компенсаційні винагороди інструментами власного капіталу. Але, оскільки такі виплати тепер регулюються окремим стандартом – IFRS 2 «Share-based payment», то у чинній редакції IAS 19 згадки про них вилучено. У національному стандарті (П (С) БО 26, аналогічному до IAS 19, такий вид виплат все ще є.

Можна погодитися з пропозицію Грачової Р. : у зв’язку з прийняттям в Україні П (С) БО 34 «Платіж на основі акцій», який є повним прототипом IFRS 2 «Share-based payment», доцільно внести поправки в П (С) БО 26 «Винагороди працівникам» щодо його дії на виплати на основі часток у капіталі [20].

Аналізуючи види винагород, що згадуються як у МСБО 19, так і в П (С) БО 26, можна переконатися, що до цієї категорії маємо також відносити будь-які виплати персоналу, які зазначено у Законі України «Про оплату праці» та в Інструкції зі статистики заробітної плати і [2, 4, 21, 22].

На підставі аналізу нормативно-законодавчих актів України та Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, враховуючи всі зазначені вище пропозиції, пропонуємо наступну класифікацію винагород працівникам (рис. 1).

В запропонованій класифікації винагород працівникам рекомендується до поточних винагород включити звичні види заробітної плати із Закону України «Про оплату праці» і Інструкції зі статистики заробітної плати, але ті, які підприємство планує здійснити в найближчі 12 місяців. У IAS 19 «Employee Benefits» у переліку короткострокових винагород додатково зазначені внески на соціальне забезпечення (social security contributions), що сплачується за рахунок заробітку працівників, винагороди, пов’язані з участю працівників у прибутках підприємства та різні винагороди у негрошовій формі (медичне обслуговування, надання житла, автомобілів та безкоштовних чи субсидованих товарів або послуг). Такий підхід обумовлений тим, що за міжнародною практикою заробітна плата обліковується за методом «нетто», тобто утримання за дебетом заробітної плати не нараховують, а проводять за дебетом спеціального відведеного витратного рахунка.

Також, до інших довгострокових винагород додані такі види, які б своїм формулюванням відповідали і міжнародним стандартам, і вітчизняним нормативно-правовим актам: заохочувальні та компенсаційні винагороди більше ніж 12 місяців, соціальні виплати більше ніж 12 місяців.

 

 

Овсюк Н. В. у своєму дослідженні проводила порівняльний аналіз П (С) БО 26 “Виплати працівникам” та МСБО 19 “Виплати працівникам”, використовуючи такі критерії, як мета, сфера застосування, кількість підпунктів, склад виплат працівникам. Нею були визначені такі відмінності:

МСБО 19 не дає повного розкриття інформації про виплати працівникам у примітках до фінансової звітності.

У П (С) БО 26 інформація представлена в більш стислому вигляді.

У П (С) БО 26 виділені зобов’язання по виплатам інструментами власного капіталу, які визначаються відповідно до П (с) бО 13 “Фінансові інструменти” [23].

Сковрунська Т. В. і Тивончук С. В. відмічають: «Цілком очевидно, що норми ПСБО 26 розроблені на основі МСБО 19. МСБО 19 на відміну від національного П (С) БО 26 значно ширше розглядає аспекти обліку розрахунків за виплатами працівникам, включаючи, окрім заробітної плати та премій, компенсації за відсутність