Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Висвітлення діяльності земських установ на сторінках «Киевской старины»

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Висвітлення діяльності земських установ на сторінках «Киевской старины»
 
Л. M. Крот, В. О. Крот
 
У статті проаналізовано публікації, присвячені діяльності земських установ, що друкувалися в «Киевской старине». Особливу увагу звернено на їх зусилля в напрямі розвитку української мови та культури.
Ключові слова: «Киевская Старина», земство, мова, культура, часопис.
Журнал «Киевская Старина» відіграв значну роль в українському громадському житті кінця XIX – початку XX ст. Крім історичної тематики, помітне місце в його публікаціях займали проблеми з суспільного життя, зокрема такі, як становище української мови та культури. Зміст часопису зазнав суттєвих змін на початку XX ст. На це звертав увагу М. Грушевський, зазначивши: «Зі смертю Лазаревського (в 1902 р.) журнал почав помітно схилятися до занепаду. Нестачу наукового матеріалу редакційний гурток намагався до деякого часу компенсувати розширенням програми у бік громадсько-політичний і белетристичний» [1, 229265]. Однак те, що М. Грушевський вважав тоді недоліком часопису, сьогодні представляє цінний джерельний матеріал з історії України кінця XIX – початку XX ст. Адже він друкував чимало цінних заміток про тогочасні громадські події в різних регіонах країни, зокрема висвітлював діяльність земських установ.
Хоча сьогодні дослідженням «Киевской Старины» займається чимало науковців, журнальні публікації на громадські теми вивчені недостатньо. Названу проблему розглядала М. Палієнко – авторка кандидатської дисертації [2] та ґрунтовної монографії [3], в якій, на основі широкої джерельної бази, проаналізовано наукову та громадську діяльність редакції журналу, охарактеризовано основні публікації, що з’являлися на його шпальтах. О. Киян [4] та Н. Побірченко [5] досліджували публікації часопису з розвитку освіти на українських землях. У той же час проблема висвітлення роботи органів місцевого самоврядування на сторінках часопису поки що залишається практично не вивченою. Завдання автора полягає в заповненні цієї прогалини.
Земства – це виборні органи місцевого самоврядування, що виникли внаслідок реформи 1864 р. Вони відігравали помітну роль в громадському житті України другої половини XIX – початку XX ст. Частково їх діяльність знаходила відображення й у межах «Киевской Старины». Це можна пояснити кількома причинами. По-перше, названі установи складалися з представників дворянства, козацтва та селян, які намагалися обстоювати місцеві інтереси. Серед них були люди не байдужі до української культури, яких називали «українофілами». По-друге, окремі співробітники журналу самі працювали в земських установах, скажімо, його фактичний редактор О. Лазаревський був багаторічним гласним Конотопського повітового земства. В Золотоніському земстві працювали В. Науменко й І. Лучицький.
Одним з перших дослідників діяльності земств можна вважати О. Лазаревського. Так, у часописі він подав вірш, автором якого був В. Лизогуб – гласний, колишній уланський полковник, який в гумористичній формі описав перші збори Чернігівського губернського земства, що відбулися 1865 р. Розповідь ведеться від імені селянина, якого доля привела до земства. На початку публікації О. Лазаревський зауважив, що земські збори 20 років тому – це вже історія: «Голос земца того времени важен, как указание на то, с какими мыслями в первый раз приступало названое земство к выполнению своей задачи и как взглянул народ как на это выполнение, так и вообще на это учреждение. Нужды нет, что это голос сатиры, что стихотворение с начала до конца проникнуто едкой иронией. История отыщет здесь своё, – те типичные реальные черты, которыми запечатлена местная жизнь того времени» [6, 46].
У 1890 р. О. Лазаревський, з нагоди ювілею запровадження земств, випустив «Памятную книжку Ко- нотопского земства». Рецензію на це видання було вміщено в часописі «Киевская Старина». В ній відзначено, що 25-та річниця завершує епоху в діяльності цих органів місцевого самоврядування. Тут зроблено натяк на контрреформу 1890 р., яка звужувала повноваження земських установ. Автор зробив короткий огляд діяльності Конотопського земства, особливо наголосив на його заслугах в галузі освіти та медицини. У другому розділі названої роботи він проаналізував статті земських доходів та витрат з 1867 до 1889 рр. Відомості про розподіл земель у повіті та інформацію про власників більше, ніж 200 десятин, вміщено в п’ятому розділі названого видання [7, 364-365].
Отже, О. Лазаревський одним із перших зробив внесок в дослідження історії земських установ. У 1902 р. «Киевская Старина» надрукувала огляд засідання Конотопського повітового земства, яке було присвячене пам’яті видатного історика. На ньому було прийнято рішення про встановлення великого портрету вченого в залі земського зібрання, а також про присудження премії його імені за кращу працю з історії України. В окремій доповіді голова Конотопської земської управи відзначив заслуги О. Лазаревського на громадській ниві: «Когда родине было даровано местное самоуправление, уже во второе трехлетие Лазаревский становится гласным Конотопского собрания и до последнего дня своей жизни хранил за собою это почетное звание» [8, 94]. Він високо оцінив і його земську діяльність: «Мы также хорошо знаем, что Александр Матвеевич был непременным членом каждой комиссии земского собрания, когда нужно было разобрать серьезное дело. Мы знали хорошо, что всякий серьезный вопрос никогда не ускользал от внимания старейшего и опытнейшего гласного нашего собрания. Не раз мы здесь слыхали строгую критику, когда появлялись предложения мало обоснованные и критику резкую беспощадную, когда выдвигались не земские, а гасительные тенденции. Горячо любя свою родину, покойный Александр Матвеевич любил и
Фото Капча