Вивчення морфологічних та біологічних особливостей кореневласного розмноження Жимолості їстівної

Абсолютний мінімум температури досягає в окремі роки –32°С. Безморозний період триває 160–170 днів. Сума ефективних температур за вегетаційний період складає 2400–2600о. Останні весняні заморозки за багаторічними даними закінчуються наприкінці квітня – на початку травня, а осінні настають наприкінці листопада. В цілому природно-кліматичні умови сприятливі для проведення наукових досліджень з питань кореневласного розмноження жимолості їстівної і типові для Правобережного Лісостепу України.

Досліджували зареєстровані сорти: Богдана, Фіалка та перспективні нові форми: Вітамінна, Десертна. Голубе веретено, Медведиця, Рання, Синя птиця, Томічка, Павлівська, Урожайна, Фіалка, Форма № 156.

Як культиваційну споруду використовували скляну теплицю з тумано-утворювальною установкою. Субстратом для укорінювання були суміш торфу (рН 6,9) і чистого річкового піску у співвідношенні 3:1. Температура повітря у середовищі укорінювання складала 28-300С, субстрату – 18–22°С. Відносна вологість повітря у межах 80–90%, інтенсивність оптичного випромінювання – 200–250 Дж/м2. сек.

У кожному варіанті досліду використовували живці, заготовлені з апікальної, медіальної та базальної частини пагона. Залежно від мети та завдання висаджували від 10 до 50 живців у чотирикратній повторності. При живцюванні досліджуваних форм і сортів жимолості їстівної користувались загальними рекомендаціями з вегетативного розмноження деревних та кущових рослин (З.Я. Іванова, 1982; М.Т. Тарасенко, 1991; В.В. Фаустов, 1991; А.Ф. Балабак, 1995). Обробка живцевого матеріалу фізіологічно активними речовинами здійснювалась перед його висаджуванням на укорінення: в – індолилмасляна кислота (ІМК) в концентраціях водного розчину 5–70 мг/л, Помоніт (10%-й розчин б-нафтилоцтової кислоти) – 5-50 мг/л.

До завершення вегетації в усіх варіантах досліду, пов'язаних із живцюванням, проводили обліки укорінених живців та вивчали приживлюваність їх після пересаджування на дорощування. Вивчали, при цьому, ріст коренів та надземної частини кореневласних рослин з урахуванням кількості коренів першого, другого та третього порядків галуження на живці, їх довжини, об'єму кореневої системи, діаметру умовної кореневої шийки та інших біометричних показників, які характеризують ріст і розвиток укоріненого живця.

Під час сортування саджанців жимолості їстівної після дорощування до першого сорту відносили рослини з діаметром умовної кореневої шийки не менше 3,3 мм, висотою надземної частини не менше 14 см, з кількістю основних коренів не менше 5 шт. та їх довжиною не менше 20 см. До другого сорту відносили рослини з діаметром умовної кореневої шийки не менше 2,6 мм, висотою надземної частини не менше 8 см, з кількістю основних коренів не менше 3 шт. та їх довжиною не менше 15 см. До третього сорту відносили рослини з діаметром умовної кореневої шийки не менше 2,1–2,5 мм, висотою надземної частини не менше 5 см, з кількістю основних коренів не менше 2 шт. та їх довжиною 

не менше 10 см.

Дослідження з вивчення елементів дорощування кореневласних рослин взятих з місця укорінювання для пересаджування у відкритий ґрунт на дорощування виконувались за методиками В.В. Фаустова (1991), М.Т. Тарасенко (1991), А.Ф.Балабака (1995).

Анатомічні дослідження проводили за методиками Н.А. Наумова і З.Е. Козлова (1964), М.Л. Прозіної (1960) та Г.І. Роскіна і Л.Б. Левінсона (І957). Інтенсивність транспірації в укорінюваних живців визначали за методикою 

М.М. Іванова (1946).

Для статистичної обробки експериментальних даних використовували дисперсійний та кореляційний аналізи за методиками В.В. Доспехова, (1965), В.Ф. Мойсейченко (1992) та Г.Н. Зайцева (1984).

Економічну ефективність розраховували нормативним методом, порівнюючи затрати праці і капіталовкладень на вирощування кореневласних саджанців з їх реалізаційною вартістю (А.Н. Шестопаль, 1985).

Здатність стеблових живців жимолості їстівної до адвентивного коренеутворення

Регенераційна здатність жимолості їстівної залежить від багатьох біотичних та абіотичних факторів: генотипу (сорту або гібридної форми), фізіологічної підготовленості живця до адвентивного коренеутворення, типу живця, метамерності живцевого матеріалу, використання рістактивуючих сполук у оптимальних концентраціях, створення оптимальних умов укорінення, відбору субстратів за їх механічним і агрохімічним складом, фізіолого-біохімічних та анатомічних процесів коренеутворення та ін. 

Одержані експериментальні дані свідчать про те, що не всі досліджувані сорти і форми жимолості їстівної характеризуються високою регенераційною здатністю (табл.1). 

Встановлено, що висока здатність до адвентивного коренеутворення властива таким сортам, як Богдана, Медведиця, Павлівська, Фіалка (50,6%), а такі сорти як Голубе веретено, Синя птиця і Томічка мали низьку укорінюваність (37,8%). Фенологічні спостереження за коренеутворенням зелених живців також свідчать про різну швидкість регенерації адвентивних коренів залежно від сорту. У сортів Богдана, Медведиця, Фіалка калюс починає утворюватись на 3–5 днів раніше, ніж в усіх інших досліджуваних сортів. Майже в усіх сортів, крім таких як Голубе веретено, Синя птиця, Томічка, в рік висаджування зелених живців на укорінювання утворювалась добре розвинена коренева система, збільшувалась кількість коренів 

І і ІІ порядків галуження з одночасним збільшенням довжини адвентивних коренів. Живці у легкоукорінюваних сортів жимолості їстівної після