Вивчення морфологічних та біологічних особливостей кореневласного розмноження Жимолості їстівної

Взаємозв'язок збільшення транспіраційної активності з коренеутворенням визначається активним поглинанням води утвореними адвентивними коренями ростового типу первинної будови, які відрізняються в цей період високою поглинальною активністю. Покращення водного режиму у живців відбувається за рахунок надземних органів шляхом транспірації. Функціональна роль листків на зеленому живці вичерпується з виконанням їх активної ролі у регенераційних процесах, вони старіють, в них погіршується водний режим і вони, як правило, відмирають.

Встановлено, що між розміром листкової пластинки та регенераційною здатністю стеблових живців жимолості їстівної існує пряма залежність (табл. 4). Зменшення кількості листків на живці або їх площі спричиняє послаблення регенераційних процесів і значно інгібує ріст і розвиток кореневої системи до кінця вегетаційного періоду. Пазушні бруньки слабко впливають на адвентивне коренеутворення у стеблових живців жимолості, хоча 100%-ва їх наявність покращує регенераційні процеси.

Анатомічне вивчення базальної частини стебла зелених живців виявило не однотипний характер проходження коренеутворювальних процесів у досліджуваних сортів та форм жимолості їстівної. Спільним є те, що в зоні коренеутворення спостерігається радикальне розростання вторинних провідних тканин (флоеми і ксилеми), до речі, приріст цих тканин залежить від обробки живців рістактивуючими сполуками ауксинової природи і типу живця та його метамерності.

В цитологічних дослідженнях встановлено переважне формування камбієм ксилеми, особливо в базальній частині стебла, в той час як радіальна ширина флоемної ділянки залишається практично незмінною, або незалежно від сорту чи форми збільшується чи зменшується. Така специфіка наростання флоемних елементів пояснюється періодичним відмиранням та деструкцією клітин первинної, а потім і вторинної флоеми, з багаторазовою склерифікацією паренхімних її клітин та формуванням одного або декількох переривчастих кілець вторинної склеренхіми. Анатомічними дослідженнями встановлено, що формування адвентивних коренів у жимолості їстівної проходить за рахунок кореневих ініціалей камбію, мітотична активність яких і визначає в цілому процес адвентивного коренеутворення у стеблових живців.

Особливості дорощування укорінених живців жимолості їстівної

Встановлено, що на етапі дорощування укорінених живців жимолості їстівної спостерігається значний вплив умов вирощування на вихід саджанців товарних ґатунків.

Наші дослідження свідчать, що укорінені живці жимолості їстівної, залишені на ділянці укорінювання до завершення вегетаційного періоду, значно відстають в рості та розвитку, що призводить до зниження їх товарних якостей. Весняне пересаджування укорінених живців на дорощування спричиняє значні втрати саджанців у результаті слабкого їх приживлювання та нестійкості до різких змін мікроклімату. Осіннє пересаджування на дорощування мало деяку перевагу перед весняним, але в цей термін також спостерігаються значні втрати саджанців, внаслідок слабкої приживлюваності та нестійкості до зимових умов слабко-розвиненої кореневої системи.

Досліди з виявлення оптимальних строків пересаджування укорінених живців при дорощуванні їх контейнерним способом показали, що літнє пересаджування забезпечує найбільш високу приживлюваність. Такі кореневласні рослини починають активно рости і до осені утворюють добре розвинену кореневу систему та надземну частину, порівняно з іншими варіантами досліду. Слід відмітити, що приживлюваність кореневласних рослин, при дорощуванні їх контейнерним способом, залежить від строку їх висаджування, розміру контейнера (1,5–2,5 л), субстрату та інших агробіологічних заходів.

Ефективність вирощування кореневласних саджанців жимолості їстівної

Аналіз економічної ефективності кореневласного розмноження і дорощування саджанців жимолості їстівної у виробничих умовах дозволив встановити, що саджанці на власному корінні мають низьку собівартість їх вирощування та високий рівень рентабельності. Це зумовлено тим, що використання технології зеленого живцювання з застосуванням розроблених нами оптимальних агроприйомів, (строки живцювання, тип живцьованого пагона, кількість вузлів, довжина живця, розміри листкової поверхні, обробка рістактивуючими сполуками, температура розчину рістактивуючої сполуки в момент обробки живців, строки пересаджування укорінених живців, культура дорощування кореневласних рослин), дозволяє значно швидше одержати товарні саджанці при більшому їх виході з одиниці площі, що є рентабельним і економічно доцільним.

Застосування розроблених нами агрозаходів при вирощуванні кореневласних саджанців жимолості їстівної значно знижує затрати праці. Рівень рентабельності підвищується до 343,5%, а в кінцевому підсумку розмір прибутку, в розрахунку на 1м2 ділянки вирощування, підвищується в 2,2 рази (з 569,7 до 1265 грн.) порівняно з традиційною технологією.

 

 

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення питань з кореневласного розмноження жимолості їстівної, що виявляється в розробці елементів технології прискореного вирощування цієї культури на основі зеленого живцювання в умовах Правобережного Лісостепу України.

1. Зелені живці досліджуваних сортів та форм жимолості їстівної мають неоднакову регенераційну здатність, що обумовлено їхніми біологічними особливостями. Такі сорти і форми як Богдана, Вітамінна, Десертна, Медведиця, Урожайна, Фіалка належать до середньоукорінюваних, а Голубе веретено, Синя птиця, Томічка – до важкоукорінюваних.

2. Серед вивчених рістактивуючих сполук найбільш ефективними для стимулювання регенераційних процесів у живців жимолості їстівної були Помоніт ("Pomonit R-10") у концентрації 5–10 мг/л та індолилмасляна кислота (ІМК) у концентрації 15–20 мг/л.

3. Зелені живці жимолості їстівної характеризувались високою здатністю до коренеутворення при живцюванні в фазу інтенсивного росту пагонів у довжину (червень – перша половина липня).

4. Біологічні особливості досліджених сортів і форм жимолості їстівної та агрокліматичні умови Правобережного Лісостепу України дозволяють проводити живцювання з початку червня до середини серпня. Літнє живцювання значно сприяє підвищенню укорінюваності стеблових живців та виходу кореневласних рослин в кінці вегетаційного періоду, які відповідають товарним ґатункам. При пізньому живцюванні (серпень) кореневласні рослини необхідно дорощувати до необхідних розмірів протягом ще одного вегетаційного періоду.

5. Кількість вузлів у зелених живців жимолості їстівної (майже в усіх досліджуваних форм та сортів) визначає регенераційну здатність та впливає на подальший їх ріст і розвиток. Так, 3-х і 4-х вузлові живці різнились кращою укорінюваністю при всіх строках живцювання.

6. Під впливом регуляторів росту ауксинової природи (ІМК, "Pomonit R-10") змінюється структура провідних тканин стебла у живців жимолості їстівної. За рахунок значного зменшення розмірів трахеальних елементів (трахеїд, члеників судин) та волокон лібриформу. Кількість тканин променевої паренхіми мало впливає на темпи і якість укорінюваності зелених живців жимолості. Живці із слабкою регенераційною здатністю мають у 1,5–2 рази більше клітин серцевинних променів у стеблі, ніж живці легкоукорінюваних форм та сортів жимолості їстівної.

7. Рівень регенераційної здатності живців вивчених сортів та форм жимолості визначається типом живця. Живці заготовлені з апікальної частини пагона найкраще формують адвентивні корені, мають високу здатність до коренеутворення з прискореним ростом та розвитком, однак, при дефіциті садивного матеріалу, можуть бути використані живці із медіальної та базальної частини пагона.

8. Процеси адвентивного коренеутворення у стеблових живців жимолості їстівної визначаються функціональною, в основному трофічною діяльністю листкового апарату. Зменшення їх кількості на живці і відповідно фотосинтезуючої площі послаблює утворення та розвиток адвентивної кореневої системи в укорінюваних живців. Пазушні бруньки у жимолості їстівної практично не впливають на укорінюваність зелених живців і наступний розвиток адвентивної кореневої системи.

9. Максимальний вихід товарних саджанців жимолості їстівної на дорощуванні в умовах Правобережного Лісостепу України отримано при пересаджуванні в період масового утворення коренів у живців.

10. Підвищення регенераційної здатності у зелених живців жимолості їстівної, майже в усіх форм та сортів, які були оброблені перед висаджуванням на укорінювання рістактивуючими сполуками ауксинової природи в оптимальних концентраціях, обумовлено активізацією мітотичної діяльності меристематичних клітин променевих ініціалей камбію, які впливають на закладання у зоні широких серцевинних променів адвентивних коренів.

11. Аналіз та порівняння економічної ефективності традиційної та вдосконаленої технології вирощування перспективних форм та сортів жимолості їстівної свідчать про ефективність вдосконаленої технології, яка дозволяє отримувати товарний садивний матеріал за короткий проміжок часу, тобто в рік живцювання. При цьому істотно збільшується – на 175% вихід кореневласних саджанців, зменшується собівартість садивного матеріалу на 1,13 грн. та затрати праці на його вирощування, зростає чистий прибуток в 2,2 рази і рівень рентабельності підвищується з 156,6 до 343,5%.

12. Результати проведених досліджень дозволяють рекомендувати виробництву наступне:

– зелені 3–4-х вузлові живці жимолості їстівної заготовляти з апікальної частини пагона довжиною 10–15 см і висаджувати на укорінення в фазу інтенсивного росту пагонів у довжину;

– для підвищення регенераційної здатності у живців створювати оптимальні умови зовнішнього середовища (температура повітря у середовищі укорінювання – 25–30°С, відносна вологість повітря – 85%, температура субстрату – 20–25°С;

– для інтенсифікації формування адвентивних коренів застосовувати рістактивуючі сполуки ауксинової природи в фазу інтенсивного росту пагонів у довжину в оптимальних концентраціях – індолилмасляна кислота ІМК – 15-20 мг/л та "Pomonit R-10" – 5–10 мг/л;

– висаджувати кореневласні рослини жимолості їстівної на дорощування у фазу масового утворення коренів у живців, використовуючи контейнерну культуру дорощування. При безконтейнерних технологіях здійснювати пересаджування у ранньовесняний період.

 

 

1. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г., Балабак О.А. Технологічні особливості кореневласного розмноження деяких малопоширених садових рослин // 3бірник наукових праць Уманської сільськогосподарської академії. – Умань; 1999.– С.288–291 (Виконані експериментальні дослідження, оформлена стаття).

2. Балабак О.А., Варлащенко Л.Г. Вплив фізіологічно активних речовин ауксинової природи на ризогенну активність стеблових живців Lonicera edulis Turcz. і Cornus mas L. // Інтродукція рослин. – 2000. – №1.– С.63–67. (Виконані експериментальні дослідження, оформлена стаття).

3. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г., Балабак О.А. Вирощування саджанців деяких малопоширених ягідних культур методом зеленого живцювання // Збірник наукових праць Уманської сільськогосподарської академії. – Мліїв–Умань, 2000. – С.125–129. (Підготовлені дані з вирощування кореневласних саджанців жимолості їстівної).

4. Варлащенко Л.Г., Балабак О.А. Регенераційна здатність деяких малопоширених плодових культур // Матеріали Всеукр. наук. конф. – К.: Наук, світ, 2000. – С.35–37 (Виконані експериментальні дослідження, оформлена стаття).

5. Балабак А.Ф., Варлащенко Л.Г. Вирощування садивного матеріалу жимолості їстівної в умовах Центрального Лісостепу Украіни // Проблеми АПК Черкаської області, резерви стабілізації та розвитку /Збірник наукових праць. – Київ: Аграрна наука, 2000. – Вип.1. – С.203–208. (Виконані експериментальні дослідження, оформлена стаття).