Вивчення структури стосунків у міжособистісній структурі дошкільників.

У всіх основних обстежуваних групах, в яких проводився експеримент, зафіксовано 291 стійке і відносно стійке об’єднання. Не менше 2 років існувало 27 об’єднань, “чистих” за статевим складом. Всі змішані за статтю об’єднання не існували більше року і розпадалися при переході з однієї вікової групи в іншу.

Більш всього стійкі ігрові об’єднання розпадаються через те, що дружні стосунки між дітьми виявляються не стійкими – дитина виходить з об’єднання, вибираючи іншого партнера, а також в зв’язку з тим, що вона вибуває з групи (зміна місця проживання або реформування групи).

Слід відмітити випадки, коли стійкі ігрові об’єднання, які розпалися протягом року, відновлюються знову через 1 – 2 навіть 3 роки. Багаторічне вивчення міжособистісних стосунків і спілкування дошкільників показують, що часті реформування груп, які практикуються в деяких дитсадках, негативно впливають на взаємовідносини дітей, приводять до розторгнення дружби, що встановилася між ними.

Середні ж показники статевого складу стійких ігрових об’єднань такі: 91,5 % - “чистих” і 8,5 % - змішаних, при чому в молодших групах ці показники складають відповідно 92 і 8 %, в середніх – 94 і 6 %, в старших – 93 і 7 %, в підготовчих 87 і 13 %. Показники тісно пов’язані з числом вибіркових контактів, встановленому у вільному спілкуванні з ровесниками своєї протилежної статі.

Розподіл в групах дошкільників дітей за статтю – консолідація хлопчиків з хлопчиками, а дівчаток з дівчатками, пов’язується більшістю авторів(Cambell J.D., 1964; Stockard J., Johnson M., 1980) з їх відмінностями в інтересах до діяльності.

Виявилась кореляція чисельного і статевого складу стійких ігрових об’єднань. Всі об’єднання, величина яких більша 2 чоловік, складаються із дітей однієї статі, в той час, як серед діад 10,3 % об’єднань, змішаних за статтю.

За експериментальними даними також можна зробити припущення, що дівчатка більш схильні до утворення стійких ігрових мікрогруп, а хлопчики – до створення більш чисельних об’єднань. Це можна пояснити особливістю їх спілкування: у хлопчиків-дошкільників ширше коло спілкування, ніж у дівчаток, і дещо більша інтенсивність спілкування; тоді як у дівчаток більш висока вибірковість спілкування.

Яскраво виражена тенденція консолідації з ровесниками своєї статі в стійких ігрових об’єднаннях, виявлена в експериментах, дає підставу стверджувати, що в дошкільній групі – специфічно малій групі, де слід шукати коріння багатьох соціально-психологічних явищ, знаходяться й витоки соціальної статевої диференціації.

Характер взаємовідносин дошкільників в стійких ігрових об’єднаннях, що виникають в групах дитсадка за ініціативи дітей, багато в чому визначає формування особистості дитини.

Вивчення стійких ігрових мікрогруп – найближчого соціального оточення дитини в дитсадку, дає підставу стверджувати, що саме в них взаємостосунки дітей виражаються найбільш повно й глибоко і є найбільш значущими для дітей, і що саме стійкі мікрогрупи мають великий вплив на засвоєння дошкільниками норм поведінки, формування їх ціннісних орієнтацій, особистісних особливостей.

Разом з тим, як показує педагогічна практика, в деяких ігрових об’єднання характер взаємовідносин не завжди сприяє набуттю дітьми позитивного соціального досвіду. Зачасти це виявляється в невмінні дитини підкорятися вимогам товариства ровесників, в тому числі вимогам справедливості.

Дослідження внутрішньої структури ігрових об’єднань необхідне не тільки для отримання характеристики взаємовідносин в різних ігрових об’єднаннях, а й для більш глибокого розуміння механізму їх виховного впливу, що важливо для оптимізації позитивного впливу внутрішньої структури мікрогрупи на особистість, що формується.

В якості основних характеристик такої структури виступає мотиваційна і позиційна основа. Під мотиваційною розуміємо співвідношення мотивів партнерів, яке обумовлює їх об’єднання в спільній ігровій діяльності. Позиційна, або функціональна структура – це співвідношення позиційних ролей, в якій виступають партнери по грі при розподілі в спільній діяльності функцій керівництва-підкорення.

При виявленні мотивів, що лежать в основі об’єднання дітей, були виділені такі провідні мотиви, як інтерес до гри, симпатія до партнера, намагання командувати ровесником і небажання залишатися на одинці. Показниками інтересу до гри були захоплення предметно-змістовною стороною гри; велика кількість експресивно-оцінкових суджень з приводу того, що відбувається в грі; відсутність чи незначна кількість відволікань від процесу гри; перевага рульового спілкування в грі. Показниками симпатій до партнера по грі прагнення дитини до поза ситуативного спілкування з ним; загострена готовність виконувати вказівки партнера протягом всієї гри; бажання своєю поведінкою принести йому задоволення. Яскраве позитивне відношення до партнера виражалось в частих позитивних оцінках, у прояві радості при його успіхах, засмучення при невдачах; в умінні помітити зміни в настрої партнера, бажанні втішити, поспівчувати. Про домінування у дитини в грі бажання командувати свідчили прагненням до одноосібної організації гри; посилене бажання зайняти в грі “командні” позиції, виконувати найбільш активні ролі. 

В ході спостережень за дітьми в інших видах діяльності виявлялося, які досліджувані намагаються завжди знаходитися разом (сидіти за столом, йти в одній парі на прогулянку і т.п.), а які об’єднуються тільки в спільних групах. В багатьох випадках надання переваги виявляється між дітьми, які не входять до одного стійкого об’єднання. Це показує, що деякі діти користуються популярністю не в тих ровесників, з якими зазвичай разом грають.

В залежності від ступеню співпадання мотивів партнерів по грі була проведена класифікація стійких ігрових